Джозеф Сміт: апостол Ісуса Христа
Адаптовано з виступу перед сімдесятниками.
В Ученні і Завітах ми читаємо, що Джозефа Сміта було “покликано Богом і висвячено на апостола Ісуса Христа” (УЗ 20:2). Найперше завдання апостола—свідчити про Ісуса Христа. Пророки Старого Завіту свідчили про Його прихід. Апостоли Нового Завіту складали особисте свідчення про існування Христа і про безсумнівну реальність Його воскресіння. Це апостольське свідчення було основою їхнього вчення. “Моїми ви свідками будете” (Дії 1:8). Такою була настанова Ісуса першим Дванадцятьом. У день П’ятдесятниці Петро свідчив юдеям, що зібралися “від усякого народу” (Дії 2:5), що “Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми” (Дії 2:32). Так само і Павло писав коринтянам, що “Ісус з’явився й мені” (1 Коринтянам 15:8). Впевнене свідчення про те, що Христос існує, і про реальність Його воскресіння,—це перша опора апостольського свідчення.
Друга опора—це викупительна і спасительна сила Спасителя. Петро навчає, що “усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням” (Дії 10:43).
Без цих двох опор свідчення про Христа не було б апостольства. В основі цих свідчень лежить досвід, божественний наказ і навчання. Наприклад, Лука пише, що Христос “по муці Своїй… ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав” (Дії 1:3).
Наскільки ж пророк Джозеф Сміт відповідає цим апостольським вимогам? Відповідь є такою: повною мірою.
Перше видіння
Апостольське навчання Джозефа Сміта почалося у 1820 році. Розмірковуючи про питання релігії, він невдовзі зрозумів, що не було сенсу заперечувати або обговорювати думку людей, щоб дійти надійного висновку стосовно правильності різних церков чи їхніх учень. Без божественного прояву юний Джозеф міг лише додати свою думку до вже існуючої “війни слів і зіткнення думок” (Джозеф Сміт—Історія 1:10). Але у відповідь на запитання Джозефа стосовно релігії Бог Батько і Його божественний і живий Син Ісус Христос явилися йому фізично. Ця подія називається Першим видінням.
Як і у випадку з першими апостолами, Джозеф мав безпосереднє особисте спілкування з Божеством. Не потрібно було спиратися на думку інших людей або на висновки якихось зборів, щоби визначити, що він бачив або що це для нього означало. Видіння Джозефа було, у першу чергу, суто особистою подією—відповіддю на конкретне запитання. Однак з часом доповнене додатковим досвідом і настановами це видіння стало основоположним одкровенням Відновлення.
Хоча Джозефу Сміту як апостолу були явлені сутність Христа, Його існування і Воскресіння, Христос хотів дати йому не лише ці знання. В основі першого уроку хлопчика Джозефа лежить вияв абсолютної, всемогутньої божественної сили Христа. Джозеф з власного досвіду дізнався принаймні про один аспект викупительної і спасительної сили Христа, коли молився у гаю. На початку молитви “суцільна темрява огорнула мене, і на якийсь час мені здалося, що я був приречений на раптове знищення” (Джозеф Сміт—Історія 1:15). З усіх сил, які тільки мав, Джозеф почав волати до Бога з проханням визволити його від супротивника.
“Тієї миті, коли я був уже ладен впасти у відчай і скоритися знищенню, … я побачив… стовп світла. …
Не встигло це небесне світло з’явитися, як я відчув, що позбувся ворога, який скував був мене” (Джозеф Сміт—Історія 1:16–17).
Аналогічний досвід боротьби із супротивником мав Мойсей, про що пророк дізнається дещо пізніше. Однак на відміну від хлопчика Джозефа Мойсей спочатку побачив велич Бога, а потім уже протистояв силі ворога, після чого був визволений від його впливу. (Див. Мойсей 1).
