Послання Першого Президентства

Оці наші маленькі

Президент Гордон Б. Хінклі

Зображення

Одного разу, коли наші онуки були маленькими, ми з дружиною пішли з кількома з них до цирку. Я пригадую, що мені було цікавіше спостерігати за ними й багатьма іншими дітьми, ніж дивитися на людину, що літала на трапеції. Я дивився на них і дивувався, як вони то сміялися, то дивилися широко розплющеними очима на хвилююче видовище. І я подумав про чудо—дітей, які стають постійним оновленням життя й мети світу. Спостерігаючи за ними, повністю поглинутими побаченим, я полинув думками, навіть тут, у цирку, до прекрасного й зворушливого епізоду, описаного в книзі 3 Нефія, коли воскреслий Господь узяв малих дітей у Свої обійми й плакав, а благословляючи їх, сказав людям: “Дивіться на своїх маленьких” (3 Нефій 17:23).

Це так очевидно, що велике добро й жахливе зло у сьогоденному світі—то солодкі й гіркі плоди виховання вчорашніх дітей. Як ми навчаємо нове покоління, таким же буде цей світ через декілька років. Якщо вас хвилює майбутнє, тоді подбайте про виховання ваших дітей. Автор Приповістей мудро зауважив: “Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї” (Приповісті 22:6).

Коли я був хлопчиком, влітку ми жили на фермі, де вирощували фрукти. Ми вирощували велику кількість персиків. Батько повів нас на показ підрізання дерев, який проводив сільськогосподарський коледж. Кожної суботи протягом січня й лютого ми приходили на ферму й підрізали дерева. Ми навчалися тому, що, підрізаючи та відпилюючи гілки у необхідних місцях, навіть коли ще сніг лежав на землі й дерева здавалися мертвими, можна надати дереву таку форму, щоб сонце торкнулося всіх плодів, які з’являться на ньому навесні та влітку. Ми дізналися, що вже в лютому можемо досить упевнено сказати, який врожай фруктів зберемо у вересні.

Е. Т. Саліван якось написав такі цікаві слова: “Коли Бог бажає, щоб у світі було зроблено велику роботу або виправлено велике зло, Він робить це в дуже незвичний спосіб. Він не спричиняє землетруси і не посилає вперед свої блискавиці. Замість цього народжується безпомічна дитина, можливо, в простому домі у якоїсь скромної матері. А потім Бог укладає ідею в серце матері й вона вкладає її в розум дитини. І потім Бог чекає. Найвеличніші сили в світі—це не землетруси й блискавиці. Найвеличніші сили в світі—це малі діти”¹.

І ці малі діти, я хотів би додати, стануть силами добра чи зла, а це, значною мірою, залежить від того, як їх виховують. Господь недвозначно проголосив: “Я заповідав вам виховувати своїх дітей у світлі та істині” (УЗ 93:40).

Чотири вимоги

Прошу мені вибачити за те, що кажу про загальновідомі речі, та я роблю так тільки тому, що ці загальновідомі речі дуже часто не виконуються. Загальновідомими є чотири вимоги у ставленні до дітей: (1) любити їх, (2) навчати їх, (3) поважати їх і (4) молитися з ними та за них.

Колись дуже часто можна було побачити наклейку на бампері автомобілів з таким запитанням: “Ви обняли сьогодні свою дитину?” Яка щаслива, яка благословенна та дитина, що відчуває любов своїх батьків. Це тепло, ця любов дасть позитивний наслідок у наступні роки. Великою мірою жорстокість, яка стала ознакою нашого суспільства, є наслідком жорстокості, нав’язаної дітям багато років тому.

Оточення, в якому я зростав, було мініатюрною моделлю світу з великим розмаїттям людей. Це було згуртоване товариство, і я думаю, що ми всі одне одного знали. Я також думаю, що ми любили всіх, тобто всіх, за винятком одного чоловіка. Я мушу визнати: я ненавидів цього чоловіка. З того часу я покаявся в цьому, але, як тільки я оглядаюся назад, то можу знову відчувати силу свого почуття. У чому причина такої сильної антипатії? Причина в тому, що він лупцював своїх дітей шкіряним ременем або палкою чи чимось іншим, що траплялось під руку, коли його страшенний гнів спалахував з незначного приводу.

Можливо, це пояснюється тим, що в домі, де я жив, був батько, який за допомогою якихось непояснимих засобів умів дисциплінувати дітей, не використовуючи ніякого знаряддя покарання, хоча інколи діти, можливо, заслуговували на це.

