2010–2019
Навернені до Його євангелії через Його Церкву
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Навернені до Його євангелії через Його Церкву

Мета Церкви—допомагати нам жити за євангелією.

Я люблю євангелію Ісуса Христа і Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Іноді ми взаємозаміняємо слова євангелія і Церква, але вони мають різні поняття. Проте вони дуже взаємопов’язані і потрібні нам обидва.

Євангелія є славетним планом Бога, в якому нам, Його дітям, дана можливість отримати все, що має Батько (див. УЗ 84:38). Це називається вічним життям і характеризується як “найвеличніший з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7). Важлива частина плану—це наш земний досвід, час, коли ми розвиваємо віру (див. Мороній 7:26), каємося (див. Мосія 3:12) і примиряємося з Богом (див. Кн. Якова 4:11).

Оскільки наша земна недосконалість і “протилежність в усьому” (2 Нефій 2:11) роблять це життя дуже складним і оскільки ми не можемо очиститися від наших гріхів самостійно, був необхідний Спаситель. Коли Елогим, Вічний Бог і Батько всіх духів, представив Свій план спасіння, був серед нас Один, Який сказав: “Ось я, пошли мене” (Авраам 3:27). Його звали Єгова.

Народжений від Небесного Батька як духовно, так і фізично, Він мав усю владу, щоб подолати світ. Народжений від земної матері, Він був підвладний земним болям і стражданням. Той великий Єгова також був названий Ісусом і додатково отримав титул Христос, що означає Месія або Помазаник. Його найбільшим подвигом стала Спокута, здійснюючи яку, Ісус Христос “спустився нижче всього” (УЗ 88:6), що дало Йому можливість принести викупительну жертву за кожного з нас.

Церкву було встановлено Ісусом Христом під час Його земного служіння, “збудован[у] на основі апостолів і пророків” (Ефесянам 2:20). У цьому “розподілі повноти часів” (УЗ 128:18) Господь знову відновив те, що було, і сказав, конкретно звертаючись до пророка Джозефа Сміта: “Я встановлю Церкву твоєю рукою” (УЗ 31:7). Як і колись, Ісус Христос зараз очолює Свою Церкву, яку в наш час на землі представляють пророки, наділені апостольськими повноваженнями.

Це надзвичайна Церква. Її організація, ефективність і цілковита доброчесність завоювали повагу всіх, хто щиро прагне зрозуміти її. Церква має програми для дітей, молоді, чоловіків і жінок. Вона має чудові будинки зборів, кількість яких перевищує 18 тис. По всьому світу нараховується 136 величних храмів, і ще 30 будується або про їх будівництво оголошено. Кількість місіонерів повного дня перевищує 56 тис., частина з яких молоді, а частина—не дуже. Вони служать у 150 країнах. Гуманітарна робота Церкви, здійснювана по всьому світу—це дивовижний вияв щедрості членів Церкви. Система благополуччя піклується про членів Церкви і сприяє розвитку самозабезпеченості у небачений спосіб. У цій Церкві ми маємо самовідданих мирських священнослужителів та громаду святих, які охоче служать одне одному в надзвичайний спосіб. В усьому світі не існує нічого подібного до цієї Церкви.

Коли я народився, наша сім’я жила в маленькому будиночку на території скинії Гонолулу—одного з прекрасних історичних будинків зборів, що належать Церкві. Зараз я хочу вибачитися перед своїми шановними друзями з Верховного єпископату, які наглядають за церковним майном, бо ще хлопчиком я облазив усі закутки цієї будівлі—від дна фонтану до внутрішньої частини шпиля, який підсвічується і велично височіє над місцевістю. Ми навіть гойдалися (як Тарзани), на довгих звисаючих гілках величезних індійських фікусів, які ростуть на ділянці.

Церква була для нас всім. Ми ходили на величезну кількість зборів, навіть більшу, ніж зараз. У четвер після обіду ми ходили на Початкове товариство. Збори Товариства допомоги проводилися зранку у вівторок. Спільні заходи для молоді були в середу ввечері. Субота присвячувалася заходам приходу. В неділю вранці чоловіки і юнаки приходили на збори священства. В середині дня ми відвідували Недільну школу. Потім увечері ми поверталися на причасні збори. Через те, що ми постійно приходили, потім поверталися, проводили збори, здавалося, що весь недільний день був зайнятий церковними заходами і більшість часу по буднях.

