Перше Президентство під час Різдвяного духовного вечора зосереджується на ролі Христа
“У році немає прекраснішої пори за Різдво,—сказав Президент Гордон Б. Хінклі під час щорічного Різдвяного духовного вечора за участю Першого Президентства, що проводився у Конференц-центрі в Солт-Лейк-Сіті і транслювався по всьому світу.—Любов долає ненависть. … Любов стає трішечки сильнішою, серця—щедрішими. У нас збільшується бажання зміцнювати ослаблі коліна і піднімати руки, що опустилися. Дитячі серця радіють. Щось чарівне відчувається в атмосфері. Це від того, що існує глибинний потік щастя”.
Розповівши про смерть своєї матері, яка сталася незадовго до Різдва 1930 року, і про тяжку втрату своєї дружини в 2004 р., Президент Хінклі сказав: “Єдине, що осявало морок того періоду,—це бездоганна постать Божого Сина, Який віддав життя, щоб ми могли жити. Ось справжнє значення Різдва, реальність спокути, здійсненої Викупителем світу”.
Президент Хінклі свідчив, що Спаситель дає надію спасіння всім, навіть у часи війни, конфліктів і важких випробувань.
Президент Томас С. Монсон, перший радник у Першому Президентстві, сказав, що Різдво “проводять у сімейному колі. Це час згадування. Це час вдячності.
Дух Різдва—це дух любові, щедрості і доброти. … Я сподіваюсь, що наші серця і наше життя будуть сповнені духом Різдва не лише в цю особливу пору, але й що він залишиться з нами упродовж усього року”.
Президент Монсон сказав, що коли ми зберігаємо в собі дух Різдва, ми зберігаємо і Дух Христа.
“Відповідь “немає місця” чули не лише Йосип і Марія перед народженням Ісуса, Йому доводилось дуже часто чути її у різні часи Свого земного служіння,—сказав президент Монсон.—Сьогодні в наших оселях ми маємо місце, щоб їсти, спати та відпочивати. Чи маємо ми місце для Христа? У нас є час для… заходів, що є частиною нашого повсякденного життя. Чи маємо ми час для Христа?”
Президент Джеймс Е. Фауст, другий радник у Першому Президентстві, навчав: “У цю пору року, святкуючи [Спасителеве] народження, нам також слід приділяти час тому, щоб з великим благоговінням замислитися над Його спокутою і найвеличнішим освяченням воскресіння”.
У своєму виступі президент Фауст зосередився на одному із Спасителевих “великих і глибоких учень… Воно є таким: робіть для інших те, що вони не можуть зробити для себе самі”.
За словами президента Фауста, анонімне дарування віддзеркалює Спасителеву любов. “Я хочу висловити вдячність і слова подяки усім тим, хто відкриває своє серце і робить дарунки іншим.
Тим з вас, хто дарував, не відкриваючи себе, знайоме тепле відчуття Духа, що сповнює нас, коли ми робимо щось для інших людей так, щоб вони не дізнались про нас. Анонімне дарування надає нам дар вищої форми освячення”.