З того часу я зрозумів, що чоловік, якого я не любив, належав до тієї великої армії батьків, які, мабуть, нічого не можуть, крім як жорстоко ставитися до тих, за чий прихід у цей світ вони відповідальні. Я також згодом зрозумів, що той чоловік, який живе у спогадах мого дитинства, є прикладом незчисленних тисяч подібних до нього по всьому світу, відомих жорстоким поводженням з дітьми. Кожний соціальний працівник, кожний черговий лікар травмпункту у великій лікарні, кожний поліцейський та суддя у великому місті можуть розповісти вам про цих людей. У цілому—це трагічна картина, картина лупцювань, стусанів, побоїв і навіть сексуального розбещення малих дітей. І подібні до цих жахливих людей, що так жорстоко поводяться з дітьми,—ті порочні чоловіки й жінки, які використовують дітей у порнографічних цілях.

Я не хочу довго зупинятися на цій жахливій картині. Я хочу лише сказати, що жодна людина, яка заявляє, що є послідовником Христа, або вважає себе членом цієї Церкви, не може займатися цим, не ображаючи при цьому Бога та не зрікаючись учення Його Сина. Ще Сам Ісус, наводячи приклад чистоти й невинності дітей, заявив: “Хто ж спокусить одне з цих малих, … то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити,—і його потопити в морській глибині” (Матвій 18:6). Чи можна уявити сильніше прокляття для кривдників дітей, ніж ці слова, сказані Спасителем людства?

Усе починається вдома

Чи хочете ви, щоб дух любові зростав у світі? Тоді почніть у стінах власної домівки. Дивіться на ваших маленьких і вбачайте в них чудеса Божі, з чиєї присутності вони нещодавно прийшли.

Президент Бригам Янг (1801–1877) якось сказав: “Дитина любить посмішки матері, але ненавидить її похмурий погляд. Я кажу матерям: не дозволяйте дітям піддаватися злу, але в той же час ставтесь до них з лагідністю”².

Далі він заявляє: “Виховуйте ваших дітей у любові та страху Господнім, вивчайте їхні схильності й характер і відповідним чином ставтеся до них, ніколи не дозволяючи собі робити зауваження в запалі гніву. Радше навчайте їх любити вас, аніж боятися”³.

Звичайно, в сім’ї повинна бути дисципліна. Але сувора, жорстока дисципліна неминуче призведе не до виправлення, а скоріше до непокори й озлобленості. Це нічого не змінить, а тільки погіршить проблему. Це—приречено на провал. Господь, визначаючи принципи керівництва Його Церквою, також визначив дух керівництва в домівці такими величними словами одкровення:

“Жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися, … інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну; …

Докоряючи вимогливо в належний час, коли спонукає Святий Дух; а потім виявляючи більше любові до того, кому ти докоряв, щоб він не ставився до тебе як до свого ворога;

Щоб він міг знати, що твоя вірність сильніша за узи смерті” (УЗ 121:41, 43–44).

Сила прикладу

Дивіться на ваших маленьких і навчайте їх. Мені не слід вам нагадувати, що ваш приклад, як ніщо інше, закарбує в їхній свідомості взірець життя. Завжди цікаво зустрічати дітей старих друзів і бачити вплив батьків і матерів на наступне покоління.

Розповідають історію, як у стародавньому Римі декілька жінок, хизуючись одна перед одною, показували свої коштовності. Серед них була Корнелія—мати двох хлопчиків. Одна з жінок сказала їй: “А де твої коштовності?”, на що Корнелія відповіла, вказуючи на своїх синів: “Ось мої коштовності”. Вони зростали під її опікою, наслідуючи приклад її життя, щоб стати Гаєм і Тіберієм Гракхами—Гракхи, як їх називали. Вони були двома найбільш переконливими і дійовими реформаторами в історії Риму. Тому, скільки б не згадували й не говорили про них, стільки ж будуть згадувати та говорити з похвалою про матір, яка виховала їх на взірець свого власного життя.

А тепер я знову повертаюся до слів Бригама Янга: “Ви маєте постійно турбуватися про те, щоб діти, яких Господь з такою добротою вам дав, змалку навчалися важливості одкровень Господа і красі принципів нашої святої релігії, щоб, досягнувши років чоловічої й жіночої зрілості, вони могли завжди плекати їх і ніколи не зрікатися істини”⁴.

Я знаю, що є батьки, які виявляють любов, старанно і сумлінно навчають своїх дітей, але бачать, що ті зростають бунтівними. Ці батьки плачуть, коли їхні непокірні сини й дочки уперто йдуть дорогою, що призводить до трагічних наслідків. До таких я маю велике співчуття і хочу процитувати слова Єзекіїля: “Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову” (Єзекіїль 18:20).

