Три засоби, що допоможуть зробити домівку священною
Щоденні справи, що відбуваються у наших домівках, дають можливість проявляти любов, служіння, послух і [дух] співпраці.
Щоб піклуватися про свої сім’ї, піонерам доводилося тяжко працювати і захищати їх у нелегких умовах. Розглянемо історію Анни Хоуелл Берт. Вона емігрувала з Уельсу, вийшла заміж і влітку 1863 року жила в землянці на півночі Юти. Будучи молодою матір’ю, вона багато працювала, щоб тримати все в порядку й задовольняти потреби сім’ї. У своєму щоденнику вона написала:
“Кілька днів тому я качалкою вбила гримучу змію, яка сповзла по сходах. Я якраз готувала вечерю, а дитина була на підлозі, або, краще сказати, на землі. … Я дуже злякалася. …
Кілька днів тому, відганяючи мух від дитини, коли вона спала, … я побачила, … як до неї підповз великий тарантул. Я вхопила держак для мітли, кінцем притиснула тарантула і, коли він вчепився в нього,… я швидко вкинула його у вогонь”1.
Хоча багатьом з нас, можливо, не загрожують тарантули і змії в нашому домі, однак нам загрожує навіть більша небезпека. Це—тарантули і змії аморальності, а вони такі підступні! Серед них—аборт, нехтування хатньою роботою, трудність зібратися сім’єю за обіднім столом, зміна ролей матерів і батьків та руйнування поняття шлюбу через розлучення, співжиття і шлюби між особами однієї статі. Як би було добре, якби ми могли подолати цих ворогів домашнім начинням, але ми втратили так багато качалок і держаків для мітли.
Занепад домашнього життя
Сьогодні стало звичним, коли молоді жінки, кажучи про плани на майбутнє, перш за все думають про захоплюючу кар’єру. Ці молоді жінки, найвірогідніше, також хочуть бути дружинами і матерями, але сьогодні вважається правилом хорошого тону в першу чергу говорити про цілі в професійному житті. Хоча ми з повагою ставимося й до цих можливостей, однак материнство і домашнє господарство майже зникли із сучасного суспільства як природний і шанований шлях для жінки.
Замість цього переважає думка про те, що якщо матері мають доступ до сучасних зручностей [і послуг] для піклування про дім і сім’ю, то вони отримують свободу шукати способи для особистого самовираження. Помилково вважається, що дім є тим місцем, з якого жінка має втікати. Деякі ідеологи хочуть схилити жінок до думки, що домашні обов’язки обмежують їхній повний потенціал, тож жінки та чоловіки мають спокусу нехтувати важливими щоденними аспектами домашнього життя, і таким чином ми втрачаємо свої качалки і держаки для мітли.
У той час як сучасні зручності [і послуги] звільнили нас від певних аспектів роботи в домі, вони призвели до занепаду домашнього життя. У нас виникає спокуса нехтувати такими щоденними домашніми справами як споживання їжі всією сім’єю, а внаслідок цього ми втрачаємо великі можливості для особистого і сімейного зростання. Шеріл Мендельсон, письменниця, пояснює: “Оскільки люди все більше і більше користуються послугами різних установ для задовольняння своїх [щоденних] потреб, … ми втрачаємо свої вміння і сподівання на те, що… домівка може задовольняти потреби людей”2.
На генеральній конференції Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) застерігав: “Багато соціальних обмежень, які в минулому допомагали посилити і підтримувати сім’ю, зараз тануть і зникають. Настане час, що лише ті, хто глибоко і по-справжньому вірять у сім’ю, зможуть зберегти свої сім’ї серед того зла, що збирається навколо нас”3.
Захист наших домівок і сімей
Як ми можемо успішно захистити свій дім від цього “зла, що збирається навколо нас”, і просуватися в досягненні своїх вічних цілей?
По-перше, нам потрібно знову зрозуміти і зберігати священну природу домівки та її цілі. У Біблійному словнику ми читаємо: “Лише домівка може зрівнятися із храмом у своїй святості”4. Якщо наші домівки порівнюють із храмом, то що ж у домі робить його святим? Один із словників дає визначення слову святий як такий, що “належить Богові або посвячений Йому; гідний благоговійного ставлення; висвячений або посвячений для якоїсь людини, предмета чи мети; те, [що] не повинно бути порушено або знехтувано; належним чином захищене від наруги чи втручання”5.
Застосуйте цю ідею про святість до щоденних справ сім’ї—збирання за обіднім столом, музики, розваг, прання і піклування про дім та подвір’я. Мирські заняття можуть мати вищу ціль і ними не слід нехтувати. Вони дають нам можливість розвивати і виявляти хороші риси свого характеру та моральність. Повсякденні справи допомагають нам пізнати моральні істини і виявляти чесність, терпіння, милосердя і братерську доброту. Щоденна робота і розваги вдома створюють багато ситуацій, де діти і дорослі можуть приймати рішення і здобувати досвід. Наприклад, дитина, супутник життя або навіть сусід по кімнаті можуть сприяти хорошій атмосфері в домі, якщо подивляться, що потрібно зробити і зробивлять це з радістю. Або можна почекати, поки їх попросять щось зробити, а потім вони ще й поскаржитися на незручності.
Щоденні події в нашому домі можуть видаватися такими простими, що ми просто не помічаємо їхньої важливості, подібно до дітей Ізраїля, які були вражені нашестям змій. Щоб зцілитися, їм потрібно було лише подивитися на мідяного змія на жердині (див. Числа 21:8–9), але через те, що це було так просто, більшість не зробила цього. “Через простоту того шляху, або легкість його, багато було таких, які загинули” (1 Нефій 17:41). Щоденні справи в нашому домі можуть здаватися простими, але через їхню простоту, часту повторюваність вони дають надзвичайну можливість зміцнюватися як особисто, так і сім’єю.
