Окремі принципи з нового Довідника

Старійшина Квентін Л. Кук

Це радісна і надихаюча нагода зібрати провідників Церкви з усього світу на цю супутникову трансляцію. Ми висловлюємо нашу любов і вдячність за вашу зобов’язаність та відданість. Ми захоплюємося тим, ким ви є, і що ви робите.

Неможливо повністю оглянути усі розділи Довідників 1 і 2 протягом цієї трансляції. Тому ми зосередимося на тих принципах, наголосах і відповідальності, які зможуть найефективніше благословити святих і вдосконалити роботу спасіння. Коли провідники Церкви знають свої обов’язки і слідують встановленому порядку, вони створюють умови, щоб Святий Дух надихав і їх, і людей, яким вони служать.

Я знову підкреслюю важливість прохання старійшини Оукса читати перші три розділи Довідника 2 і роздумувати над ними. Вони є основою управління Церквою і мають бути підґрунтям усього, що ви робите.

Довідник 2 містить настанови щодо того, як єпископи і провідники можуть служити потребам членів Церкви. Єпископ, як головуючий первосвященик, працює через три пов’язані ради: єпископат, виконавчий комітет священства і раду приходу. У 4 розділі розповідається про кожну з них.

Єпископат буде діяти в основному як і раніше. Як завжди, перед тим як прийняти рішення, єпископу важливо порадитися зі своїми радниками і, коли доречно, з радою приходу.

Виконавчий комітет священства (ВКС) зустрічається регулярно для розгляду питань священства, але на ньому не треба розглядати питання, які будуть обговорюватися на раді приходу. З практичних міркувань на більшості територій збори ВКС мабуть скоротяться. Буде зручно, якщо цей комітет збиратиметься безпосередньо перед радою приходу.

ВКС та рада приходу будуть виконувати усі функції, що раніше виконувались окремими зборами комітету благополуччя. Відповідно збори з питань благополуччя більше не проводитимуться.

За потребою на збори ВКС можна запрошувати президента Товариства допомоги для обговорення конфіденційних питань та для координації завдань домашнього і візитного вчителювання. Довідники 1 і 2 скорочують кількість інших зборів провідників та навчальних зборів і дозволяють гнучкіше підходити до частоти проведення цих зборів.

Церквою керують ради на загальному рівні, на рівні території, колу та приходу. Нові довідники значно посилюють роль рад у Церкві. У 4 розділі йдеться про раду приходу. Будь ласка, подивіться підрозділ 4.1. У другому абзаці ми читаємо: “Відповідно до ключів провідництва священства на кожному рівні провідники радяться разом заради благополуччя окремих людей і сімей. Члени рад також планують роботу Церкви, яка стосується їхніх доручень. Ради є ефективними, коли вони сприяють активній участі членів ради та об’єднують їхні зусилля у задоволенні потреб окремих людей, сімей та організацій”.

Новий довідник посилює роль ради приходу у керуванні приходом під владою ключів єпископа. Рада приходу проводить мінімальний час, заповнюючи календар, плануючи заходи та займаючись іншими адміністративними справами. Ці збори мають зосереджуватися на тому, що зміцнить окремих людей та сім’ї. Увага має приділятися вирішенню як загальних питань, таких, як зміцнення молоді чи підтримання благоговіння, так і конкретних питань, таких, як допомога окремим членам Церкви, кому потрібно рости духовно чи хто зіткнувся з особливими проблемами, та благословення їх.

Ефективна рада приходу допоможе перевантаженим єпископам в їх намаганнях делегувати. Відтепер на рівні приходу єпископи будуть заохочуватися делегувати членам ради приходу, щоб і допоміжні організації і кворуми священства застосували свою владу і силу.

Принципи, що містяться в довіднику, дадуть кворумам священства та іншим членам ради приходу можливість взяти на себе додаткову відповідальність. По-перше, усі члени ради приходу мають загальну відповідальність за благополуччя усіх членів приходу. По-друге, у підрозділі 4.4 є наступні слова, які звеличують їхню відповідальність в рамках їхніх організацій. В останньому реченні середнього абзацу написано: “Провідники священства і допоміжних організацій також мають особливий обов’язок наглядати за кожним членом Церкви в їхній організації і зміцнювати їх”.

