Вірте, любіть, робіть
Ми досягаємо життя з достатком, коли стаємо справжніми учнями Ісуса Христа---йдучи Його шляхами й беручи участь в Його роботі.
Мої дорогі брати і сестри, це така чудова можливість сьогодні бути з вами на цій дивовижній сесії генеральної конференції: чути натхненні послання; слухати цей надзвичайний, неймовірний хор місіонерів, який представляє багато тисяч місіонерів по всьому світу---наших дочок, наших синів. І як чудово мати сьогодні цю особливу змогу об’єднатися в нашій вірі, знову підтримати нашого дорогого Президента і пророка, Президента Рассела М. Нельсона, Перше Президентство та представників вищого керівництва Церкви. Як же радісно бути з вами в цей день!
Древній цар Соломон був одним із найбільш зовнішньо успішних людей в історії1. Здавалося, він мав усе---гроші, владу, захоплення, шану. Але після десятиліть, проведених у потуранні своїм бажанням і насолоді розкішшю, як цар Соломон підсумував своє життя?
“Марнота усе!”2---сказав він.
Цей чоловік, який так багато мав, завершив життя з розчаруванням, песимізмом і невдоволенням, незважаючи на все, що для нього робилося3.
У німецькій мові є таке слово: Weltschmerz (вельтшмерц). За вільним визначенням це означає смуток, викликаний невідповідністю світу, що оточує, нашому ідеалу.
Мабуть, у кожному з нас є трохи вельтшмерца.
Тоді, коли мовчазні скорботи прокрадаються у закутки нашого життя. Коли сум пронизує наші дні й вкриває густою темрявою наші ночі. Коли трагедія та несправедливість втручаються в наш власний світ, а також у життя дорогих нам людей. Коли ми крокуємо особистою одинокою стежкою недолі, і біль затьмарює наш спокій та порушує нашу рівновагу---ми можемо відчути спокусу погодитися з Соломоном, що життя марне і позбавлене сенсу.
Велика надія
Добра новина в тому, що надія є. Є порятунок від порожнечі, марноти та вельтшмерца в нашому житті. Є порятунок від навіть найглибшої безнадії та розчарування, яких ви можете зазнати.
Ця надія міститься у трансформуючій силі євангелії Ісуса Христа та у викупительній силі Спасителя, спрямованій на наше зцілення від душевної хвороби.
“Я прийшов,---проголосив Ісус,---щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”4.
Ми досягаємо такого життя з достатком не тоді, коли зосереджуємося на власних потребах або на власних досягненнях, а коли стаємо справжніми учнями Ісуса Христа---йдучи Його шляхами й беручи участь в Його роботі. Життя з достатком ми знаходимо тоді, коли забуваємо себе й долучаємося до величної справи Христа.
А якою ж є справа Христа? Вона полягає в тому, щоб вірити в Нього; любити, як любив Він; і робити так, як робив Він.
Ісус “ходив …, добро чинячи”5. Він ходив серед бідних, вигнаних, хворих і присоромлених. Він священнослужив безпомічним, слабким і самотнім. Він з ними проводив час; Він з ними розмовляв. “І Він їх уздоровив усіх”6.
Куди б Спаситель не ходив, Він навчав “доброї новини”7 євангелії. Він ділився вічними істинами, які робили людей вільними як духовно, так і фізично.
Ті, хто присвячує себе справі Христа, дізнаються про істинність обіцяння Спасителя: “Хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її”8.
Соломон був неправий, мої дорогі брати і сестри---життя не є “марнотою”. Натомість воно може бути сповнене мети, значення і спокою.
Зцілюючі руки Ісуса Христа простягаються до всіх, хто шукає Його. Я прийшов до безсумнівного знання того, що коли ми віримо в Бога, любимо Його й намагаємося наслідувати Його, це може змінити наші серця9, полегшити наш біль і сповнити наші душі “надзвичайно великою радістю”10.
Вірте, любіть, робіть
Звичайно ж, нам слід іти далі того, щоб мати інтелектуальне розуміння євангелії, аби ми могли відчувати її зцілюючий вплив у нашому житті. Нам належить втілювати її у своє життя---зробити її складовою того, ким ми є і що ми робимо.
Я вважаю, що учнівство починається з трьох простих слів:
Вірте, любіть і робіть.
