Євангельські завіти приносять обіцяні благословення
Завдяки дотриманню завітів євангелії можна подолати всі тимчасові труднощі життя.
Сьогодні я бажаю висловити найглибші почуття благоговіння й любові до нашого Небесного Батька, до Його Сина, Господа Ісуса Христа, та до Святого Духа. Я також складаю своє свідчення про священне покликання Президента Гордона Б. Хінклі як пророка, провидця й одкровителя Господа. Я підтримую його всім серцем і силою.
Я вдячний за завіт шлюбу, укладений у храмі з прекрасною вічною супутницею, яку я люблю і плекаю. Вона постійно подає приклад дбайливого служіння нужденним. Наш шлюб був благословенний вірними та енергійними дітьми і внуками, які багато чого навчили нас і вчать до сих пір.
Я вважаю себе особливо благословенним через те, що мій брат, сестра і я були народжені від праведних батьків, які залишалися вірними храмовим завітам і добровільно пожертвували всім, щоб ми надійно увійшли в план нашого Небесного Батька. Моїй ангельській матері я можу лише подякувати за збереження міцного ланцюга любові і євангельських обрядів у нашому житті.
Я згадав про ці священні стосунки, тому що щасливий, знаючи, що мене пов’язують з ними завіти, запечатані у святому храмі. Я глибоко вдячний, що знаю, що незважаючи на будь-які випробування на нашому шляху, є надія і впевненість у знанні, що завдяки дотриманню завітів євангелії можна подолати всі тимчасові труднощі життя. Писання вчать, що все врешті-решт буде добре, якщо ми будемо вірні завітам. Цар Веніямин учив:
“Через той завіт, який ви склали, вас будуть називати дітьми Христа…
Отже, я б хотів, щоб ви взяли на себе ім’я Христа, усі ви, хто увійшов у завіт з Богом, що ви будете послушними до кінця свого життя.
І станеться так, що хто б не зробив це, той стане праворуч від Бога” (Мосія 5:7–9).
Пильна увага до укладання завітів є критично важливою для нашого вічного спасіння. Завіти—це угоди між нами й Небесним Батьком, за якими ми присвячуємо серце, розум і дії дотриманню заповідей, визначених Господом. Якщо ми віддані у виконанні угоди, Він укладає завіт, або обіцяє, що зрештою благословить нас всім, що має.
У Старому Завіті описується принцип Господніх завітів на прикладі стосунків Ноя зі злочестивим світом й плану Господа очистити землю. Завдяки Ноєвій відданості й непохитності, Господь сказав йому:
“І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою”…
І зробив Ной усе, як звелів був Господь…” (Буття 6:18; 7:5).
Коли повінь зійшла, і вони вийшли з ковчега.
“І збудував Ной жертівника Господеві…
І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
“А Я,—ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас” (Буття 8:20; 9:8–9).
Ми також вступили у священні завіти з Господом, щоб ми були збережені від ворога [праведності]. Ми живемо в добу пророчого обіцяння і здійснення, як було і за часів Ноя. За останні вісім років було освячено 71 новий храм—подвиг, здійснений під керівництвом Господнього пророка, що певною мірою може бути подібним до будівництва ковчегу в дні Ноя.
Наш сучасний пророк Президент Гордон Б. Хінклі запросив нас увійти в двері храму, де ми можемо вступити в завіти з Господом.
Як у дні Ноя, наше прагнення жити за цими завітами може часто супроводжуватися жертвами. Ці жертви, якими б великими чи малими не були, часто визначають, наскільки ми рішучо налаштовані розумом і серцем підкорятися волі Небесного Батька. Принцип жертви часто супроводжується моментом боротьби, коли ми повинні оцінити і зважити наслідки своїх рішень. Прийняти рішення не завжди просто і легко, тож ми боремося. Коли ми зрештою вирішуємо відмовитися від боротьби і пожертвувати своєю волею Господові, то піднімаємося на новий рівень розуміння. Цей процес часто легше побачити у нашому житті, коли ми переживаємо трагедію чи випробування.
Лише кілька тижнів тому один юнак був смертельно вражений блискавкою під час перебування у скаутському таборі в горах на схід від Солт-Лейк-Сіті. Його батьки, пригнічені лихом і спустошені несподіваною втратою сина, смиренно страждали і питали, чому це сталося. Їхні серця були покірні, а віра—сильна, і завдяки цьому вони відчули велику любов від Господа. У час скорботи прийшло спокійне рішення без злоби прийняти наслідки трагічної події. Із цим прийшло ширше бачення мети життя і згадування про укладені завіти. Хоч пригнічені раптовою втратою, вони зробили крок вгору, сповнені рішучості навіть суворіше дотримуватися своїх завітів і жити так, щоб гарантувати радісну зустріч із сином.
У цьому розподілі євангелії укладання завітів здобуло нову перспективу, якщо порівнювати з днями Ноя. Ми не тільки відповідаємо за свої завіти, але, крім цього, нам було доручено шукати своїх померлих родичів і відчиняти двері для всіх, хто бажає укласти завіти і гідно пройти євангельські обряди.
Робота серед тих, хто вже помер, активно просувається вперед завдяки силам небесним, призначених Господом. Після видіння померлих Президент Джозеф Ф. Сміт записав:
“Але ось, з-посеред праведних Він організував Свої сили і призначив посланців, зодягнутих силою і повноваженням, і призначив їх іти…
Я бачив, що вірні старійшини цього розподілу, коли вони залишають це смертне життя, продовжують свою працю в проповідуванні євангелії покаяння й викуплення” (УЗ 138:30, 57).
Далі Писання кажуть нам, що серед посланців були “пророк[и], які свідчили про [Викупителя] у плоті” (УЗ 138:36). Серед тих посланців зокрема могли бути Петро, Павло, Алма, Іван, Йосип, Нефій.
Прочитавши про це видіння Президента Сміта і знаючи про місіонерів, покликаних виконувати цю роботу, ми можемо подумати про те, що для кожного з нас було б хорошою мотивацією укласти завіт шукати імена померлих родичів і віддавати весь вільний час служінню в храмі. Я можу з деякою упевненістю сказати, що в багатьох храмах ще є вільні місця, щоби прислухатися до поради Першого Президентства і відкласти якийсь час дозвілля, щоб присвятити більше часу виконанню храмових обрядів. Я молюся, щоб ми відгукнулися на це запрошення йти до дверей храму.
Я відчуваю смирення, маючи можливість служити в цьому високому покликанні, і молюся, щоб я міг чинити за своїми завітами з Господом і бути покірним настановам Духа. Я урочисто складаю свідчення про Господа Ісуса Христа і відновлення Його євангелії через пророка Джозефа Сміта. Я виражаю свою любов до завітів і обрядів храму і свою рішучість подвоїти зусилля, щоб брати участь в роботі святих домів Бога. Я знаю, що якщо ми будемо укладати священні завіти й дотримуватися їх, Господь приведе нас у Свою святу присутність. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.