2005
Духовна готовність: почніть заздалегідь і будьте твердими
Листопад 2005


Духовна готовність: почніть заздалегідь і будьте твердими

Велике випробування життя полягає в тому, щоб подивитися, чи ми будемо слухати і слухатися Божих заповідей серед життєвих бур.

Більшість з нас замислювалася, як підготуватися до бурі. Ми бачили і відчували страждання жінок, чоловіків, дітей, літніх та ослаблених людей, які потрапляли в урагани, цунамі, війни і засухи. У нас може виникнути запитання: “Як я можу підготуватися?” І ми поспіхом починаємо купувати і складати все, що, на думку людей, знадобиться в день, коли прийде таке лихо.

Але є ще й інша, навіть більш важлива підготовка, без якої ми не можемо пройти через випробування, що неодмінно прийдуть до кожного з нас. Цю підготовку слід почати заздалегідь, тому що вона потребує часу. Те, що нам знадобиться, неможливо купити. Його не можна позичити. Його навіть не можна довго зберігати. Це слід використовувати регулярно і невідкладно.

Те, що нам знадобиться в день випробувань—це духовна підготовка, тобто наявність настільки міцної віри в Ісуса Христа, що ми зможемо пройти життєве випробування, від якого залежить наше вічне майбуття. Це випробування є складовою мети, встановленої Богом для кожного з нас під час сотворіння.

Господь через пророка Джозефа Сміта дав нам описання випробування, перед яким ми постаємо. Наш Небесний Батько створив світ разом із Своїм Сином Ісусом Христом. У нас є такі слова, що розповідають нам про мету сотворіння: “Ми зійдемо, бо є простір там, і ми візьмемо з цієї матерії, і ми зробимо землю, на якій вони зможуть жити; І в цьому ми випробуємо їх, щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм”1.

Отже, велике випробування життя полягає в тому, щоб подивитися, чи ми будемо слухати і слухатися Божих заповідей серед життєвих бур. Справа не в тому, щоб пережити бурю, але в тому, щоб вибирати істину в той час, як буря вирує. А трагедія життя—це не пройти випробування і не бути гідним повернутися у славі в наш небесний дім.

Ми є духовними дітьми Небесного Батька. Він любив і навчав нас до того, як ми народилися в цьому світі. Він сказав, що хоче дати нам усе, що має Сам. Щоб стати гідними того дару, ми повинні отримати смертні тіла і пройти випробування. Маючи ті смертні тіла, ми пройдемо через біль, хвороби і смерть.

Ми станемо підвладні спокусам через бажання і слабкості, притаманні нашим смертним тілам. Підступні й потужні сили зла спокушатимуть нас піддатися тим спокусам. Протягом життя траплятимуться бурі, під час яких нам доведеться приймати рішення, спираючись на віру в те, чого ми не можемо побачити природними очима.

Нам було обіцяно, що Єгова, Ісус Христос, буде нашим Спасителем і Викупителем. Він запевнив, що всі ми воскреснемо. І Він зробить усе можливе, щоб ми пройшли життєве випробування, якщо будемо виявляти в Нього віру через послух. Ми вигукували від радості, почувши цю добру новину.

Уривок з Книги Мормона, ще одного свідчення про Ісуса Христа, описує, яким нелегким буде випробування і що знадобиться, щоб його пройти:

“Тож звеселіть серця свої, і пам’ятайте, що ви вільні діяти за своїм бажанням—вибирати шлях споконвічної смерті або шлях вічного життя. Отже, мої улюблені брати, примиріться з волею Бога, а не з волею диявола чи плоті; і пам’ятайте, після того, як ви примиритеся з Богом, що тільки в благодаті Бога і через неї ви спасенні. Отже, нехай Бог підніме вас з смерті силою воскресіння, а також з вічної смерті силою спокутування, щоб вас прийняли до вічного царства Божого, щоб ви могли славити його через благодать Божу. Амінь”2.

Щоб вибирати шлях вічного життя, потрібно мати непохитну віру в Господа Ісуса Христа. Саме застосовуючи цю віру ми можемо пізнати волю Бога. Саме застосовуючи цю віру в Ісуса Христа ми можемо протистояти спокусам і отримати прощення завдяки Спокуті.

Нам потрібно розвивати і плекати віру в Ісуса Христа задовго до того, як Сатана вразить нас—а це неодмінно буде—сіючи сумніви, розпалюючи плотські бажання, посилаючи оманливі голоси, що казатимуть на добро зло і що гріха немає. Ті духовні бурі вже вирують. Ми можемо очікувати, що вони будуть ще сильнішими, поки Спаситель не повернеться.

