2010–2019
Сила визволення
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Сила визволення

Ми можемо бути визволеними від злих шляхів і злочестивості, повернувшись до вчень, що містяться у Священних Писаннях.

У мене є дуже хороший друг, який щоразу присилає мені нову краватку, щоб я був у ній на генеральній конференції під час сесії, на якій виступаю. У нього чудовий смак, хіба ви так не вважаєте?

Мій юний друг має деякі труднощі. Вони в чомусь обмежують його, але в усьому іншому він просто надзвичайний. Наприклад, його хоробрість як місіонера можна порівняти з хоробрістю синів Мосії. Простота його вірувань робить його переконання неймовірно міцними і непохитними. Я вважаю, що в розумі Скотта просто не вкладається, що не всі люди є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що хтось не прочитав Книгу Мормона і не має свідчення про її істинність.

Дозвольте мені розповісти про одну подію з життя Скотта, коли він вперше в житті сам летів літаком, щоб відвідати свого брата. Сусід, який сидів неподалік, почув розмову Скотта з людиною, що була поруч з ним:

—Привіт! Мене звати Скотт. А вас?

Його сусід назвав своє ім’я.

—Чим ви займаєтеся?

—Я інженер.

—Чудово. А де ви живете?

—У Лас-Вегасі.

—У нас там храм. Ви знаєте, де там знаходиться храм мормонів?

—Так. Дуже красива будівля.

—А ви мормон?

—Ні.

—Нічого, ви повинні ним бути. Це чудова релігія. Ви читали Книгу Мормона?

—Ні.

—Так треба ж прочитати. Це прекрасна книга.

Я всім серцем погоджуюся зі Скоттом: Книга Мормона—прекрасна книга. Слова пророка Джозефа Сміта, що наведені на вступній сторінці Книги Мормона завжди були для мене особливими: “Я говорив браттям, що Книга Мормона найбільш правильна з усіх книг на світі і є ключовим каменем нашої релігії, і людина буде ближча до Бога, твердо дотримуючись її заповідей, ніж будь-якої іншої книги”.

Цього року у наших класах Недільної школи ми вивчаємо Книгу Мормона. Готуючись до уроків і беручи в них участь, давайте наслідувати сміливий приклад Скотта—ділитися своєю любов’ю до цих особливих Писань з іншими людьми, що не сповідують нашу віру.

Домінуюча тема Книги Мормона висловлена в останньому вірші першого розділу книги 1 Нефій. Нефій пише: “Але дивіться, я, Нефій, покажу вам, що лагідні милості Господа огортають усіх, кого Він обрав, через їхню віру, щоб зробити їх сильними і навіть надати їм рятівну силу” (1 Нефій 1:20).

Я хочу говорити про те, як Книга Мормона, що зберегла до цих останніх днів лагідну милість Господа, визволяє нас, навчаючи нас просто і “найбільш правильно” вченню Христа.

Багато історій в Книзі Мормона є розповідями про визволення. Вихід Легія у пустиню разом із сім’єю був певною мірою визволенням від знищення, яке мало прийти на Єрусалим. Історія про яредійців—це розповідь про визволення, як і історія про мулекійців. Алма молодший був визволений від гріха. Юні воїни Геламана були визволені від загибелі на війні. Нефій і Легій були визволені із в’язниці. Тема визволення проходить через усю Книгу Мормона.

Є в Книзі Мормона дві історії, вони схожі між собою і подають нам важливий урок. Перша—з книги Мосії, починається з 19-го розділу. Тут ми дізнаємося про царя Лімгія, що жив на землі Нефія. Ламанійці пішли війною на народ Лімгія. Унаслідок війни ламанійці дозволили царю Лімгію правити над його власним народом, але цей народ потрапив до них у залежність. Мир між ними був дуже нетривкий. (Див. Мосія 19–20).

Коли народ Лімгія вже не міг терпіти свавілля ламанійців, вони переконали свого царя виступити проти ламанійців війною. Тричі народ Лімгія був розбитий. На них було покладено тяжкі тягарі. Зрештою вони таки упокорилися і могутньо волали до Господа, щоб Той визволив їх. (Див. Мосія 21:1–14). У вірші 15-ому 21-го розділу нам сказано, як на те відповів Господь: “І тоді Господь не поспішав почути їхнє волання через їхні беззаконня; проте Господь почув їхні волання, і почав пом’якшувати серця Ламанійців, так що вони почали полегшувати їхні тягарі; але Господь ще не вважав можливим визволити їх з залежності”.

Невдовзі прибув Аммон з невеликою групою чоловіків із Зарагемлі, і разом із Гідеоном—одним із провідників народу Лімгія—вони придумали план, який виявився успішним, і вони втекли від ламанійського свавілля. Господь не поспішав почути їхні волання. Чому? Через їхні беззаконня.

Друга історія у багато чому нагадує першу, але й відрізняється від неї. Ця розповідь записана в Мосія 24.

Алма і його народ оселилися в землі Гелам, але ось військо ламанійське з’явилося в межах їхньої землі. Вони зібралися разом і вирішили, що далі робити, аби мирно співіснувати. (Див. Мосія 23:25–29). Та скоро керівники ламанійців почали виявляти свою волю над народом Алми й поклали на них тяжкі тягарі (див. Мосія 24:8). У вірші 13 ми читаємо: “І сталося, що голос Господа дійшов до них в їхніх скорботах, кажучи: Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з моїм народом і визволю його від залежності”.

Народ Алми був визволений із рук ламанійців і безпечно повернувся назад, щоб об’єднатися з народом Зарагемлі.

