Повернення додому

Сюзанн Гобл, шт. Юта, США

Я вперше поїхала з дому, коли мої батьки розлучилися. То був мій перший місяць у коледжі, і оскільки життя моєї сім’ї змінилося, то мені було важко зрозуміти значення слова дім. Після того як мої батьки розлучилися і сім’я виїхала з будинку, в якому я прожила останні 18 років свого життя, мене охопило збентеження. Я знала, що не є бездомною, але, безсумнівно, почувалася саме так.

Я часто чула, як Церкву називають “притул[ком] від бурі” (УЗ 115:6). Таким притулком став для мене інститут релігії, коли я мала протистояти цій новій бурі у своєму житті. Я записалася в інститут, і хоча не можу достеменно згадати слів, сказаних на уроках, я ніколи не забуду відчуття спокою і затишку, що наповнювало мене, коли я слухала учителя. Я почала відкривати для себе любов, з якою ставиться до мене Небесний Батько, і ближче познайомилася з найкращим порадником: Ісусом Христом.

Я маю платити за навчання у коледжі, однак найцінніші уроки я засвоюю в інституті релігії, які доступні без усякої платні. Тепер я бачу, що дім—це не обов’язково будинок, у якому ти зростав. Це—місце, де викладаються життєві уроки і відчувається сильна любов. Завдяки тому, чого я навчилася, і Духові, який відчувала, інститут став для мене новим домом. Так чудово мати місце, де мене люблять і завжди мені раді.