Послух закону—це свобода

Старійшина Л. Том Перрі

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Зображення

Чоловіки й жінки отримують свою свободу вибору як дар від Бога, але їхня свобода і, у свою чергу, їхнє вічне щастя приходять через слухняність Його законам.

Минулого Різдва я отримав особливий подарунок, який викликав у моїй пам’яті багато спогадів. Подарувала мені його моя племінниця. Ця річ знаходилася серед того, що я залишив у старому батьківському домі, коли поїхав з нього після свого одруження. Цим подарунком була ось ця невеличка коричнева книжечка, яку я тримаю в руці. Цю книжечку давали військовослужбовцям-СОД, які йшли служити у військові сили під час Другої світової війни. Особисто я вважав цю книжечку подарунком від Президента Гебера Дж. Гранта та його радників, Дж. Рубена Кларка молодшого і Девіда О. Мак-Кея.

У посланні на початку книжечки ці три Божі пророки написали: “Обставини військової служби не дозволяють нам постійно підтримувати з вами особистий зв’язок—через безпосереднє або особисте звернення. Тому найкраще, що ми можемо зробити,—це дати вам в руки цю частину сучасних одкровень і пояснень принципів євангелії, які будуть відновляти вашу надію й віру, де б ви не були, а також будуть приносити втішення, заспокоєння і дух миру”¹.

Сьогодні ми перебуваємо в іншій війні. Ця війна ведеться не зброєю. Це війна думок, слів і дій. Ця війна—з гріхом, і більш ніж будь-коли нам потрібні нагадування про виконання заповідей. Секуляризм стає нормою, і багато ідей та практик, що походять від нього, прямо суперечать тому, що було встановлено Самим Господом для благополуччя Його дітей.

У цій невеличкій коричневій книжечці після послання Першого Президентства знаходиться “Вступна примітка для військовослужбовців”, а в ній підзаголовок “Слухняність закону—це свобода”. У нотатці проводиться паралель між військовими законами, які є “на користь усім, хто служить у війську”, і божественним законом.

Там сказано: “У всесвіті, де командувачем є Бог, також існує закон—загальний, вічний … закон—який передбачає певні благословення і незмінні покарання”.

Останні слова цієї примітки підкреслюють важливість слухняності Божому закону: “Якщо ви хочете повернутися до дорогих вам людей з піднятою головою …, якщо вам хочеться бути справжнім чоловіком і жити повноцінним життям, тоді дотримуйтесь Божого закону. Роблячи так, ви зможете додати до тих безцінних свобод, які ви щосили захищаєте, ще одну свободу, на яку можуть розраховувати інші,—свободу від гріха; бо справді “слухняність закону—це свобода”².

Чому фраза “слухняність закону—це свобода” здавалася настільки правдивою для мене в той час? Чому вона здається такою правдивою для всіх нас і сьогодні?

Можливо це тому, що нам відкрито знання про нашу доземну історію. Нам відомо, що коли Бог, Вічний Батько, представив нам Свій план на початку часів, Сатана хотів видозмінити цей план. Він сказав, що викупить усе людство. Жодна душа не пропала б, і Сатана був упевнений, що зможе впровадити свою пропозицію. Але—неприйнятною ціною: знищенням свободи вибору людини, тієї свободи вибору, яка була і є даром, даним Богом (див. Мойсей 4:1–3). Про цей дар Президент Гарольд Б. Лі сказав: “Після дару життя свобода вибору є найбільшим даром для людства”³. Тому-то для Сатани нехтування свободою волі людини не було чимось незначним. І саме через це важливе питання й розпочалася війна на небесах. Перемога в цій війні на небесах була перемогою заради свободи волі людини.

Але Сатана не здався. Його запасним планом—планом, за яким він діє від часів Адама і Єви,—було спокушати чоловіків і жінок, особливо, щоб довести, що ми не заслуговуємо Богом даного дару свободи вибору. Сатана має багато підстав робити те, що він робить. Можливо, найсильнішим мотивом для нього є помста, але він також хоче зробити чоловіків і жінок нещасними, такими ж нещасними, як є він. Нікому з нас не слід недооцінювати те, що Сатана прагне таки досягнути своєї мети. Його роль у Божому вічному плані—створювати “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11) і випробовувати, як ми діємо, маючи свободу вибору. Кожний вибір, який ми з вами робимо, перевіряє, як ми діємо за свободою вибору. Наш вибір слухатися чи не слухатися Божих заповідей насправді є вибором між “волею і вічним життям” та “неволею і смертю”.

Це фундаментальне вчення чітко пояснено в другому розділі книги 2 Нефій: “Отже, люди вільні, коли вони в плоті; і все необхідне для людини надається їм. І вони вільні вибрати волю і вічне життя через великого Посередника для всіх людей, або вибрати неволю і смерть, що чекають на вас у полоні та під владою диявола; бо він прагне всіх людей зробити так само нещасними, як сам” (2 Нефій 2:27).

Багато в чому цей світ завжди був у стані війни. Я вважаю, що коли Перше Президентство посилало мені цю невеличку коричневу книжечку, вони більше були стурбовані ще страшнішою війною, ніж була Друга світова війна. Я також вважаю, що вони сподівалися, що ця книжечка стане щитом віри у захисті проти Сатани і його військ у цій страшнішій війні—війні проти гріха—і служитиме для мене нагадуванням, що треба жити за заповідями Бога.