Якою б сильною не була наша віра в послух Богу зараз, нам потрібно зміцнювати її постійно і постійно оновлювати. Ми можемо робити це, прийнявши зараз рішення швидше виявляти послух і мати більшу рішучість витерпіти. Ключ до духовної підготовки—навчитися тому, щоб почати заздалегідь і бути в цьому твердим. Зволікання і непостійність є її смертельними ворогами.

Я хочу запропонувати вам чотири кроки, що допоможуть швидко і постійно розвивати послух. Перший—це заповідь бенкетувати словом Бога. Другий—завжди молитися. Третій—заповідь бути платником повної десятини. І четвертий—уникати гріха та його жахливих наслідків. Потрібна віра, щоб почати і постійно робити ці кроки. Але всі вони зміцнять вашу здатність пізнавати і виконувати Господні заповіді.

Ви вже отримали Господню допомогу, щоб почати. У серпні ви отримали наступне обіцяння від Президента Гордона Б. Хінклі, якщо прочитаєте Книгу Мормона до кінця року: “Я обіцяю вам беззастережно, що якщо кожен з вас буде дотримуватися цього простого плану, незалежно від того, скільки разів ви прочитали Книгу Мормона раніше, у ваше життя і домівку прийде більше Духа Божого, зміцниться ваша рішучість слухатися Його заповідей і зросте свідчення про реальність Сина Божого”3.

Саме таким є обіцяння про зростання віри, якої ми потребуємо для духовної підготовки. Але якщо ми відкладемо момент початку виконання цього натхненного запрошення, кількість сторінок, які доведеться читати щодня, збільшуватиметься. Якщо ми пропустимо хоча б кілька днів, зростатиме шанс невдачі. Ось чому я вирішив випереджати свій щоденний план, щоб мати впевненість, що буду гідним обіцяних благословень Духа, щоб мати рішучість та свідчення про Ісуса Христа. Коли закінчиться грудень, я буду навчений про те, як важливо починати відразу ж, як тільки приходить Божа заповідь, і бути твердим у послуху.

Більше того, читаючи Книгу Мормона, я молюся, щоб Святий Дух допоміг мені дізнатися волю Бога щодо мене. У самій книзі міститься обіцяння того, що на це прохання буде дано відповідь: “Отже, я кажу вам, бенкетуйте словами Христа; бо ось, слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити”4.

Я швидко виконуватиму те, що казатиме мені Святий Дух, коли читатиму і розмірковуватиму над Книгою Мормона. Коли я закінчу її читати в грудні, то матиму багато можливостей збільшувати свою віру в послух. І таким чином мою віру буде зміцнено. І я пізнаю на власному досвіді, що отримаю, якщо без зволікань читатиму Писання, постійно знатиму волю Бога щодо мене, а потім буду виконувати її. Якщо ми так чинимо, то будемо краще підготовленими до сильніших бур, коли вони настануть.

Тоді у нас буде вибір, що робити після 1-го січня. Ми можемо з полегшенням зітхнути і сказати собі: “Я маю великий запас віри, тому що почав відразу і був постійним у послуху. Я збережу цей запас, і він допоможе мені, коли прийдуть бурі випробувань”. Існує кращий шлях до підготовки, бо велику віру неможливо зберігати на полиці. Ми можемо прийняти рішення продовжувати вивчення слів Христа в Писаннях і ученнях сучасних пророків. Саме це я і зроблю. Я повернуся до Книги Мормона і питиму з неї багато і часто. А потім я буду вдячним за те, чого навчив мене заклик і обіцяння пророка щодо того, як здобути більшу віру й утримати її.

Особиста молитва також може збільшувати нашу віру в те, щоб виконувати накази Бога. Нам заповідано молитися завжди, щоб нас не можна було здолати. Іноді наш захист є прямим втручанням Бога. Але частіше він залежатиме від зростання нашої віри в послух. Ми можемо щодня молитися, щоб знати, чого Бог від нас хоче. Ми можемо взяти зобов’язання відразу ж діяти, як тільки прийде відповідь. З власного досвіду я знаю, що Він завжди відповідає на такі прохання. Тоді ми можемо прийняти рішення слухатися. Коли ми це робимо, то достатньо зміцнимо свою віру, щоб нас не можна було здолати. І ми здобудемо віру, щоб знову і знову повертатися за новими настановами. Коли настануть бурі, ми будемо готові йти і виконувати Господні накази.

