Знайти улюблений гімн
Наш президент місії завжди радив місіонерам у місії Аккра в Гані “вміти зосереджуватися”. Він часто вживав цю фразу. На одній із зональних конференцій він запропонував спосіб того, як нам це робити. Основним пунктом у його переліку була наявність улюбленого гімну.
Він попросив нас обрати улюблений гімн, вивчити його напам’ять і співати тоді, коли виникають спокуси або коли нудить поганий настрій. Я думав про цю пораду впродовж усього дня.
Я сумував за домом. Останнім часом не було ніяких листів від сім’ї, і я почувався пригнічено. Я не міг як слід зосередитися. Настав момент, коли мені потрібно було обрати гімн, щоби підняти дух. Я знав багато гімнів із зеленого збірника, але який з них мені подобався найбільше?
Того вечора я взяв старий збірник гімнів і проглянув сторінки із загнутими кінцями, шукаючи гімн, який міг би мене втішити. Раптом з’явилася ідея. Старійшина Шелдон Ф. Чайлд, сімдесятник, а у той час президент Західноафриканської території, зустрічався з нашою групою в центрі підготовки місіонерів і говорив про Спокуту. На завершення він сказав: “Якби ви, юні місіонери, розуміли Спокуту нашого Господа Ісуса Христа, то не було б необхідності в місіонерських правилах”.
Саме такий гімн я і шукав. Я більше не відчував збентеження. Все, що потрібно—це відшукати гімн про Спокуту. Тоді я зможу відчути любов Спасителя, знайти втіху і зосередитися на роботі, яку маю для Нього виконувати.
Нарешті я вибрав гімн № 69 “Живе, живе Спокутар мій!”
Сьогодні я вдячний моєму президентові місії за його мудру пораду. Тепер я вивчив свій улюблений гімн напам’ять, завжди над ним розмірковую і не забуваю співати його, коли відчуваю пригнічення, стикаюся з випробуваннями і труднощами. “Живе, живе Спокутар мій! У серці спокій неземний. …Живе і нас благословить!