2009
Старійшини, вас підвезти?
Лютий 2009


Старійшини, вас підвезти?

Я працюю водієм автобуса у Вікторії, Австралія, і ввечері після одного довгого робочого дня вирушав у свій останній рейс, направляючись додому. По дорозі я побачив двох добре вдягнених юнаків. Я вирішив зупинитися й запитати, чи не потрібно їх підвезти.

Я також запитав, чому вони носять іменні таблички, білі сорочки й краватки. Один з них пояснив, що вони є місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Коли я розпитував про їхню роботу, то відчув, як щось наповнило автобус. Лише пізніше я зрозумів, що то був Святий Дух. Потім я попросив їх більше розповісти про Ісуса Христа, і коли вони відповідали, я відчував нестримну радість.

На жаль, час був досить пізній, і місіонери вийшли в Данденонгу. Потім я дуже засмутився, коли зрозумів, що не взяв у них номер телефону. Упродовж тижнів я молився, щоб знову зустріти їх. Їдучи маршрутом, я навіть виглядав на них. Минули місяці, а потім сталося щось неймовірне на мій день народження—19 серпня 2002 року.

Коли ми з дружиною, Камелією, обідали, у двері постукали. Дружина відкрила двері, і я почув знайомі голоси. То були саме ті місіонери, з якими я познайомився в автобусі! Для них ця зустріч була такою ж несподіванкою, як і для мене. Вони проповідували на вулицях і відчули спонукання зайти в наш будинок. То була відповідь на мої молитви.

Старійшини Джейсон Френдсен і Джеймс Тайлер відразу ж почали нас навчати. Ми нічого не знали про Книгу Мормона і пророка Джозефа Сміта, але легко зрозуміли євангелію завдяки тому, що були християнами. Місіонери просили нас молитися і розмірковувати про те, що ми дізналися. Коли ми так зробили, то відчули Духа, бажання ходити до церкви й спонукання охриститися. З того часу на нас постійно проливалися благословення.

Вже минуло кілька років з того дня. Як і раніше, я працюю водієм автобуса, і, як і раніше, я підвожу місіонерів. Але тепер я допомагаю їм виконувати місіонерську роботу, знайомлячи з людьми і роздаючи пасажирам Книгу Мормона та інші церковні матеріали.

Люди у моєму автобусі завжди помічають, який я щасливий. Коли вони запитують чому, я просто кажу: “Господь зробив це для мене. Він може змінити і ваше життя”.