Коли ви спасаєте дівчинку, ви спасаєте кілька поколінь
Мері Н. Кук
Перший радник у генеральному президентстві Товариства молодих жінок
Ваше доброчесне життя благословить предків, ваші теперішні сім’ї та тих членів сім’ї, які ще прийдуть у цей світ.
Яка честь для мене звертатися до відважних молодих жінок Церкви. Ми бачимо, як ви просуваєтеся вперед на шляху, обраному тими, хто шанує свої завіти, і ми знаємо, що ваше доброчесне життя благословить предків, ваші теперішні сім’ї та тих членів сім’ї, які ще прийдуть у цей світ, бо, як сказав Президент Гордон Б. Хінклі: “Коли ви спасаєте дівчинку, ви спасаєте кілька поколінь”1.
Ви стали на шлях завітів, коли охристилися і отримали дар Святого Духа. Ви продовжуєте йти цим шляхом щотижня під час причасних зборів—святого місця, де ви поновлюєте свій завіт хрищення. Зараз для вас настав час готуватися до укладення храмових завітів. “Священні обряди і завіти, доступні у святих храмах, дають [нам можливість] повернутися в присутність Бога, а [нашим] сім’ям об’єднатися навічно”2.
Стійте на святих місцях заради ваших предків. “Кожне людське створіння, яке приходить на цю землю, своєю появою завдячує поколінням прабатьків. Ми маємо природне бажання об’єднатися з нашими предками”3. Досліджуючи сімейну історію і виконуючи храмову роботу, ви переплітаєте своє життя з життям своїх предків, виконуючи для них спасительні обряди.
Стійте на святих місцях заради себе і найближчих членів сім’ї. Ваш праведний приклад буде джерелом великої радості незалежно від того, якими є ваші сімейні обставини. Ваш праведний вибір зробить вас гідними укладання і дотримання завітів, що навічно об’єднають вашу сім’ю.
Стійте на святих місцях заради вашої майбутньої сім’ї. Візьміть зобов’язання запечататися у храмі зі своїм чоловіком силою святого священства, коли започаткуєте свою вічну сім’ю. Ваші діти матимуть благословення істини, якщо ваш праведний приклад і непохитне свідчення вплетуться у їхнє життя і служитимуть їм дороговказом на шляху завітів.
Я бачила ці вічні принципи, показані на нещодавньому Міжнародному конкурсі молодих митців. Меган Уорнер Тейлор за допомогою цифрової фотографії по-новому підійшла до Христової притчі про десятьох дів4. Я зустрілася з Меган і вона пояснила символізм десятої діви, яку вона зобразила молодою чеснотною жінкою, сповненою віри, підготовленою до укладання і дотримання священних храмових завітів. Як і всі мудрі діви, під час своєї підготовки вона додавала олію до свого каганця—крапля за краплею—постійним праведним способом життя. Я помітила, що її волосся заплетене у красиву косичку. Меган пояснила, що косичка була символом того, як доброчесне життя цієї молодої жінки переплітається з життям безлічі поколінь. Одна прядка була символом її любові та поваги до своїх предків, друга—символом праведного впливу на теперішню сім’ю, а третя—символом того, як, готуючись зараз, вона вплете своє життя у життя майбутніх поколінь.
Я познайомилася зі ще однією жінкою, яка шляхом завчасної духовної підготовки вплела своє праведне життя в життя багатьох поколінь.
Чудового вересневого дня ми з чоловіком були у храмі, чекаючи нагоди взяти участь у храмових обрядах. У кімнату зайшов наш друг Кріс. Було так чудово побачити цього юнака, який нещодавно повернувся з Росії, де служив на місії.
Коли сесія вже мала от-от початися, біля мене сіла прекрасна молода жінка. Вона просто сяяла, усміхалася і була сповнена світла. Я захотіла з нею познайомитися, тож тихенько назвала своє ім’я. Вона прошепотіла своє ім’я—Кейт, а коли назвала прізвище, то я пригадала сім’ю, яка колись жила в Мічигані, неподалік від моєї сім’ї. Кейт була їхньою дочкою, яка вже виросла, і п’ять тижнів тому повернулася з місіонерського служіння в Німеччині.