Один із способів оцінити й порівняти нас з попередніми поколіннями—взяти за мірило один із найдавніших стандартів, відомих людині—Десять заповідей. Для більшої частини цивілізованого світу, особливо в юдейсько-християнському світі, Десять заповідей були найбільш прийнятними і завжди вказували на чітке розмежування між добром і злом.

На мій погляд, чотири з Десяти заповідей сприймаються сьогодні так само серйозно, як і завжди. У своїй культурі ми зневажаємо й засуджуємо вбивство, крадіжку і брехню, і ми все ще віримо, що у дітей є обов’язок перед своїми батьками.

Але як суспільство в цілому, ми запросто звільняємо себе від виконання решти шести заповідей:

Якщо вимагають мирські пріоритети, то ми неодмінно маємо “інших богів”, яких ставимо перед істинним Богом.
Ми робимо ідолами знаменитостей, спосіб життя, багатство, а іноді, так, навіть різьблених ідолів чи предмети.
Ми кажемо ім’я Бога надаремно у всякий богохульний спосіб, у т.ч. у вигуках та лайках.
Ми використовуємо Суботній день для наших найважливіших ігор, наших найнебезпечніших розваг, наших найбільших закупів і практично для будь-чого, тільки не для поклоніння Богу.
Ми ставимося до сексуальних стосунків поза шлюбом як до відпочинку чи розваги.
А заздрість стала для людей надто звичайним способом життя. (Див. Вихід 20: 3–17).

Пророки з усіх розподілів настійливо застерігали проти порушення двох більш важливих заповідей—тих, що стосуються вбивства й перелюбу. Я бачу спільну основу для цих двох надзвичайно важливих заповідей. І основа ця—віра в те, що життя, як таке, є прерогативою Бога і що наші фізичні тіла, храми земного життя, повинні створюватися в межах, встановлених Богом. Якщо людина у будь-якому віці замінює закони Бога своїми власними правилами, то це—верх самовпевненості і величезна гріховність.

Основні наслідки такого недбалого ставлення до святості шлюбу позначаються на сім’ях: міцність сімей зменшується з тривожною швидкістю. А це завдає величезної шкоди суспільству повсюди. Я чітко бачу в цьому причинно-наслідковий зв’язок. Якщо ми не вірні й не віддані своєму подружжю, ми тим самим видаляємо те, що скріплює наше суспільство разом.

Корисно думати про заповіді як про пораду, дану нам з любов’ю мудрим і всевідаючим Небесним Батьком. Його метою є наше вічне щастя, а Його заповіді є дорожньою картою, яку Він дав нам, щоб повернутися до Нього, і це—єдиний шлях, яким ми можемо здобути вічне щастя. Наскільки важливими є дім і сім’я для нашого вічного щастя? На сторінці 141 моєї невеличкої коричневої книжечки сказано: “Дійсно, наші небеса є не більше, ніж проекцією наших домів у вічності”⁴.

Недавно вчення про сім’ю і дім з великою ясністю й силою було повторено в документі “Сім’я: Проголошення світові”. У ньому сказано про вічну природу сімей, а потім пояснено їх зв’язок з храмовим поклонінням. У Проголошенні також сказано про закон, на якому ґрунтується вічне щастя сімей, а саме: необхідно, щоб “священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”⁵.

Бог відкрив Своїм пророкам, що існують моральні абсолюти. Гріх завжди буде гріхом. Непослух Господнім заповідям завжди позбавляє нас Його благословень. Світ змінюється постійно і вражаюче, але Бог, Його заповіді та обіцяні благословення не змінюються. Вони незмінні й постійні. Чоловіки й жінки отримують свою свободу вибору як дар від Бога, але їхня свобода і, у свою чергу, їхнє вічне щастя приходять через слухняність Його законам. Як сказав Алма своєму заблудлому сину: “Злочестивість ніколи не була щастям” (Алма 41:10).

У цей день Відновлення повноти євангелії Господь знову відкрив нам, що за слухняність Його заповідям нам обіцяні благословення:

В Ученні і Завітах, розділ 130, ми читаємо:

“Існує закон, нескасовно встановлений в небесах до заснування цього світу, на якому ґрунтуються всі благословення—

І коли ми отримуємо якесь благословення від Бога, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується” (УЗ 130:20–21).

Звичайно, жодне вчення не могло бути висловлене ясніше у Писаннях, ніж Господні незмінні заповіді та їхній зв’язок з нашим щастям та благополуччям як людей, як сімей і як суспільства. Існують моральні абсолюти. Непослух Господнім заповідям завжди позбавлятиме нас Його благословень. І це не змінюється.

У світі, де моральні орієнтири суспільства є хиткими, відновлена євангелія Ісуса Христа ніколи не змінюється ні її колами й приходами, ні сім’ями чи окремими членами Церкви. Ми не повинні вишукувати й вибирати, які заповіді, на нашу думку, є важливими, щоб їх виконувати, а визнавати всі Божі заповіді. Ми повинні стояти твердо й непохитно, маючи цілковиту впевненість в Господній незмінності й повну довіру до Його обіцянь.

Будьмо світлом на вершині гори, прикладом у виконанні заповідей, які ніколи не змінювались і ніколи не зміняться. Так само, як ця невеличка книжечка закликала військовослужбовців-СОД стояти морально міцними у часи війни, так нехай і ми, у ці останні дні, будемо маяком для всієї землі й особливо для Божих дітей, які прагнуть Господніх благословень. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.