Довіра до Бога веде нас до віри в Нього і до поглиблення довіри до Його слова. Віра є причиною того, що в наших серцях зростає любов до Бога і до людей. Зі зростанням цієї любові ми отримуємо натхнення наслідувати Спасителя, продовжуючи власну величну подорож на шляху учнівства.
“Але,---скажете ви,---це виглядає якось спрощено. Життєві проблеми, а мої проблеми---так точно, надто складні для такого простого рішення. Неможливо вилікувати вельтшмерц трьома простими словами: вірте, любіть, робіть”.
Сам цей афоризм не лікує. А лікує Божа любов, яка рятує, відновлює й оживляє.
Бог знає вас. Ви---Його дитина. Він вас любить.
Навіть коли ви думаєте, що вас немає за що любити, Він простягає вам руку.
Саме в цей день---кожного дня---Він простягає вам руку, бажаючи зцілити вас, піднести вас і замінити порожнечу у вашому серці незмінною радістю. Він бажає витіснити будь-яку темряву, що затьмарює ваше життя й сповнити його священним і блискучим світлом Його нескінченної слави.
Я сам пережив це.
І це моє свідчення як апостола Господа Ісуса Христа, що всі, хто приходить до Бога---всі, хто дійсно вірить, любить і робить—можуть відчути те саме.
Ми віримо
У Писаннях говориться, що “догодити ж [Богові] без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є”11.
Декому важко дається здатність вірити. Іноді нам заважає гордовитість. Можливо, ми думаємо, що через те, що ми розумні, освічені або досвідчені, то просто не можемо вірити в Бога. І ми починаємо сприймати релігію як безглузду традицію12.
З мого досвіду віра---це не така собі картина, на яку ми дивимося і якою милуємося, яку обговорюємо і навколо якої висловлюємо здогадки. Це схоже на плуг, з яким ми йдемо в поле, і в поті чола прокладаємо в землі борозни. В них ми кладемо насіння, що приносить плід, який буде збережений13.
Наблизьтесь до Бога, й Він наблизиться до вас14. Це обіцяння для всіх, хто прагне вірити.
Ми любимо
У Писаннях говориться, що чим більше ми любимо Бога і Його дітей, тим щасливіше стаємо15. Однак любов, про яку говорив Ісус, не визначається чимось матеріальним, не залежить від настрою і обставин. Це не та любов, про яку говорять, а потім забувають. Це не такий вид любові, який описується словами “звертайтеся, якщо щось потрібно”.
Любов, про яку Бог говорить,---є такою, що входить у наші серця, коли ми прокидаємося вранці, яка залишається з нами протягом дня і збільшується в наших серцях, коли ми підносимо голос у своїх молитвах пізно ввечері.
Це невимовна любов, яку має до нас Небесний Батько.
Вона---це те нескінченне співчуття, яке дозволяє нам ясніше бачити інших такими, як вони є. Крізь призму чистої любові ми бачимо безсмертних істот з безмежними потенціалом і цінністю, улюбленими синами й дочками Всемогутнього Бога.
Дивлячись через такі призми, ми вже не можемо нікого зневажати, ігнорувати або утискувати.
Ми робимо
У роботі Спасителя часто є так, що “через мале і просте відбувається велике”16.
Ми знаємо, що для того, аби навчитися щось гарно робити, потрібна постійна практика. Чи то гра на саксофоні, кидання м’яча у сітку, ремонт машини або літання на літаку---саме завдяки практиці ми можемо ставати все кращими й кращими17.
Саме в цьому нам допомагає організація, створена нашим Спасителем на землі---Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона пропонує нам місце для того, щоб на практиці вчитися жити так, як Він навчав, і благословляти інших так, як Він це робив.
Нам, як членам Церкви, даються покликання, обов’язки і можливості, які вимагають вияву співчуття і служіння іншим.
Нещодавно Церква поновила наголос на програмі служіння, яка є виявом любові до інших. Назва цього особливого виду піклування ретельно обмірковувалася.
Однією з назв, яка розглядалася, було пастирство, що відповідало запрошенню Христа: “Паси вівці Мої!”18 Однак у ній був принаймні один недолік: використання такого терміну зробило б мене німецькою вівчаркою. Тож мене досить влаштовує термін служіння.