Відповідно “члени ради приходу більшу частину своєї роботи виконують поза зборами ради приходу. Вони працюють зі своїми радниками й домашніми вчителями, візитними вчительками та іншими, відшукуючи серед членів їхніх організацій та інших людей тих, хто потребує допомоги, і служать їм” (Довідник 2, 4.5.1). Тому питання, які можна вирішити кворумом священства чи допоміжною організацією, мають розглядатися ними, а не всією радою приходу.

Основні зусилля ради приходу---це робота зі спасіння в приході. Будь-ласка, відкрийте 5 розділ. На початку 5 розділу сказано: “Членів Церкви Ісуса Христа послано “трудитися в Його винограднику для спасіння душ людських” (УЗ 138:56). Ця робота зі спасіння включає в себе місіонерську роботу членів Церкви, утримання навернених, активізацію малоактивних членів Церкви, храмову і сімейно-історичну роботу та навчання євангелії. Єпископат скеровує цю роботу в приході за допомогою інших членів ради приходу”.

Необхідно підкреслити три моменти, що стосуються рад приходів:

Ці збори мають проводитись регулярно і, мабуть, частіше, ніж в минулому. Вони мають тривати не довше 60--90 хвилин.
Члени ради, і чоловіки і жінки, заохочуються чесно висловлюватися щодо будь-якого питання, говорячи і з особистого досвіду і з позиції провідника організації. Усі мають відчувати, що їхні коментарі, як повноправних учасників ради, цінуються.
Члени ради мають вірно захищати конфіденційність приватної чи особистої інформації про членів Церкви, сім’ї та теми обговорення.

Багато питань зараз ідуть безпосередньо до єпископа. Сподіваємося, що це зміниться, коли єпископи делегуватимуть більшість справ, чи на зборах ради приходу, чи особисто, окремим людям, включаючи такі питання як благополуччя, утримання в Церкві, повернення до активності і т. д.

Лише єпископ може розглядати проблеми, які вимагають втручання загального судді в Ізраїлі, особливо питання достойності. Проте за згодою особи, яка кається, єпископ може делегувати іншим подальше консультування, яке може знадобитися для підтримки тих членів Церкви, які полишають згубні звички чи потребують допомоги з фінансовими питаннями, сімейними питаннями та іншими проблемами. Де це можливо, єпископ також може заохочувати членів Церкви звертатися за допомогою до служби з питань сім’ї СОД.

Основна мета посилення відповідальності рад приходів---це надання можливості єпископатам, як президентству Ааронового священства, проводити більше часу із підлітками і неодруженою молоддю, щоб зміцнювати їх і допомагати їм уникати майбутніх проблем.

16 розділ Довідника 2 містить настанови провідникам священства і Товариства допомоги, щоб вони приділяли більше уваги потребам неодруженої молоді. Взагалі президенти колів та єпископи мають особливе доручення стосовно всієї неодруженої молоді---з’ясовувати, хто вони, знаходити і спрямовувати їх. Пам’ятайте, що вони можуть служити у відповідальних церковних покликаннях. Щоквартальні звіти колу і приходу містять два нові рядки, які допоможуть їм у цьому. Відтепер кожний підрозділ буде звітувати щодо кількості неодруженої молоді і кількості тих із них, хто відвідує збори священства і Товариства допомоги. Для цього звіту місцеві провідники зроблять поіменний список усієї неодруженої молоді і потім будуть відмічати їхнє відвідування---усе це для того, щоб з’ясувати, хто вони і спрямовувати їхній особистий духовний розвиток.