Спаситель показав нам великий приклад такої молитви покори. Він молився в Гефсиманському саду, коли здійснював Спокуту, щоб виконати волю Батька. Він знав, що воля Батька полягала в тому, щоб Він зробив те, що буде настільки болісним і жахливим, що ми не спроможні уявити цього. Він молився не лише за те, щоб прийняти волю Батька, але і виконати її. Він показав нам, як молитися, виявляючи досконалу й непохитну покору.

Принцип застосування віри відразу ж і постійно можна також віднести до заповіді сплачувати десятину. Ми не повинні чекати щорічного інтерв’ю з врегулювання десятини, щоб прийняти рішення бути платником повної десятини. Ми можемо прийняти рішення зараз. Необхідний час, щоб навчитися контролювати витрати, маючи віру, що все, що ми маємо, йде від Бога. Необхідна віра, щоб сплачувати десятину відразу ж і без зволікань.

Якщо ми вирішимо зараз бути платниками повної десятини і постійно її сплачувати, то не лише під час врегулювання десятини, але і протягом року на нас проливатимуться благословення. Завдяки нашому рішенню бути платниками повної десятини зараз і завдяки постійним зусиллям слухатися, ми зміцнимося у вірі і з часом наші серця пом’якшаться. Саме ця зміна у нашому серці, що відбувається завдяки Спокуті Ісуса Христа, яка є більш цінною за всі гроші й речі, дає можливість Господу обіцяти платникам повної десятини захист в останні дні5. Ми можемо мати впевненість, що будемо гідні того благословення захисту, якщо зараз візьмемо зобов’язання сплачувати повну десятину і постійно це робити.

Та сама сила негайного застосування віри і невпинного послуху має відношення і до здобуття віри, необхідної, щоб протистояти спокусам і отримати прощення. Найкраще протистояти спокусам якомога раніше. Найкращий час для покаяння—зараз. Ворог наших душ вселятиме в наш розум думки, щоб спокушати нас. Ми можемо вирішити відразу ж виявляти віру, щоб відкинути злі думки, перш ніж Сатана послабить нашу віру і зв’яже нас. Шукати прощення завжди краще зараз, ніж потім.

Коли мій батько лежав при смерті, я запитав у нього, чи не настав слушний час, щоб йому покаятися і молитися за прощення тих гріхів, які він ще не з’ясував з Богом. Він, мабуть, відчув легкий натяк у моєму голосі на те, що він боїться смерті і суду. Батько лише тихо засміявся, посміхнувся мені і сказав: “О ні, Геле, я каявся протягом життя”.

Прийняті зараз рішення виявляти віру і постійно слухатися з часом перетворяться на велику віру і впевненість. Це і є тією духовною підготовленістю, якої ми будемо потребувати. І в моменти кризи вона зробить нас гідними отримання Господнього обіцяння, що “якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся”6.

Це буде істинним, коли ми постанемо перед життєвими бурями і близькою смертю. Люблячий Небесний Батько і Його Улюблений Син дали нам необхідну допомогу, щоб пройти випробування життя, які постануть перед нами. Але ми маємо вирішити слухатися, а потім робити. Ми зміцнюємо віру, щоб пройти випробування послуху протягом часу і у щоденних рішеннях. Ми можемо вирішити зараз швидко виконувати все, що попросить Бог. І ми можемо прийняти рішення бути твердими під час маленьких випробувань послуху, які розбудовують віру, аби мати змогу здолати великі випробування, які неодмінно прийдуть.

Я знаю, що ми з вами є дітьми люблячого Небесного Батька. Я знаю, що Його Син Ісус Христос живе і є нашим Спасителем, і Він сплатив ціну за всі наші гріхи. Він воскрес і разом з Небесним Батьком явився хлопчику Джозефу Сміту. Я знаю, що Книга Мормона є словом Божим, перекладеним даром і силою Бога. Я знаю, що це істинна Церква Ісуса Христа.

Я знаю, що через Святого Духа ми можемо дізнатися Божу волю щодо нас. Я свідчу, що Він може нам дати силу робити те, про що він нас просить—будь-що і за будь-яких випробувань.

Я молюся, щоб ми прийняли рішення слухатися Господа швидко, завжди, у спокійні часи і під час бур. Якщо ми так зробимо, то наша віра зміцниться, ми знайдемо мир у цьому житті і отримаємо запевнення, що ми і наші сім’ї будуть гідні мати вічне життя у прийдешньому світі. Я вам це обіцяю в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Aвраам 3:24-25.

  2. 2 Нефій 10:23-25.

  3. “Живе й правдиве свідчення” Ліягона, сер. 2005, с. 6.

  4. 2 Нефій 32:3.

  5. Див. УЗ 64:23.

  6. УЗ 38:30.