Залишайтеся на території Господа!

Старійшина Уліссес Соарес

Сімдесятник

Ми щодня маємо запитувати себе: “Мої вчинки ставлять мене на територію Господа, чи на територію ворога?”

Президент Томас С. Монсон якось сказав: “Дозвольте мені дати просту формулу, завдяки якій ви можете оцінювати рішення, що постають перед вами. Її легко запам’ятати: “Ви не можете бути праві, чинячи неправильно, і ви не можете бути неправі, чинячи правильно” (Ліягона, квіт. 2004, Д2). Формула Президента Монсона є простою й прямою. Вона діє подібно до Ліягони, яку отримав Легій. Якщо ми виявляємо віру і старанно виконуємо заповіді Господа, то легко знайдемо вірний напрямок руху, особливо, коли нам доведеться приймати повсякденні рішення.

Апостол Павло напучує нас про важливість сіяти у Дусі й остерігатися того, щоб не сіяти у плоті. Він сказав:

“Не обманюйтеся,—Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!

Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.

А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо” (Галатам 6:7–9).

Сіяти у Дусі означає те, що всі наші думки, слова і вчинки мають підносити нас до рівня божественності наших Небесних Батьків. Однак в Писаннях говориться, що тіло або плоть принаджує до фізичної або плотської поведінки тілесної людини, через яку люди можуть підпадати під вплив пристрасті, бажань, апетитів та спонукань плоті, замість того, щоб прагнути натхнення від Святого Духа. Якщо ми не будемо обережними, цей вплив, разом із натиском зла у світі, можуть нав’язати нам вульгарну й нерозсудливу поведінку, яка може стати частиною нашого характеру. Щоб уникати цього поганого впливу, ми повинні виконувати те, про що Господь наставляв пророка Джозефа Сміта, а саме, завжди сіяти у Дусі: “Отже, не втомлюйтесь у доброчинності, бо ви закладаєте основи великої роботи. І з малого виходить те, що є великим” (УЗ 64:33).

Щоб укріпити свій дух, від нас вимагається, щоб “усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка … бул[и] взят[і] від [н]ас разом із усякою злобою” (Ефесянам 4:31) і, щоб ми “бу[ли] мудрими в дні свого випробування; [і] скину[ли] з себе всю нечистоту” (Мормон 9:28).

Вивчаючи Писання, ми дізнаємося, що здійснення даних нам Господом обіцянь залежить від нашої слухняності, і вони заохочують нас до праведного життя. Ці обіцяння мають живити нашу душу, сповнюючи нас надією завдяки спонуканням не здаватися навіть перед лицем наших повсякденних викликів, живучи у світі, етичні й моральні цінності якого, поступово зникають, тим самим змушуючи людей сіяти у плоті ще більше. Але, як нам бути певними, що наші рішення допомагають нам сіяти у Дусі, а не в плоті?

Президент Джордж Альберт Сміт, повторивши пораду свого діда, одного разу сказав: “Існує чітко позначена демаркаційна лінія між територією Господа і територією диявола. Якщо ви будете стояти на стороні Господа від тієї лінії, ви будете знаходитися під Його впливом і у вас не виникне бажання чинити неправильно; але якщо ви переступите ту лінію і хоч на трішечки перейдете на сторону диявола, то опинитеся у владі спокусника, і якщо він візьме над вами гору, то ви не зможете належним чином ні думати, ні навіть робити висновки, бо ви не матимете Духа Господнього” (Учення Президентів Церкви: Джордж Альберт Сміт [2011], с. 191).

Тому ми щодня маємо запитувати себе: “Мої вчинки ставлять мене на територію Господа, чи на територію ворога?”

Пророк Мормон застерігав свій народ, як важливо вміти відрізняти добро від зла:

“Ось чому все, що є добрим, походить від Бога; а те, що зле, походить від диявола; бо диявол є ворогом Богові, і бореться проти Нього постійно, і запрошує, і принаджує грішити і чинити те, що є зло, постійно.