Яка існувала різниця між народом Алми і народом царя Лімгія? Очевидними були кілька відмінностей: народ Алми був миролюбний і більш праведний; вони вже були охрищені і вступили в завіт з Господом; вони упокорилися перед Господом ще до того, як почалися їхні нещастя. Усі ці відмінності зробили можливим і сприяли тому, що Господь міг швидко й дивовижно визволити їх з рук, які тримали їх в залежності. Цей уривок з Писань навчає нас про Господню силу визволення.

Пророцтва, які провіщають про життя і місію Ісуса Христа, обіцяють нам визволення, яке Він здійснить. Його Спокута і Воскресіння дозволять усім нам позбутися фізичної смерті і, якщо ми покаємося, позбутися смерті духовної, що дасть можливість мати благословення вічного життя. Обіцяння Спокути і Воскресіння, обіцяння визволення від фізичної і духовної смерті були проголошені Богом Мойсею, коли Він сказав: “Бо ось, це є моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39).

На противагу прекрасно визначеними для нас у Священних Писаннях віруванням, ми бачимо у світі протилежні сили, що виступають проти вірувань, які давно вже встановлені у Священних Писаннях—у Писаннях, які давали людям спрямування впродовж багатьох століть у визначенні вічних цінностей і моральних норм для нашої поведінки в житті. Вони заявляють, що вчення, уміщені в Біблії, є фальшивими, а вчення Вчителя є пережитками. Їхні голоси кричать, що кожна людина повинна мати свободу встановлювати свої власні моральні норми; вони намагаються змінити права віруючих, щоб вони суперечили тому, чого навчають Писання і слова пророків.

Яке це благословення—мати розповідь про місію нашого Господа і Спасителя, описану в Книзі Мормона, щоб додати друге свідчення до вчення, проголошеного в Біблії. Чому важливо, щоб світ мав і Біблію, і Книгу Мормона? Я вважаю, що відповідь на це знаходиться у 13-му розділі 1-го Нефія. Нефій записує: “І ангел звернувся до мене, кажучи: Ці останні літописи, які ти побачив серед Іновірців [Книгу Мормона], установлять істину перших [Біблії], що від дванадцятьох апостолів Агнця, і сповістять про те просте і цінне, що було вилучене з них; і сповістять усім колінам, язикам і людям, що Агнець Божий—це Син Вічного Бога, і Спаситель світу; і всі люди мають прийти до Нього, інакше вони не можуть бути спасенними” (1 Нефій 13:40).

Ні Біблії, ні Книги Мормона самих по собі не є достатньо. Вони обидві необхідні нам, щоб навчати і навчатися про повне і завершене вчення Христа. Потреба в одній не зменшує потреби в іншій. І Біблія, і Книга Мормона є необхідними для нашого спасіння і піднесення. Як дуже переконливо навчав Президент Езра Тефт Бенсон: “Біблія і Книга Мормона, використані разом, спростовують лжевчення” (“A New Witness for Christ,” Ensign, Nov. 1984, 8).

На завершення я хочу згадати дві історії—одну зі Старого Завіту, а іншу з Книги Мормона,—щоб показати, як ці книги гармонійно працюють разом.

Історія про Авраама починається з його визволення від халдеїв-ідолопоклонників (див. Буття 11:27–31; Авраам 2:1–4). Він та його дружина Сарра пізніше були визволені з їхньої скорботи, і їм було дано обіцяння, що через їхніх нащадків будуть благословенні всі народи землі (див. Буття 18:18).

У Старому Завіті розповідається, що Авраам, залишаючи Єгипет, узяв з собою Лота, свого племінника. Зробивши першим вибір—землю, де йому жити,—Лот вибрав долину Йордану і поставив свій намет входом до Содому, міста великої нечестивості. (Див. Буття 13:1–12). Більшість проблем Лота, що виникали пізніше в його житті і були численними, корінилися в його ранньому рішенні поставити свій намет входом до Содому.

В Авраама, батька праведних, життя складалося по-різному. Звичайно ж, було багато труднощів, але то було благословенне життя. Ми не знаємо, в якому напрямку знаходився вхід намету Авраама, але в останньому вірші 13-го розділу Буття є прозорий натяк на це. Там написано: “І Аврам [тобто Авраам] став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві” (Буття 13:18).

І хоч я й не знаю, та все ж особисто вірю, що Авраамовий намет входом стояв до олтаря, який він збудував Господу. Як я дійшов до цього висновку? Бо я знаю історію з Книги Мормона про те, як цар Веніямин давав настанови своєму народу, коли вони зібралися послухати його останнє звернення. Цар Веніямин розпорядився, щоб вони поставили свої намети входом до храму (див. Мосія 2:1–6).

Ми можемо бути визволеними від злих шляхів і злочестивості, повернувшись до вчень, що містяться у Священних Писаннях. Спаситель—великий визволитель, бо Він визволяє нас від смерті і від гріха (див. Римлянам 11:26; 2 Нефій 9:12).

Я заявляю, що Ісус є Христос і ми завдяки читанню Книги Мормона можемо наближуватися до Нього. Книга Мормона—це ще одне свідчення про Ісуса Христа. Першими свідченнями про нашого Спасителя є Старий і Новий Завіти, тобто Біблія.

Знову ж таки, давайте пам’ятати, як описав Книгу Мормона мій друг Скотт: “Це прекрасна книга”. Я свідчу вам, що велич Книги Мормона значною мірою визначається її гармонійністю зі Святою Біблією, в ім’я Ісуса Христа, амінь.