Різниця в перебігу подій є значущою. Мойсей був уже зрілою людиною, мав велике знання й відчував вплив [Бога] до цієї події. Але показавши Мойсеєві Свою величну силу до того, як той постав перед супротивником, Господь допоміг Мойсеєві побачити своє життя у перспективі. Відчувши Божу славу, Мойсей сказав: “Тепер, завдяки цьому, я знаю, що людина—ніщо, а я так ніколи не вважав” (Мойсей 1:10). Цей досвід дав Мойсеєві змогу протистояти подальшим спокусам супротивника.
Джозеф Сміт, з іншого боку, був недосвідченим юнаком, який упродовж свого життя неодноразово стикався із силою супротивника й надзвичайними труднощами, що виникали внаслідок цього. Але спочатку надавши можливість Джозефу відчути силу супротивника, а потім врятувавши його від нападу Своєю появою, Батько і Син виклали йому такий незабутній урок: якою б великою не була сила зла, вона завжди зникає, як тільки з’являється праведність.
Цей урок був дуже важливим у апостольському навчанні Джозефа. Йому потрібне було це знання не лише через особисті випробування, які чекали на нього, але також через надзвичайний опір, якого він мав зазнати в майбутньому, організовуючи Церкву і керуючи нею.
Хлопчик Джозеф пішов у гай шукати мудрості, і мудрість він отримав. Його апостольське навчання розпочалося. Завдяки величним апостольським урокам Першого видіння, Джозеф дізнався не лише про фізичну природу Спасителя і Небесного Батька, але і засвоїв початкові й фундаментальні уроки стосовно Їхньої сили. Кожен з цих уроків є опорою апостольського свідчення.
Книга Мормона
Раннє апостольське навчання Джозефа Сміта продовжилося під час перекладу Книги Мормона. Книга Мормона дала Джозефові доступ до “повнот[и] вічної євангелії” (Джозеф Сміт—Історія 1:34), принципів, які було необхідно зрозуміти ще до організації Церкви. Пророк ознайомився з багатьма “простим[и] і найцінніш[ими]” (1 Нефій 13:26) пророчими і апостольськими свідченнями стосовно Спасителя. Усі вони були зразком для нього.
Дійсно, пророки Книги Мормона застосовують понад 100 титулів, навчаючи про Ісуса Христа, кожен з яких допомагав Джозефу зрозуміти божественну роль Спасителя.1 Завдяки цим ученням Джозеф Сміт близько познайомився з давніми пророками, що дало йому глибше розуміння божественної ролі своїх обов’язків.
Книга Мормона висвітлює всеохоплюючий характер Христової Спокути. Свята жертва Спасителя не обмежується кордонами Святої землі за Його часів і поширюється не лише на території, де проповідували перші апостоли. Спокута поширюється на всі Божі створіння у минулому, теперішньому і майбутньому. Яке ж враження мало справити вчення Якова про “нескінченне спокутування” (2 Нефій 9:7) на розум юного Джозефа особливо в порівнянні з тогочасними християнськими вченнями!
Книга Мормона також навчає про всеохоплюючий характер Воскресіння і про інші вчення, пов’язані з цим. Проповіді Легія, Якова, царя Веніямина, Авінадія, Алми, Амулека, Самуїла Ламанійця і Моронія стосовно цього вчення містять багато чудових настанов.
Під час перекладу Книги Мормона пророк отримував додаткові цінні особисті настанови стосовно викупительної і спасительної сили Христа. У 1828 році Мартін Гарріс переконав Джозефа позичити йому 116 сторінок рукопису Книги Мормона. Коли Мартін Гарріс загубив ті сторінки, пророк відчув надзвичайно глибокий розпач.2 Його мати, Люсі Мак Сміт, писала, що Джозеф вигукнув: “О мій Боже! …Все пропало! Все пропало! Що мені тепер робити?! Я згрішив, я накликав на себе гнів Божий! …Як я стоятиму перед Господом? Чи є щось, у чому ангел Всемогутнього не зміг би мене звинуватити?”3
Понад місяць Джозеф перебував у цьому жахливому стані душевних мук, і Господь не втручався.4 Потім настало полегшення і ще один апостольський урок. Господь сказав Джозефу Сміту:
“Діяння, і замисли, і наміри Бога не можуть бути зруйнованими, не можуть вони також зійти нанівець. …
Бо хоч людина може мати багато одкровень і силу творити могутні діяння, усе ж таки якщо вона хвалиться своєю власною силою, і зневажає поради Бога, і йде за диктатами своєї власної волі й тілесних бажань, вона мусить упасти й викликати на себе помсту справедливого Бога” (УЗ 3:14).
