Історії та свідчення біля бівачного вогнища
“Отже, проголошуйте те, що ви почули, і у що істинно вірите, і знаєте, що це є істинним” (УЗ 80:4).
Дзвінок! То був останній дзвінок шкільного дня у п’ятницю. Я вискочив з-за парти і помчав до дверей. Мій товариш, на ім’я Кент, запросив мене і двох інших хлопчиків на нічний бівак біля свого будинку. Я вже два тижні чекав цієї події.
Повернувшись зі школи додому, я зібрав все необхідне: свій спальний мішок, подушку, ліхтарик, комікси та пакет з легкою перекускою. Коли я добрався до будинку Кента, він разом зі своїм батьком якраз напинав намет. Ми по черзі забивали кілки, які закріплювали намет на землі.
Після цього батько Кента приготував на вогнищі гамбургери і всі ми грали у лісі в схованки. Коли сонце сіло, ми повмикали свої ліхтарики і пішли обстежувати місцевість.
Через деякий час мама Кента погукала нас повертатися з лісу, і сказала, що вже час готуватися до ночівлі. Ми забігли до намету, розклали свої спальні мішки і зручно розташувалися. Невдовзі ми вже ділилися своїми перекусками і слухали захоплюючі пригодницькі історії Кента. Кент завжди робив нас героями у своїх історіях. Ми завжди могли літати і завжди справлялися зі складними ситуаціями.
Коли настала ніч, усі вже потомилися і почали засинати. Я чув, як у нічному повітрі стрекотіли цвіркуни і десь далеко їхав поїзд. Я почав розмірковувати над історіями Кента. Я усвідомив, що хоча Кент і розповів мені багато чудових історій, існувала одна важлива історія, про яку він не знав. То була правдива історія про Джозефа Сміта і відновлену євангелію. Чим більше я думав про неї, тим більше відчував, що маю поділитися цією особливою історією зі своїм другом.
“Кенте, ти ще не спиш?”
“Ні. А, що?”
Моє серце почало битися трохи швидше і я занепокоївся, але продовжив говорити.
“Мені стало цікаво, чи ти віриш у Бога?”
“Так, звичайно”,—відповів він.
“Ти віриш у пророків з Біблії?”
“Так”,—сказав Кент, сівши у своєму спальному мішку.
“Добре, а якщо я тобі скажу, що зараз ми маємо живого пророка на землі, такого, як в Біблії?”
“Ти маєш на увазі—такого пророка, як Мойсей?”
“Так, саме це я і маю на увазі”.
“Це щось новеньке,—сказав він.— Розкажи мені про це”.
Моє занепокоєння почало зникати і замість нього почало з’являтися відчуття захоплення. Я розповів Кенту про пророка Джозефа Сміта і про те, як євангелію було відновлено на землі. Я розповів йому про живого пророка й апостолів на землі сьогодні.
Закінчивши розповідь, я спитав Кента, що він думає про це.
Якусь мить він мовчав. “Я гадаю, це дивовижна історія, про яку мені дійсно варто подумати. Ти справді в це віриш?”
“Так, я справді вірю в це”. Я відчував тепло у грудях і знав, що сказав те, що хотів від мене Небесний Батько. Я подумки помолився про те, щоб Кент сам для себе дізнався про істинність сказаного мною.
Пізніше я дізнався, що Кент таки молився, щоб отримати відповідь. Він також поділився тим, про що дізнався, зі своїми батьками. Невдовзі сім’я Кента вже вивчала євангелію і зустрічалася з місіонерами. Не пройшло багато часу, як вся сім’я Кента охристилася і була конфірмована в члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Хоча з того часу пройшло вже багато років, ми з Кентом залишаємося гарними друзями. Ми відслужили місію і разом навчалися в Університеті Бригама Янга. Я такий щасливий, що знайшов можливість поділитися євангелією зі своїм другом.
Ілюстрації Річарда Галла