В основному єпископи досягнуть найбільшого успіху, якщо робитимуть наступне:

Будуть покладатися на Духа і дар розпізнавання, на який вони мають право.
Використовуватимуть раду приходу не тільки для вирішення проблем, але також як спосіб запобігання. Президент Гарольд Б. Лі навчав: “Краще побудувати на кручі паркан, ніж під кручею лікарню”. Важливою відповідальністю ради приходу є визначення того, як робота спасіння може запобігти виникненню майбутніх проблем. Обговорюйте способи вирішення питань, не називаючи імен чи конкретних моральних проблем.
Єпископи та члени ради приходу визначають пріоритетність проблем тих, кому допомагають, або кого консультують. Тут необхідно трохи пояснити. Для того, щоб зрозуміти, як правильно визначити пріоритети і коли необхідно делегувати, наведемо медичну аналогію. Коли людина після серйозної аварії потрапляє у приймальне відділення лікарні, сторонній спостерігач без медичної освіти, дивлячись на пацієнта, може вважати серйозний перелом руки або ноги головною проблемою, якій треба приділити увагу. Але кваліфікований лікар приймального відділення спершу перевірить ознаки життєдіяльності і чи немає загрози життю, тобто чи отримує пацієнт достатньо кисню і чи правильно працює кровоносна система? Лише потім лікар опікуватиметься поламаною рукою чи ногою. Єпископам і членам ради приходу необхідно використовувати дар розпізнавання, щоб визначити пріоритети і з якими справами єпископу необхідно працювати особисто і які можна буде делегувати.

Будь-ласка, відкрийте розділ 13 про заходи. “Заходи на рівні приходу, колу і кількох колів дають можливість членам Церкви стати “співгорожанами святим” (Ефесянам 2:19). Заходи, крім того, що дають нагоду порозважатися і відпочити, мають сприяти зміцненню свідчення, укріпленню сім’ї, єдності та особистому зростанню.

…Заходи також мають допомогти членам Церкви побачити, що життя за євангелією приносить “радість…” (Довідник 2, 13.1).

Цей розділ дає новий підхід до планування та проведення заходів. Більше не буде постійного комітету заходів на рівні приходу. У пункті 13.2.1, у середині другого абзацу написано: “Якщо захід призначається для всього приходу, єпископ може на раді приходу призначити відповідальними за нього одну чи більше організацій. Він також може призначити відповідальними за захід інших осіб чи комітети”. Як правило, ці завдання стосуються лише конкретного заходу чи святкування.

Цей розділ також містить інструкції щодо планування заходів і містить загальні поради для заходів колу, кількох колів та заходів території. Президент Монсон робить сильний наголос на тому, щоб кількість таких заходів була прийнятною. Ці заходи, особливо для молоді та неодруженої молоді, зміцнюють їх і дають видіння об’єднаного праведного покоління, яке може протистояти спокусам світу.

Будь-ласка, зверніться до розділу 17, “Однаковість і адаптація”. Цей новий розділ має особливе значення для філій і приходів, в яких недостатня кількість членів ускладнює виконання програми Церкви в повноті. Заголовки пунктів від 17.1.1 до 17.1.10 чітко вказують на те, що має бути однаковим по всій Церкві.

Сюди входять такі питання, як:

Писання.
Заповіді і норми.
Чистота доктрини.
Причасні збори і розклад недільних зборів.
Інші предмети, такої ж важливості.

Якщо в цих областях буде однаковість, то це дозволить Святому Духу впливати на життя провідників і членів Церкви. Більшість цих однакових принципів, правил та процедур основується на чистій доктрині.

На противагу цьому в деяких питаннях дозволяється адаптація на місцевому рівні. Підрозділ 17.2 містить надзвичайно важливі принципи, які обумовлюють цю адаптацію на місцевому рівні. Там говориться:

“Президенти колів, єпископи та президенти філій на свій розсуд можуть проводити просту адаптацію певних церковних програм. Де потрібно, така адаптація може бути проведена в наступному:

В штатному складі і програмах допоміжних організацій
У форматі і частоті проведення зборів провідництва
У форматі і частоті проведення заходів

Обговорюючи, яка адаптація може бути доречною,… провідники мають завжди шукати проводу Духа” і радитися з тим, хто має головуючі повноваження безпосередньо над ними.

