Навернені до Господа
Старійшина Девід А. Беднар
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Знання про істинність євангелії є суттю свідчення. Постійна вірність євангелії є суттю навернення.
Моє послання зосереджене на зв’язку між отриманням свідчення про те, що Ісус є Христос, і наверненням до Нього і Його євангелії. Зазвичай, ми розглядаємо теми свідчення і навернення окремо і незалежно одна від одної. Однак ми здобудемо безцінне розуміння і глибше духовне переконання, якщо розглядатимемо ці дві важливі теми разом.
Я молюся, щоб Святий Дух навчав і напучував кожного з нас.
А ви за кого Мене маєте?
Ми можемо багато чого навчитися про свідчення і навернення зі служіння апостола Петра.
Коли Ісус прийшов на узбережжя Кесарії Пилипової, то поставив це проникливе запитання Своїм учням: “А ви за кого Мене маєте?”
Петро відповів прямо:
“Ти—Христос, Син Бога Живого!”
А Ісус відповів і до нього промовив: “Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець” (Матвій 16:15–17).
З Петрової відповіді і повчань Спасителя ми бачимо, що свідчення—це особисте знання про духовну істину, отримане через одкровення. Свідчення—це дар від Бога, який доступний всім Його дітям. Будь-який щирий шукач істини може отримати свідчення, застосовуючи необхідну “частинк[у] віри” в Ісуса Христа, щоб “зробити дослід” (Алма 32:27) і “випробува[т]и силу слова Бога” (Алма 31:5), піддатися “натхненню Духа Святого” (Мосія 3:19), і пробудитися до Бога (див. Алма 5:7). Свідчення сприяє зростанню особистої відповідальності і є джерелом мети, впевненості й радості.
Прагнення і здобуття свідчення про духовну істину вимагає того, щоб людина питала, шукала і стукала (див. Матвій 7:7; 3 Нефій 14:7) зі щирим серцем, справжнім наміром і вірою в Спасителя (див. Мороній 10:4). Фундаментальними компонентами свідчення є знання про те, що Небесний Батько живий і любить нас, що Ісус Христос є нашим Спасителем, і що повноту євангелії було відновлено на землі у ці останні дні.
Ти ж колись, як навернешся
Коли Спаситель навчав Своїх учнів під час Останньої вечері, то сказав Петру:
“Симоне, Симоне,—ось сатана жадав…, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!” (Лука 22:31–32).
Цікаво, що цей могутній апостол говорив з Господарем і ходив із Ним, був свідком багатьох чудес і мав міцне свідчення про божественність Спасителя. Але навіть Петро потребував додаткового наставляння від Ісуса стосовно сили Святого Духа, яка навертає й освячує, і його обов’язку служити вірно.
Природа євангелії Ісуса Христа передбачає докорінну й довічну зміну самого нашого характеру, уможливлену завдяки Спокуті Спасителя. Істинне навернення приводить до зміни в переконаннях, в серці та в житті людини, яка приймає волю Бога і підкоряється їй (див. Дії 3:19; 3 Нефій 9:20), та свідомо зобов’язується стати учнем Христа.
Навернення—це збільшення, поглиблення і розширення фундаментальної основи свідчення. Воно є результатом одкровення від Бога і супроводжується індивідуальним покаянням, послухом та старанністю. Будь-який щирий шукач істини може стати наверненим, відчувши могутню зміну в серці і духовно народившись від Бога (див. Алма 5:12–14). Коли ми шануємо обряди і завіти спасіння й піднесення (див. УЗ 20:25), “просува[ємо]ся вперед з непохитною вірою в Христа” (2 Нефій 31:20), і терпимо у вірі до кінця (див. УЗ 14:7), то стаємо новими створіннями у Христі (див. 2 Коринтянам 5:17). Навернення—це приношення в жертву Богу самих себе, виявлення Йому любові та вірності, як вдячність за дар свідчення.