Під час сесії до мене постійно приходила думка: “Познайом Кейт з Крісом”. Я відкидала це спонукання, думаючи: “Коли, де і як?” Перед самим виходом з храму Кріс підійшов до нас попрощатися, і я скористалася нагодою. Нахилившись до Кейт, я прошепотіла: “Ви обоє доброчесні молоді люди. Вам слід познайомитися”. Я пішла з храму, задоволена тим, що діяла за спонуканням.
По дорозі додому ми з чоловіком згадували про труднощі, з якими колись стикнулася сім’я Кейт. З того часу я ближче познайомилася з Кейт, і вона допомогла мені зрозуміти причини радості на її обличчі, яку я помітила в той день у храмі.
Кейт завжди намагалася залишатися на шляху завітів, шукаючи святі місця. Вона виховувалася в сім’ї, де проведення домашнього сімейного вечора, спільна молитва і вивчення Писань зробили її дім святим місцем. З дитинства вона знала про храм і пісня “Люблю на храм дивитись” була улюбленою під час домашніх сімейних вечорів5. Маленькою дівчинкою вона спостерігала за батьками, які показали приклад того, де шукати святі місця: вечір вихідного дня вони присвячували відвідуванню храму замість того, щоб сходити в кіно чи десь пообідати.
Вона дуже любила батька, і він застосував свою владу священства, щоб допомогти їй укласти перший завіт—хрищення. Потім їй на голову поклали руки, і вона отримала Святого Духа. Кейт казала: “Я так раділа, що отримую Святого Духа, і я знала, що це допоможе мені залишатися на шляху до вічного життя”.
Життя йшло, і у Кейт все складалося добре і щасливо. Коли їй було 14 років, вона перейшла до старших класів середньої школи і полюбила семінарію, ще одне святе місце, де вивчають євангелію. Одного дня вчитель почав казати про випробування і запевнив, що всі ми стикнемося з ними. Дівчинка сказала собі: “Я не хочу випробувань; я не хочу про це слухати”.
Минуло лише кілька тижнів, і її батько прокинувся Великоднього ранку дуже хворим. Кейт розповідала: “Мій батько мав надзвичайне здоров’я. Він бігав марафон. Маму настільки занепокоїв його стан, що вона відвезла батька до лікарні. Протягом 36 годин з ним стався тяжкий інсульт, що спричинив параліч майже всього тіла. Він міг лише моргати, але решта його тіла не рухалася. Пригадую, що коли я побачила його, у мене з’явилася думка: “О ні! Це сталося. Мій вчитель семінарії був правий. У мене випробування”. Через кілька днів батько Кейт пішов з життя.
Продовжуючи, Кейт розповідала: “Це було так важко. Вам ніколи не хочеться втрачати свого героя. Я знала, що ця подія може стати або трампліном для зростання, або перепоною. Я не хотіла допускати, щоб моє життя було зруйноване, оскільки мені було лише 14 років. Я намагалася якомога більше наближатися до Господа. Я багато читала Писання. У книзі Алми в розділі 40 я отримала запевнення, що воскресіння реальне і завдяки Христовій Спокуті я зможу знову бути з батьком. Я багато молилася. Якомога частіше я робила записи у щоденнику. Я зміцнювала силу свого свідчення, записуючи його. Кожного тижня я ходила до церкви і в Товариство молодих жінок. Я оточила себе хорошими друзями. Я підтримувала стосунки з турботливими родичами і в першу чергу з мамою, яка була якорем у нашій сім’ї. Я просила благословення священства у дідуся та інших носіїв священства”.
Такі послідовні рішення, подібні до тих, що робили мудрі діви, додавали олії до каганця Кейт. Її мотивувало бажання знову бути разом з батьком. Кейт знала, що батькові відомо про її рішення, і вона не хотіла його розчаровувати. Вона хотіла мати з ним вічні стосунки, і вона розуміла, що, залишаючись на шляху завітів, вона тісно переплете своє життя з його життям.