Але такі випадки, скоріше є винятком, ніж правилом. У свою чергу виняток не виправдовує деяких з нас, коли ми не робимо достатньо зусиль для вияву любові, гарного прикладу й вірної настанови у вихованні тих, за кого Господь поклав на нас священну відповідальність.

Крім того, ніколи не дозволяйте собі забувати, що ці наші маленькі потребують поваги. З одкровень Господа ми знаємо, що вони, як і ми, є дітьми Бога, і заслуговують на ту повагу, яку дає знання цього вічного принципу. Дійсно, Господь пояснив, що доки ми не розвинемо у своєму власному житті таку ж непорочність, таку ж простодушність і невинність перед лицем зла, ми не зможемо ввійти в Його присутність. Він сказав: “Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти,—не ввійдете в Царство Небесне” (Матвій 18:3).

Ченнінг Поллок якось написав такі цікаві й провокаційні слова: “Розмірковуючи про юні літа, коли все погане у нас викликало відразу, хтось із нас, мабуть, бажає,… щоб ми могли народжуватися старими й ставати молодшими й чистішими, простішими та більш невинними, доки нарешті з чистими душами малих дітей не відійдемо до вічного сну”⁵.

Джерело сили

Дивіться на своїх маленьких. Моліться з ними. Моліться за них і благословляйте їх. Світ, в який вони прямують,—це складний і важкий світ. Перед ними розіллється бурхливе море випробувань. Їм буде потрібна вся сила й уся віра, яку ви можете їм передати, доки вони ще поруч з вами. І вони також будуть потребувати більшої сили, яка приходить від вищого джерела. Вони мають робити більше, ніж просто йти своєю дорогою з тим, що отримують. Вони мають позитивно впливати на цей світ, і єдине знаряддя, яке вони матимуть—це приклад власного життя й сила переконання, які будуть наслідком їхнього свідчення та знання про Божі справи. Вони будуть потребувати Господньої допомоги. Доки вони молоді, моліться з ними, щоб вони могли прийти до пізнання цього джерела сили, яке потім завжди повинно бути доступним у скрутну годину.

Я люблю слухати, як моляться діти. Я глибоко ціную молитви батьків за своїх дітей. Я благоговійно ставлюся до батька, який, маючи повноваження святого священства, кладе руки на голову сина чи дочки в час прийняття серйозних рішень і в ім’я Господа та під керівництвом Святого Духа дає батьківське благословення.

Наскільки прекраснішим був би світ і суспільство, в якому ми живемо, якби кожний батько дивився на своїх дітей як на найдорогоцінніше надбання, якби він вів їх силою свого прикладу в доброті й любові та якби в часи випробувань він благословляв їх владою святого священства; і якби кожна мати дивилася на своїх дітей як на коштовності свого життя, як дар від Бога небес, який є їхнім вічним Батьком, та виховувала їх зі справжньою любов’ю, з мудрістю і в Господньому настановленні.

Ісая колись сказав: “Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм” (Ісая 54:13). До цього я додаю: “Великим також повинен бути спокій та радість їхніх батьків і матерів”.

ІДЕЇ ДЛЯ ДОМАШНІХ УЧИТЕЛІВ

З молитвою підготувавшись, поділіться цим посланням у такий спосіб, щоб це заохочувало ваших слухачів до обговорення. Ось кілька прикладів:

Покажіть ілюстрацію, де зображено Спасителя з дітьми. Запропонуйте сім’ї прочитати й обговорити кілька уривків з Писань, наведених Президентом Хінклі у статті. Проілюструйте уривки з Писань прикладами зі статті. У кінці скажіть, як ці уривки з Писань скеровують вас.
Щоб продемонструвати ефект кіл на воді, вкиньте маленький предмет у миску з водою. Прочитайте уривок під заголовком “Чотири вимоги”, щоб звернути особливу увагу на те, як вчинки батьків впливають на дітей. На закінчення прочитайте останні два абзаци статті.
Якщо в сім’ї є малі діти, покажіть силу прикладу, попросивши членів сім’ї повторювати жести якоїсь людини. Та людина може плескати в долоні, зробити три кроки, повернутися тощо. Прочитайте перший абзац уривка під заголовком “Сила прикладу” й розкажіть історію про римлянку та її ставлення до своїх дітей. Обговоріть, як її приклад вплинув на синів. Ви можете скористатися однією чи двома цитатами з цього розділу. Свідчіть про силу прикладу.