Служіння з силою і владою від Бога
    Footnotes

    Служіння з силою і владою від Бога

    Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його люблячою добротою.

    Мої улюблені брати, дякую вам за вашу відданість Господу та Його священній роботі. Я дійсно радий бути тут з вами. Як нове Перше Президентство ми дякуємо вам за ваші молитви та вашу підтримку. Ми вдячні за ваше життя і за ваше служіння Господу. Ваша відданість вашим обов’язкам та ваше безкорисне служіння настільки ж важливі у ваших покликаннях, наскільки наші у наших покликаннях. За все життя, служачи у цій Церкві, я дізнався, що, насправді, неважливо, де ми служимо. Бог турбується про те, як ми служимо.

    Я висловлюю глибоку подяку за Президента Томаса С. Монсона, який був для мене прикладом більше ніж 50 років. Також я висловлюю моє глибоке захоплення його радникам, президенту Генрі Б. Айрінгу і президенту Дітеру Ф. Ухтдорфу. Я дякую їм за їхнє служіння Господу та Його пророкам. Обидва ці віддані служителі отримали нові призначення. Вони продовжують енергійно й віддано служити. Я шаную і люблю їх обох.

    Це дивовижне благословення служити у Господній істинній та живій Церкві з Його владою і силою. Відновлення священства Бога, включаючи ключі священства, відкриває для гідних святих останніх днів найвеличніші з усіх духовних благословень. Ми бачимо, як ці благословення поширюються на жінок, чоловіків та дітей по всьому світу.

    Ми бачимо відданих жінок, які розуміють силу, притаманну їхнім покликанням, їхньому ендаументу та іншим храмовим обрядам. Ці жінки знають, як прикликати сили небес для захисту і зміцнення своїх чоловіків, дітей та інших, кого вони люблять. Вони---духовно сильні жінки, які безстрашно спрямовують, навчають та служать у своїх покликаннях з силою і владою від Бога!1. Який я вдячний за них!

    Таким же чином ми бачимо вірних чоловіків, які живуть гідно своїх привілеїв, які вони мають як носії священства. Вони спрямовують і служать, жертвуючи з любов’ю, добротою і терпінням, як це б робив Господь. Вони благословляють, спрямовують, захищають та зміцнюють інших людей силою священства, яка у них є. Вони роблять чудеса для тих, кому служать, і водночас продовжують піклуватися про свій шлюб та безпеку своїх сімей. Вони уникають зла і є могутніми старійшинами в Ізраїлі2. Який я вдячний за них!

    Тепер, чи можна я озвучу моє занепокоєння? Ось воно: дуже багато наших братів і сестер не повністю розуміють концепцію сили і влади священства. Вони діють, ніби-то їм краще задовольнити свої власні егоїстичні бажання та апетити, ніж застосувати силу Бога для благословення Його дітей.

    Я боюся, що дуже багато наших братів і сестер не отримують благословень, які могли б бути їхніми3. Деякі з наших братів, наприклад, діють так, неначе не розуміють, що таке священство і що воно дає їм змогу робити. Дозвольте мені навести конкретні приклади.

    Не так давно я відвідав причасні збори, на яких новонародженій дитині мали надавати ім’я та батьківське благословення. Молодий батько тримав своє дорогоцінне немовля у своїх руках, надав йому ім’я і потім прочитав чудову молитву. Але він не благословив цю дитину. Ця мила маленька дівчинка отримала ім’я, але не благословення! Цей дорогий старійшина не знав різницю між молитвою та благословенням священства. Зі своєю владою і силою священства він міг би благословити це немовля, але він не зробив цього. Я подумав: “Яка втрачена можливість!”

    Дозвольте мені поділитися деякими іншими прикладами. Ми знаємо братів, які рукопокладають сестер провідниками та вчителями Початкового товариства, Товариства молодих жінок та Товариства допомоги, але не благословляють їх повноваженням виконувати свої покликання. Вони дають лише поради та настанови. Ми бачимо гідного батька, який не може дати своїй дружині та своїм дітям благословення священства, коли саме вони їм потрібні. Влада священства була відновлена на цій землі, і все ж таки дуже багато братів та сестер проходять через жахливі випробування у своєму житті без отримання істинного благословення священства. Яка трагедія! Це трагедія, яку ми можемо усунути.

    Брати, ми маємо святе священство Бога! У нас є Його влада благословляти Його людей. Просто подумайте про надзвичайне запевнення, яке нам дав Господь, коли сказав: “Всіх, кого ти благословиш, Я благословлю”4. Це наш привілей діяти в ім’я Ісуса Христа, щоб благословляти Божих дітей відповідно до Його волі для них. Президенти колів та єпископи, будь ласка, переконайтеся, що кожен член кворумів під вашим проводом розуміє, як давати благословення священства---включаючи особисту гідність та духовну підготовку, необхідні, щоб повноцінно прикликати силу Бога5.