Однак випробування не закінчилися. Коли Кейт виповнився 21 рік і вона підготувала документи для служіння на місії, мамі встановили діагноз: рак. Кейт потрібно було прийняти важливе рішення у житті: слід їй залишатися вдома, щоб підтримувати маму, чи їхати на місію? Мамі було надано благословення священства з обіцянням, що вона подолає хворобу. Будучи запевнена цим благословенням, Кейт з вірою рушила вперед і продовжила втілення планів щодо служіння на місії.
Кейт розповідала: “Я робила крок у темряву, але вже під час місії світло нарешті почало з’являтися, і я отримала новини, що благословення, дане мамі, здійснилося. Я була така рада, що не відклала служіння Господу. Коли трапляється щось важке, мабуть легко впасти у відчай і не мати бажання рухатися вперед. Але якщо ви ставите Господа на перше місце, випробування можуть завершитися прекрасними благословеннями. Ви можете бачити Його руку і стати свідком чудес”. Кейт відчула на собі реальність слів Президента Томаса С. Монсона: “Наші найбільші можливості будуть відкриватися в часи найбільших труднощів”6.
Кейт мала таку віру, оскільки розуміла план спасіння. Вона знала, що ми жили раніше, що земля—це час випробувань і що ми житимемо знову. Вона мала віру в те, що її мама матиме благословення, але завдяки пережитому після смерті батька вона знала, що якщо мамі доведеться піти з життя, все буде добре. Кейт сказала: “Я не просто пережила смерть батька, вона змінила моє єство на краще. І якщо буде забрано мою маму, відбудеться те ж саме. Ще сильніше свідчення буде вплетено в моє життя”7.
Кейт шукала святе місце того вечора, коли я зустріла її в храмі. Намагаючись міцніше переплести вічні стосунки за допомогою храмового служіння, вона наслідувала взірець регулярного відвідування храму, встановлений батьками.
Того вечора, коли я познайомила Кейт і Кріса, нічого особливого не відбулося, але шукаючи ще одне святе місце наступної неділі, Кейт побачила Кріса серед сотень молодих неодружених людей на духовному вечорі інституту релігії. Там вони більше дізналися одне про одного. Через кілька тижнів Кріс запросив її разом подивитися генеральну конференцію. Вони продовжували шукати місця, де перебуває Дух, упродовж усього періоду побачень і згодом запечаталися у храмі—святому місці, де вони і познайомилися. Обоє зараз виконують священні обов’язки батьківства, вплітаючи свої свідчення про план спасіння в життя трьох маленьких хлопчиків, показуючи їм шлях завітів.
“Коли ви спасаєте дівчинку, ви спасаєте кілька поколінь”. Завдяки рішенню залишатися на шляху, прийнятому Кейт у 14-річному віці, вона постійно додавала олії до свого каганця, а завдяки рішенню стояти на святих місцях, спасає і буде спасати покоління. Завдяки пошуку своїх предків і служінню у храмі, її серце переплелося з їхніми серцями. Якщо ви братимете участь у дослідженні сімейної історії та в храмовій роботі, то також об’єднаєтеся серцем зі своїми предками і дасте їм можливість отримати вічне життя.
Живучи за євангелією вдома, ви також додасте олії до свого каганця, вплетете духовну міць у свою домівку зараз і благословите свою майбутню сім’ю неймовірним чином. І більше того, як сказав старійшина Роберт Д. Хейлз: “Якщо приклад, отриманий від батьків, не був хорошим, наш обов’язок розірвати це коло … і навчати правильних традицій прийдешні покоління”8.
Вирішіть зараз робити все можливе, щоб наповнити свої каганці, щоб ваше сильне свідчення і приклад впліталися в життя багатьох поколінь—минулих, теперішніх і майбутніх. Я свідчу, що ваше доброчесне життя не лише спасе покоління, але також спасе ваше вічне життя, бо це єдиний спосіб повернутися до Небесного Батька і знайти справжню радість зараз і у вічності. В ім’я Ісуса Христа, амінь.