Ця робота для кожного
Звичайно, цей наголос не є новим. Просто пропонується оновлена і вдосконалена можливість для нас на практиці застосовувати заповідь Спасителя “любити один одного”19. Це більш досконалий спосіб практичного втілення мети Церкви.
Тільки подумайте про місіонерську роботу: коли ми сміливо, смиренно і впевнено ділимося євангелією---це прекрасний приклад служіння для забезпечення духовних потреб інших людей, ким би вони не були.
Або виконання храмової роботи---пошук імен наших предків і пропонування їм благословень вічності. Який же це божественний спосіб служіння!
Подумайте про те, коли ми шукаємо бідних і нужденних; піднімаємо руки, що опустилися; або благословляємо хворих і стражденних. Чи не є це виявами істинного служіння, яке здійснював Господь, коли ходив по землі?
Якщо ви не є членом Церкви, я запрошую вас “прийти і побачити”20. Прийдіть і приєднайтеся до нас. Якщо ви---член Церкви, але зараз не виявляєте активності, я запрошую вас: будь ласка, повертайтеся. Ви потрібні нам!
Прийдіть, додайте вашу силу до нашої.
Завдяки вашим унікальним талантам, здібностям і особистості, ви допоможете нам стати кращими і щасливішими. Натомість і ми допоможемо вам стати кращими і щасливішими.
Прийдіть, допоможіть нам розбудовувати і зміцнювати культуру зцілення, доброти і милості до всіх Божих дітей. Бо ми всі намагаємося стати новими створіннями, в яких “стародавнє минуло” і “сталось нове”21. Спаситель показує нам напрямок руху---вперед і вгору. Він каже: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!”22 Працюймо всі разом, щоб стати народом Бога, яким нам призначено стати.
Це вид євангельської культури, який ми бажаємо розвивати по всій Церкві Ісуса Христа. Ми прагнемо зміцнювати Церкву як місце, де ми пробачаємо одне одного. Де ми протистоїмо спокусі знаходити помилки, пліткувати й пригнічувати інших. Де ми замість того, щоб вказувати на недоліки, підносимо одне одного і допомагаємо стати якомога кращими.
Дозвольте мені запросити вас знову. Прийдіть і побачте! Приєднуйтеся до нас. Ви потрібні нам.
Недосконалі люди
Ви дізнаєтеся, що ця Церква сповнена найпрекраснішими людьми, яких тільки має цей світ. Вони привітні, люблячі, добрі і щирі. Вони невтомно працюють, готові жертвувати, а іноді навіть бувають героями.
А ще вони нестерпно недосконалі.
Вони роблять помилки.
Час від часу вони говорять те, що не слід говорити. Вони роблять те, що воліють, аби краще не робили.
Але ось, що в них спільного---вони хочуть вдосконалюватися і наближатися до Господа, нашого Спасителя, Самого Ісуса Христа.
Вони намагаються робити це якнайкраще.
Вони вірять. Вони люблять. Вони роблять.
Вони хочуть стати менш егоїстичними, більш співчутливими, більш досконалими, більше схожими на Ісуса.
Шлях до щастя
Так, життя іноді може бути важким. Звичайно ж, у всіх нас бувають часи відчаю і розчарування.
Але євангелія Ісуса Христа пропонує надію. І в Церкві Ісуса Христа ми об’єднуємося з іншими, хто прагне знайти місце, де ми можемо почуватися як вдома---місце зростання, де разом ми можемо вірити, любити і робити.
Незважаючи на наші відмінності, ми прагнемо приймати одне одного як синів і дочок нашого улюбленого Небесного Батька.
Я безмежно вдячний за те, що є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і за те, що знаю: Бог любить Його дітей настільки, що вказує їм шлях до щастя і сенсу в цьому житті, а також спосіб відчути вічну радість у залах слави в житті прийдешньому.
Я вдячний, що Бог вказав нам шлях для зцілення від душевних хвороб і вельтшмерца в нашому житті.
Я свідчу і залишаю вам своє благословення: якщо ми будемо вірити в Бога, любити Його та любити Його дітей усім серцем і намагатися робити так, як Бог нас наставляв, то ми знайдемо зцілення і спокій, щастя і сенс [життя]. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.