“Але знайте, те, що від Бога, запрошує і принаджує творити добро постійно” (Мороній 7:12–13).

Світло Христа у напарництві зі Святим Духом мають допомагати нам визначати, чи веде нас на територію Господа наш спосіб життя, чи ні. Якщо наша поведінка є доброю, її натхненно Богом, бо все, що є добрим, походить від Бога. Втім, якщо наша поведінка є поганою, на нас впливає ворог, оскільки він переконує людей чинити те, що є зло.

Народ Африки справив великий вплив на мене своєю рішучістю і бажанням залишатися на території Господа. Навіть у несприятливих обставинах життя люди, які приймають запрошення прийти до Христа, стають світлом для світу. Кілька тижнів тому, під час мого візиту до одного з приходів Південної Африки, я мав привілей супроводжувати двох молодих священиків, їхнього єпископа та президента колу у відвідинах малоактивних молодих чоловіків з кворуму священиків. Мене глибоко вразили мужність і смирення, виявлені тими двома священиками, коли вони запрошували малоактивних молодих чоловіків повернутися до Церкви. Коли вони розмовляли з ними, я помітив, що їхні обличчя випромінювали світло Спасителя, яке в той же час освітлювало і всіх навколо. Вони виконували свій обов’язок допомагати слабким, піднімати руки, що опустилися, і зміцнювати ослаблі коліна (див. УЗ 81:5). Завдяки своєму ставленню ті два священика були на території Господа, і служили знаряддям в Його руках, запрошуючи інших чинити так само.

В Ученні і Завітах 20:37 Господь навчає нас про те, що означає сіяти в Дусі і що насправді допомагає нам бути на території Господа, а саме наступне: упокоритися перед Богом, прийти зі скрушеним серцем і впокореним духом, свідчити перед Церквою, що ми істинно покаялися в усіх своїх гріхах, взяти на себе ім’я Ісуса Христа, мати рішучість служити Йому до кінця, показати своїми діяннями, що ми отримали Дух Христа і нас було прийнято хрищенням у Його Церкву. Завдяки нашому бажанню виконувати ці завіти, ми готуємося жити в присутності Бога, як піднесені істоти. Думка про ці завіти має скеровувати нашу поведінку щодо нашої сім’ї, нашої взаємодії з іншими людьми у суспільстві і особливо в наших стосунках зі Спасителем.

Ісус Христос встановив взірець досконалої поведінки, дивлячись на який ми можемо вдосконалювати свій характер, щоб мати змогу виконати ці священні завіти. Спаситель позбавлявся будь-якого впливу у Своєму житті, який міг відвести Його від Своєї божественної місії, особливо, коли Його було спокушено ворогом або Його послідовниками під час служіння тут, на землі. Хоча Він ніколи і не грішив, Він мав скрушене серце і впокорений дух, сповнені любов’ю до нашого Небесного Батька і всіх людей. Він упокорив Себе перед нашим Небесним Батьком, попри Свої бажання, щоб виконувати те, про що просив Його Батько, в усьому до кінця. Навіть переживаючи той момент надзвичайної фізичної й духовної болі, несучи тягар гріхів усього людства на Своїх плечах, коли з Його пор точилася кров, Він сказав Батькові: “А проте,—не чого хочу Я, але чого Ти” (Марк 14:36).

Я молюся, брати і сестри, щоб, обмірковуючи наші завіти, ми могли твердо протистояти “вогненн[им] стріл[ам] супротивника” (1 Нефій 15:24), наслідуючи приклад Спасителя, аби мати можливість сіяти у Дусі і залишатися на території Господа. Давайте пам’ятати формулу Президента Монсона: “Ви не можете бути праві, чинячи неправильно, і ви не можете бути неправі, чинячи правильно”. Я кажу це в ім’я Ісуса Христа, амінь.