Ці слова з точністю відображають те, що пережив Джозеф Сміт. Він дізнався про вимогливий характер апостольського покликання і про те, кому апостол, у першу чергу, завдячує своєю вірністю. Джозефу було сказано: “Хоч люди зневажають поради Бога й ставляться з презирством до Його слів—проте тобі слід було бути вірним” (УЗ 3:7–8). На якийсь час у Джозефа Сміта було забрано пластини, і він засвоїв надзвичайно цінний урок. Згодом пластини було повернуто, і він знову зміг їх перекладати.
Якими важливими були уроки перекладу Книги Мормона, поки Джозеф зростав у своєму апостольському покликанні! Книга Мормона є “ключовим каменем нашої релігії”5, оскільки вона містить так багато пророчих свідчень про Христа і є матеріальним свідченням Відновлення.
Неперервне одкровення і Писання
Закінчивши у 1829 році переклад Книги Мормона і організувавши Церкву в 1830 році, Джозеф Сміт мав нагоду постійно продовжувати свою апостольську освіту в процесі перекладу інших Писань. Цей період включає три роки перекладу Біблії, і, починаючи з 1835 року, переклад книги Авраама. Переклад Біблії, зроблений Джозефом Смітом, розширив його розуміння ролі старозавітних пророків і новозавітних апостолів. Внаслідок цього було отримано ще одне одкровення, а саме Книгу Мойсея.
Книга Мойсея дала пророкові важливе знання стосовно Спасителевого служіння, у тому числі Його ролі у Сотворінні. “І Господь говорив Мойсеєві, кажучи: …Я є Початок і Кінець, Всемогутній Бог; Моїм Єдинонародженим Я створив ці речі” (Moйсей 2:1). Потім Він сказав: “І світи без числа створив Я; … і Сином Я створив їх, Який є Моїм Єдинонародженим” (Мойсей 1:33).
Книга Мойсея пояснює стосунки Христа і Батька у доземному існуванні та поглиблює розуміння пророком вищої сили праведності. Один з найпрекрасніших апостольських уроків, які Джозеф Сміт засвоїв завдяки цьому одкровенню—це підтвердження Божої любові. Його досвід дуже відрізнявся від думки, поширеної у той час, що Бог є суворим, невблаганним і засудливим. У Книзі Мойсея ми бачимо, що Бог має безмежне співчуття. Енох бачив, що “Бог небес … заплакав” (Moйсей 7:28) через те, що були люди, які не прийняли Його. Енох бажав знати, чому так сталося, і йому було дано відповідь, яка має аналогію в Біблії: “Я… дав заповідь, що вони мають любити один одного, і що вони мають обрати Мене, їхнього Батька. …Отже хіба не повинні плакати небеса, бачачи, що вони будуть страждати?” (Moйсей 7:33, 37; див. також Повторення 6:5; Левит 19:18; Maтвій 22:37–39).
Перекладаючи книгу Мойсея, пророк також глибше відкрив для себе викупительну і спасительну силу Спасителя. Як сказав Господь, цю землю було створено “словом Моєї влади” (Moйсей 1:32), щоб “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Moйсей 1:39). Задовго до того як Спаситель навчав Фому і Дванадцятьох, говорячи: “Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Іван 14:6), Він відкрив Мойсею, що “це є план спасіння для всіх людей через кров Мого Єдинонародженого, Який прийде в середині часів” (Moйсей 6:62).