Приклади навернення у Книзі Мормона
Книга Мормона рясніє надихаючими розповідями про навернення. Амалекій, нащадок Якова, проголосив: “Я б хотів, щоб ви прийшли до Христа, Який є Святий Ізраїля, і скуштували від Його спасіння і сили Його викуплення. Так, прийдіть до Нього, і віддайте всю вашу душу як жертвоприношення Йому” (Омній 1:26).
Знати силою Святого Духа, що Ісус є Христос,—важливо й необхідно. Але, щоб щиро прийти до Нього і віддати всю нашу душу як жертвоприношення, потрібно набагато більше, ніж просто знання. Навернення вимагає всього нашого серця, всієї нашої могутності та всього нашого розуму й сили (див. УЗ 4:2).
Народ царя Веніямина відповів на його повчання вигуком: “Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам; і ми знаємо також про їхню надійність і істинність, через Духа Господа Вседержителя, Який звершив сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2). Коли вони прийняли промовлені слова, здобули свідчення про їхню істинність і виявили віру в Христа, це привело до могутньої зміни в серці і сповнило їх твердою рішучістю удосконалюватися і ставати кращими.
Навернених ламанійців у книзі Геламана описано, як людей, які перебувають “на шляху свого обов’язку, і вони йдуть обачно перед Богом, і вони стежать за тим, щоб дотримуватися Його заповідей, і Його уставів, і Його присудів. …
… І вони намагаються з невтомною старанністю привести решту братів своїх до пізнання істини” (Геламан 15:5–6).
Як показано в цих прикладах, ключовими характеристиками, пов’язаними з наверненням, є відчуття сильної зміни в наших серцях, бажання постійно чинити добро, просування шляхом обов’язку, обачна хода перед Богом, дотримання заповідей і служіння з невтомною старанністю. Очевидно, що ці вірні душі глибоко присвятили себе Господу і Його вченням.
Стати наверненими
Для більшості з нас навернення є тривалим процесом, і воно не відбувається внаслідок одної значної або драматичної події. Рядок за рядком і приписання за приписанням, поступово й майже непомітно, наші мотиви, наші думки, наші слова і наші вчинки починають узгоджуватися з волею Бога. Навернення до Господа вимагає наполегливості й терпіння.
Самуїл Ламанієць визначив п’ять основних складових навернення до Господа: (1) віра в учення і пророцтва святих пророків, як вони записані в Писаннях, (2) виявлення віри в Господа Ісуса Христа, (3) покаяння, (4) відчуття могутньої зміни серця і (5) набуття стійкості та непохитності у вірі (див. Геламан 15:7–8). Таким є шлях, що веде до навернення.
Свідчення і навернення
Навернення починається зі свідчення, яке є передумовою для нього. Свідчення—це відправна точка, а не кінцевий пункт призначення. Міцне свідчення є фундаментом, на якому будується навернення.
Одного лише свідчення не буде достатньо для того, щоб захистити нас від бурі темряви останніх днів і зла, серед якого ми живемо. Свідчення є важливим і необхідним, але його недостатньо, щоб надати потрібні нам духовну силу й захист. Деякі члени Церкви, які мають свідчення, похитнулися й відпали. У них не вистачило духовного знання й відданості, щоб вистояти перед випробуваннями.
Важливий урок про зв’язок між свідченням і наверненням добре простежується на прикладі місіонерських трудів синів Мосії.
“Всі, кого було приведено до пізнання істини через проповідування Аммона і його братів, згідно з духом одкровення і пророцтва, і силою Бога, яка творить чудеса в них—так, … як Господь живий, так усі з Ламанійців, які повірили в їхнє проповідування, і були навернені до Господа, ніколи не відпали.
Бо вони стали праведним народом; вони відклали зброю своїх бунтів, щоб не боротися більше проти Бога. …
Ось ті, хто був навернений до Господа” (Алма 23:6–8).
У цих віршах описано дві основні складові: (1) пізнання істини, яке можна назвати свідченням, і (2) навернення до Господа, яке я розумію, як навернення до Спасителя і Його євангелії. Таким чином, ця могутня комбінація свідчення й навернення до Господа стала джерелом стійкості й непохитності та забезпечила духовний захист.