    Я запрошую всіх вас, брати, які мають священство, надихати членів Церкви дотримуватися своїх завітів, поститися та молитися, вивчати Писання, поклонятися у храмі та служити з вірою, як чоловіки та жінки Бога. Ми можемо допомогти всім побачити оком віри, що послух та праведність наблизять їх до Ісуса Христа, дозволяючи насолоджуватися напарництвом Святого Духа та відчувати радість життя!

    Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані та спрямовані зусилля заради служіння окремим дітям Бога та їхнім сім’ям6. Через те, що це Його Церква, ми, як Його служителі, будемо служити кожному окремо, як Він це робив7. Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його люблячою добротою.

    Досвід, який був у мене більше ніж 60 років тому у Бостоні, навчив мене, наскільки більшою може бути користь від служіння індивідуально окремій людині. Я тоді працював у Массачусетській клінічній лікарні і був на чергуванні щодня, кожну другу ніч та через кожні вихідні. У мене був обмежений час для моєї дружини, наших чотирьох дітей та Церковних справ. Незважаючи на це, наш президент філії призначив мені відвідувати дім Вілбура та Леонори Кокс з надією, що брат Кокс, можливо, повернеться до активності у Церкві. Він і Леонора були запечатані у храмі8. Однак Вілбур не ходив до церкви вже багато років.

    Ми з напарником пішли до них додому. Коли ми зайшли, сестра Кокс нас радісно привітала9, але брат Кокс різко встав і вийшов в іншу кімнату та закрив двері.

    Я підійшов до закритих дверей і постукав. Через мить я почув: “Увійдіть”. Я відкрив двері і побачив брата Кокса, який сидів біля антени любительської радіоустановки. У тій маленькій кімнаті він курив сигару. Було ясно, що моєму візиту не були раді.

    Я з подивом оглянув кімнату і сказав: “Брате Коксе, я завжди хотів більше дізнатися про любительську радіороботу. Чи ви б хотіли навчити мене цьому? Мені шкода, що я не можу залишитися сьогодні довше, але чи можна прийти іншим разом?”

    Він деякий час вагався, але потім відповів: “Так”. Це було початком того, що стало чудовою дружбою. Я повернувся, і він навчав мене. Я почав любити і поважати його. Після декількох візитів виявилось наскільки чудовим був цей чоловік. Ми стали добрими друзями, і також наші любі вічні супутниці. Потім, через деякий час, наша сім’я переїхала. Місцеві провідники продовжували підтримувати сім’ю Коксів10.

    Приблизно через вісім років після першого візиту було створено Бостонський кіл11. Можете здогадатися, хто був першим президентом цього колу? Так! Брат Кокс! У наступні роки він також служив президентом місії та президентом храму.

    Через кілька років, коли я був членом Кворуму дванадцятьох, мене було призначено створити новий кіл в окрузі Санпіт, штат Юта. Під час звичайних співбесід я був приємно здивований знову зустріти мого дорогого друга, брата Кокса! Я відчув натхнення покликати його новим патріархом колу. Після того, як я його висвятив, ми обійнялися й заплакали. Люди у тій кімнаті дивувалися, чому ці двоє дорослих чоловіків плакали. Але ми знали. І сестра Кокс знала. Наші сльози були сльозами радості! Ми без слів пам’ятали чудовий досвід любові та покаяння, який розпочався більше 30 років тому, одного вечора у них вдома.

    Історія на цьому не завершується. Сім’я брата та сестри Коксів зросла і складається з 3 дітей, 20 онуків та 54 правнуків. Додайте до цього їхній вплив на сотні місіонерів, на тисячі людей у храмі, на сотні тих, хто отримав патріарше благословення від Вілбура Кокса. Його і Леонорин вплив буде продовжувати відгукуватися у багатьох поколіннях по всьому світу.

    Досвід, подібний до історії Вілбура та Леонори Коксів, має місце у цій Церкві щотижня, сподіваємося щодня. Відданні слуги Господа Ісуса Христа продовжують Його роботу з Його силою та владою.

    Брати, є двері, які ми можемо відчинити, благословення священства, які ми можемо дати, серця, які ми можемо зцілити, тягарі, які ми можемо полегшити, свідчення, які ми можемо зміцнити, життя, які ми можемо врятувати, і радість, яку ми можемо принести у домівки святих останніх днів---все це завдяки тому, що ми маємо священство Бога. Ми---чоловіки, які були “покликаними і підготовленими від заснування світу відповідно до передбачення Бога через [нашу] надзвичайну віру” виконувати цю роботу12.

    Сьогодні ввечері я у буквальному сенсі запрошую вас піднятися разом зі мною у нашому великому вічному братстві. Коли я назву ваш чин священства, будь ласка, встаньте і залишайтеся стояти. Диякони, будь ласка, підведіться! Учителі, підведіться! Священики! Єпископи! Старійшини! Первосвященики! Патріархи! Сімдесятники! Апостоли!

    Тепер, брати, залиштеся, будь ласка, стояти і приєднайтеся до нашого хору у виконанні всіх трьох куплетів гімну “Вперед, брати, вперед”13. Поки ви співатимете, подумайте про ваш обов’язок, як могутньої Божої армії, щоб допомогти приготувати світ до Другого пришестя Господа. Це наш обов’язок. Це наш привілей. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.