При всій моїй любові до Церкви саме в ті дитячі роки я вперше відчув, що є щось більше, щось особливе. Коли мені було 5 років, у скинії проводили велику конференцію. Ми пройшли стежинкою від нашого будинку, перейшли місточок, що вів до величного дому зборів, і сіли десь у 10 ряду великої каплиці. Головуючим і промовцем на зборах був Девід О. Мак-Кей, Президент Церкви. Я нічого не пригадаю з того, що він сказав, однак яскраво пам’ятаю те, що бачив і відчував. Президент Мак-Кей був одягнутий у кремового кольору костюм і зі своїм хвилястим сивим волоссям виглядав дуже велично. За традицією, поширеною на островах, на ньому була гірлянда з живих червоних квітів. Під час його виступу мене охопило дуже сильне і особливе почуття. Я пізніше зрозумів, що то був вплив Святого Духа. Ми заспівали заключний гімн.

Хто разом з Богом, хто?

Вже треба з’ясувать.

Хто разом з Богом, хто?

Важливо точно знать.

(“Хто разом з Богом?”, Гімни, № 159).

Хоча ті слова співали майже 2000 чоловік, однак мені здавалося, що питання стосується безпосередньо мене, і я хотів підвестися й відповісти: “Я!”

Деякі люди вважають, що активність у Церкві—це найвища мета. Це небезпечна точка зору. Можна бути активним у Церкві й менш активним у євангелії. Дозвольте наголосити: активність у Церкві—це дуже бажана ціль, однак цього недостатньо. Активність у Церкві—це зовнішній вияв наших духовних прагнень. Якщо ми ходимо на збори, маємо покликання в Церкві й виконуємо їх, служимо іншим—це бачать усі.

На противагу, те, що стосується євангелії, як правило, є менш помітним і його складніше виміряти, однак є важливішим з огляду вічності. Наприклад, скільки віри ми насправді маємо? Наскільки щиро ми каємося? Яке значення мають обряди у нашому житті? Скільки уваги ми приділяємо нашим завітам?

Я повторюю: нам потрібна євангелія і Церква. Насправді, мета Церкви—допомагати нам жити за євангелією. Ми часто не можемо зрозуміти: як людина, яка була активною в Церкві в юності, подорослішавши, стала неактивною? Чому раптом доросла людина, яка ходила до церкви регулярно і служила, перестає приходити? Як людина, яку засмутив хтось із провідників чи інших членів Церкви, дозволила собі піти з церковного життя? Можливо, причина полягає в тому, що вони не були достатньо навернені до євангелії—до того, що має вічне значення.

Хочу запропонувати три головні способи того, як зробити євангелію нашою основою:

  1. Поглиблюйте розуміння Божества. Стійке знання про трьох членів Божества і любов до них є найважливішими. Вдумливо моліться Батькові в ім’я Сина і прагніть скерування Святого Духа. Поєднайте молитву з постійним вивченням і смиренним розмірковуванням, щоб невпинно розбудовувати непохитну віру в Ісуса Христа. “Бо як може людина знати Господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця” (Мосія 5:13).

  2. Зосереджуйтеся на обрядах і завітах. Якщо залишилися важливі обряди, які вам ще треба пройти у своєму житті, ретельно готуйтеся до кожного з них. Потім необхідно організуватися й з вірою жити відповідно до укладених завітів, кожного тижня повною мірою використовуючи дар причастя. Через те, що багато з нас недостатньо благоговійно ставляться до цього святого обряду, ми не зазнаємо постійної зміни його очищаючої сили.

  3. Об’єднайте євангелію з Церквою. Якщо ми зосередимося на євангелії, то Церква стане більшою, а не меншою мірою, благословенням у нашому житті. Якщо ми приходимо на кожні збори підготовленими, щоб “прагн[ути] знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118), Святий Дух буде нашим учителем. Якщо ми приходимо, щоб нас розважали, то, найвірогідніше, будемо розчаровані. Президента Спенсера В. Кімбола якось запитали: “Що ви робите, якщо збори виявилися нудними?” Він відповів: “Я не знаю. Я ніколи на таких не був” (цитовано Gene R. Cook, in Gerry Avant, “Learning Gospel Is Lifetime Pursuit,” Church News, Mar. 24, 1990, 10).

У своєму житті ми повинні бажати, аби сталося те ж саме, коли Господь прийшов до людей у Новому світі й заснував Свою Церкву. В Писаннях сказано: “І сталося, що таким чином вони [мається на увазі Його учні] ходили серед усього народу Нефія і проповідували євангелію Христа всім людям на лиці землі; і їх було навернено до Господа і приєднано до церкви Христа, і у такий спосіб людей того покоління було благословлено згідно з словом Ісуса” (3 Нефій 28:23).

Господь хоче, щоб члени Його Церкви були повністю наверненими до Його євангелії. Це єдиний певний шлях, що веде нас сьогодні до духовної безпеки і приведе до вічного щастя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.