Вони ніколи не відпали і відклали зброю своїх бунтів—тобто не боролися більше проти Бога. Щоб відкласти улюблену “зброю бунтів”, таку як егоїзм, гордовитість та непослух, потрібно більше, ніж просто вірити й знати. Переконання, смирення, покаяння і покора передують полишенню нашої зброї бунтів. Чи залишилася у вас і у мене зброя бунтів, яка не дозволяє нам навернутися до Господа? Якщо так, тоді нам потрібно покаятися вже зараз.
Зверніть увагу на те, що ламанійці були навернені не до місіонерів, які їх навчали, і не до чудових програм Церкви. Вони були навернені не до особливостей характеру їхніх провідників або збереження культурного спадку чи традицій їхніх батьків. Вони були навернені до Господа—до Нього, як до Спасителя, і до Його божественності і вчення—і вони ніколи не відпали.
Свідчення—це духовне знання істини, отриманої силою Святого Духа. Невпинне навернення залежить від постійної відданості явленій через одкровення істині, яку ми отримали,—з охочим серцем і заради праведної мети. Знання про істинність євангелії є суттю свідчення. Постійна вірність євангелії є суттю навернення. Ми повинні знати, що євангелія істинна, і зберігати вірність євангелії.
Свідчення, навернення і притча про десятьох дів
Зараз я хочу використати одну з багатьох можливих інтерпретацій притчі про десятьох дів, щоб показати зв’язок між свідченням і наверненням. Десять дів, п’ять з яких були мудрими, а інші п’ять—нерозумними, взяли свої каганці і пішли зустрічати молодого. Будь ласка, уявіть, що каганці дів були каганцями свідчення. Нерозумні діви взяли свої каганці свідчення, але не взяли з собою оливи. Уявіть, що олива—це олива навернення.
“А мудрі набрали оливи [навернення] в посудинки разом із своїми каганцями [свідчення].
А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
А опівночі крик залунав: “Ось молодий,—виходьте назустріч!”
Схопились тоді всі ті діви, і каганці [свідчення] свої наготували.
Нерозумні ж сказали до мудрих: “Дайте нам із своєї оливи [саме оливи навернення], бо наші каганці [свідчення слабкі і] ось гаснуть”.
Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло,—краще вдайтеся до продавців, і купіть собі” (Матвій 25:4–9).
Чи були мудрі діви егоїстичними і не бажали ділитися, або ж вони говорили вірно, що оливу навернення не можна позичити? Чи можна передати іншій особі духовну силу, яка з’являється в наслідок постійного послуху заповідям? Чи можна передати знання, отримане завдяки старанному вивченню Писань і міркуванню над ними, людині, яка їх потребує? Чи можна передати мир, який приносить євангелія вірному святому останніх днів, людині, яка переживає лихо або велике випробування? Очевидна відповідь на кожне з цих запитань—ні.
Як правильно сказали мудрі діви, кожен з нас має купувати сам. Ці натхненні жінки говорили не про комерційну операцію; натомість вони наголошували на нашій індивідуальній відповідальності підтримувати вогонь в наших каганцях свідчення і запасатися достатньою кількістю оливи навернення. Ця дорогоцінна олива здобувається по краплині—“рядок за рядком [і] приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30), з терпінням і наполегливістю. Коротких шляхів не існує, а підготовка на швидку руку в останню хвилину неможлива.
“Отже, будьте вірними, молячись завжди, маючи світильники ваші наготовленими й палаючими, і олію з собою, щоб були ви готові під час пришестя Нареченого” (УЗ 33:17).
Свідчення
Я обіцяю, що, здобуваючи знання про істину і навертаючись до Господа, ми залишатимемося міцними й стійкими і ніколи не відступимо. Ми охоче відкладемо свою зброю бунтів. Нас буде благословенно яскравим світлом наших каганців свідчення і щедрим запасом оливи навернення. І по мірі поглиблення нашого навернення, ми зміцнюватимемо наші сім’ї, наших друзів і наших товаришів. Про ці істини я свідчу у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.