По-друге, потрібно, щоб сім’я щодня збиралася разом за обіднім столом. Сьогодні багатьом легше по одному щось перекусити на кухні, обідати в машині чи сходити до найближчого ресторану швидкого харчування, ніж приготувати страву і пообідати всією сім’єю.
Що ми втрачаємо? Збираючись за обіднім столом всією сім’єю, ми отримуємо багато користі. Існують докази на користь того, що коли сім’я їсть разом, то діти краще харчуються6, виникає менше психологічних проблем і зменшується ризик проявів саморуйнівної поведінки7. Сімейні обіди в атмосфері позитивного настрою також відіграють важливу роль в запобіганні нездорових способів зменшення ваги8.
Такі прості дії як приготування їжі і споживання її разом допомагають членам сім’ї зберігати зв’язок між собою. Їжа не обов’язково має бути вишуканою, головне—дати можливість усім зібратися й поділитися враженнями від прожитого дня. Роздратування, накопичене за день, можна послабити, переключивши увагу на сервірування столу, розмови і спілкування. Діти привчаються їсти те, що їсть сім’я, замість того, щоб робити особисте замовлення, як це вони роблять у ресторані. Якщо сім’я постійно їсть разом, це дає дітям відчуття безпеки, тому що вони знають, що чекає на них у кінці кожного дня. Це також можливість виявити вдячність Богові в молитві за їжу та інші благословення. Можливо, найбільш важливим є те, що звичка збиратися за обіднім столом може сприяти неформальному обговоренню євангелії.
По-третє, нам необхідно розуміти, що сімейні заходи мають мирські і духовні наслідки. Бог дав нам лише духовні заповіді; жодна з них не є мирською (див. УЗ 29:35). Мирська–це така, що триває лише певний час. Його заповіді—вічні. Ми можемо застосувати це до нашого дому, усвідомивши, що наші вчинки на землі мають вічні наслідки. Наші вчинки формують особистість, якою ми стаємо зараз і в прийдешньому житті. Наприклад, якщо подружжя “люб[ить] один одного і своїх дітей і піклу[ється] один про одного, а також про своїх дітей”,9 вони сприяють розвитку таких якостей, що дадуть можливість їм та їхнім дітям розвиватися у вічності.
Ми здобуваємо уроки життя в домівці, що виховує сильний характер. Дослідник у галузі сімейного життя Енола Арід нагадує нам, що вдома ми навчаємося або не навчаємося праці й самоконтролю, поводженню і моралі, а також самостійності10. “Якщо батьки не навчатимуть гуманності, діти можуть бути досить розумними, добре освіченими й успішними, але егоїстичними, егоцентричними і байдужими, що робить їх позбавленими цивілізованості, тобто здатності жити в дусі спільноти з іншими”11.
Якщо ми усвідомлюємо цінність щоденного життя, то побачимо, що навіть найменша дитина може відчувати себе важливою, роблячи щось настільки мирське, як складання білизни для прання. Малі діти можуть парувати шкарпетки, сортувати одяг за кольорами, складати рушники і чути похвалу за свої досягнення. З роками, коли складність завдань зростатиме, діти навчаться більш впевнено приймати рішення і чинити гідні справи.
Осяяти світлом наші домівки
Домашні обов’язки дають можливість навчитися здобувати світло та істину через послух. Ісус Христос є Світлом для світу. Коли ми наслідуємо Його і дотримуємося Його заповідей, то ходимо в Його світлі. Чим невідступніше ми йдемо за Ним, тим більше світла та істини ми отримуємо. Ми можемо бути взірцем послуху для своїх дітей, якщо виконуємо свої обов’язки. Наприклад, навчаючись регулярно займатися хатньою роботою, батьки і діти можуть навчитися послуху і акуратності в малому, що допоможе їм у великих справах. Після цього вони будуть краще підготовлені до дотримання заповідей і укладання священних завітів.
Серед важливих основоположних настанов, даних у час встановлення Церкви, була порада “виконувати всі сімейні обов’язки” (УЗ 20:47, 51). Через три роки деяким з братів-керівників Церкви докорялося за нехтування своїми сімейними обов’язками (див. УЗ 93:41–50). У наш час у проголошенні про сім’ю нам знову нагадують про наші священні сімейні обов’язки.
Ми часто думаємо про сімейні обов’язки як про сімейну молитву, домашній вечір і вивчення Писань, але ми також повинні пам’ятати, що приготування їжі й одягу допомагають нам виявляти любов, служіння, послух і співпрацю. Ці прості повсякденні дії мають великий вплив на наше життя.
Чи наближаємося ми до Господа тим, як живемо кожен день свого життя—сімейними трапезами і здоровим відпочинком? Безумовно! Скільки світла ми хочемо отримати? Господь пообіцяв: “Той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла” (УЗ 50:24) і “[Я] даватиму вірним рядок за рядком, приписання за приписанням; і Я перевірю вас і цим випробую вас” (УЗ 98:12).
Доведіть свою вірність у малому, і вам буде дано більш. Можливість навчатися і застосовувати знання вдома є священною. Це час, щоб зростати духовно і наближатися до Спасителя. Цей процес зростання є справою всього життя, і в домашній обстановці ми регулярно й постійно можемо вчитися, щоб стати людьми і сім’ями, подібними до Божества.
З виступу під час духовного вечора в Університеті Бригама Янга 5 квітня 2005 р.