Перше видіння у гаю, переклад Книги Мормона, перегляд Біблії, поява даної через одкровення Книги Мойсея і переклад Книги Авраама заклали основу Церкви. Це сталося, головним чином, завдяки швидкому зростанню знання і свідчення пророка Джозефа Сміта про Ісуса Христа.
Одкровення, дані йому і зібрані в книгу Учення і Завіти, містять скарби знань про Спасителя. Можна досліджувати численні теми й перехресні посилання в Путівнику по Писаннях стосовно Ісуса Христа, але не розуміти глибини інформації про Спасителя, яку відкрив світові пророк Джозеф Сміт. Я вдячний за знання про те, що Ісус був “від початку з Батьком” (УЗ 93:21). Я вдячний за знання про те, що Він “вистраждав це за [мене], щоб [мені] не страждати, якщо [я] пока[юся]” (УЗ 19:16).
Моє свідчення про те, що було відкрито пророкові Джозефу
Однак я вдячний за ще одне знання про Спасителеве служіння, яке зворушує мене до глибини душі. Вивчаючи обіцяння Малахії, перше відвідування Джозефа Моронієм, Спасителеві слова нефійцям і прихід Іллі до Кертлендського храму, я дізнався, що Бог любить Своїх дітей і кожному з них забезпечив можливість повернутися до Нього. Я не знаю більш справедливого вчення, яке давало б більшу надію, ніж вчення про викуплення померлих. Я глибоко вдячний за одкровення, які навчають мене, що Спасителева Спокута поширюється на тих, хто жив, любив, служив і сподівався на кращі дні, однак ніколи не чув про Ісуса і не мав можливості прийняти Його євангелію. Лише цього знання було б достатньо, щоб навернути мене до євангелії, якби я, крім цього, нічого про неї більше не знав. Воно, принаймні для мене, містить найбільше свідчення про Ісуса Христа і Його викупительну жертву.
А що ж тоді можна сказати про незрівнянну спасительну силу Христа? Те, що Джозеф Сміт дізнався у Священному гаю про силу праведності перемагати зло, є передвістям фінальної сцени. Ось що говорить Господь через одкровення:
“Я виконав і завершив волю Того, Чий Я є, саме Батька, стосовно Мене—зробивши це, щоб міг Я підкорити все Собі—
Зберігаючи за Собою всю силу, аж до знищення Сатани і його діянь наприкінці світу і в останній великий день суду” (УЗ 19:2–3).
Наші свідчення про Спасителя формуються на основі свідчення і вчень пророка Джозефа Сміта. Тому не дивно, що пророк навчав: “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований, і піднявся на третій день, і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”.6
Апостольське свідчення Джозефа Сміта про божественну реальність і Воскресіння Ісуса Христа, а також його знання про викупительну і спасительну силу Спасителя можна краще відчути у прекрасному і могутньому свідченні самого пророка:
“І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!
Бо ми бачили Його, саме праворуч Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька—
Що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (УЗ 76:22–24).
Я глибоко вдячний за апостольське покликання Джозефа Сміта.
У відповідь на запитання Джозефа стосовно релігії Бог Батько і Його божественний і живий Син Ісус Христос явилися йому фізично.
Книга Мормона є “ключовим каменем нашої релігії”, оскільки вона містить так багато пророчих свідчень про Христа і є матеріальним свідченням Відновлення.
Я глибоко вдячний за одкровення, які навчають мене про те, що Спасителева Спокута поширюється на тих, хто жив, любив, служив і сподівався на кращі дні, однак ніколи не чув про Ісуса і не мав можливості прийняти Його євангелію.
Джозеф Сміт молодший, з люб’язного дозволу Громади Христових архівів; сцена з церковного фільму Відновлення
Бажання мого серця, художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею церковної історії та мистецтва
Даром і силою Бога, художник Саймон Дьюї
Ілля відновлює ключі запечатувальної влади священства, художник Роберт Барретт