Заголовки цього розділу описують деякі з обставин, на які необхідно звернути увагу при адаптуванні на місцевому рівні:

Сімейні обставини
Транспорт і засоби зв’язку
Невеликі кворуми або класи
Ресурси провідництва (наприклад, недостатня кількість членів Церкви)
Безпека

Для прикладу давайте розглянемо конкретно пункт 17.2.1 за назвою “Сімейні обставини”:

“Пропонуючи покликання, складаючи розклад зборів провідництва і плануючи заходи, провідники беруть до уваги обставини членів Церкви. Церковне служіння і участь в програмах і заходах завжди вимагають певних жертв. Однак міцні сім’ї є надзвичайно важливими для Церкви, і членів Церкви не можна просити приносити надмірні жертви за рахунок сім’ї, щоб служити або брати участь у програмах чи заходах”.

Деякими обставинами можуть бути: (1) занадто багато церковних покликань в одній сім’ї, особливо значних покликань, і (2) зайнятість людей забезпеченням своїх сімей, включаючи й розклад їхньої роботи, яка залишає мало часу для сім’ї та служіння в Церкві. Це легітимні причини, на які провідники мають звернути увагу, перш ніж давати покликання, планувати збори провідників та заходи.

Якщо поки що немає підходящих членів Церкви для всіх керівних покликань, головуючі чини можуть заповнити тільки найголовніші. Додаткові настанови щодо цього знаходяться в пункті 17.2.4.

Старійшина Оукс сказав, що ці довідники зосереджено на спасінні дітей Бога і зміцненні їхніх сімей. Зважаючи на цю їхню спрямованість, хочу привернути увагу до деяких важливих змін, які впливають на те, як батьки виконують обряди священства і надають благословення. Будь-ласка, відкрийте розділ 20, пункт 20.1.2, де описано основні принципи. Там сказано:

“Тільки носій Мелхиседекового священства, який є гідним мати храмову рекомендацію, може діяти в ролі особи, яка промовляє слова обряду, щоб конфірмувати особу в члени Церкви, дарувати Мелхиседекове священство, висвятити особу в чин у цьому священстві, або рукопокласти особу служити в церковному покликанні”.

Тепер уважно прочитайте два наступні абзаци:

“Скеровуючись Духом та інструкціями, наведеними в наступному абзаці, єпископи і президенти колів мають бути обачними, даючи дозвіл носіям священства, які не є цілком гідними відвідування храму, виконувати або брати участь у виконанні деяких обрядів і наданні благословень. Однак головуючі чини не повинні давати дозвіл на участь в обряді, якщо носій священства має нерозв’язані тяжкі гріхи.

Єпископ може дозволити батькові, який має Мелхиседекове священство, благословити своїх дітей і надати їм ім’я, навіть якщо батько не є цілком гідним увійти до храму. Також єпископ може дозволити батькові, який є священиком або носієм Мелхиседекового священства, христити своїх дітей або висвятити своїх синів у чини в Аароновому священстві. Носій Мелхиседекового священства за подібних обставин може отримати дозвіл стояти в колі під час конфірмації своїх дітей, дарування Мелхиседекового священства його синам або рукопокладання його дружини або дітей. Однак він не може діяти в ролі особи, яка промовляє слова обряду”.

Зверніть увагу на два важливі принципи, які містяться в цих розділах: Перший---усвідомлення вічної важливості ролі батьків, і другий---необхідність єпископам та президентам колів праведно використовувати дар розпізнавання.

Довідник 2 також містить важливі зміни в домашньому та візитному вчителюванні. Будь-ласка, зверніться до пункту 7.4.3, який називається “Адаптація домашнього вчителювання до місцевих потреб”:

“У деяких місцях щомісячне відвідування кожної домівки певний час може бути неможливим через недостатню кількість активних носіїв священства або інші виклики. За цих обставин провідники надають пріоритетності відвідуванню нових членів Церкви, малоактивних членів Церкви, які найбільш ймовірно відгукнуться на запрошення повернутися до активності в Церкві, та членів Церкви з серйозними потребами”.

Далі: “з дозволу єпископа, [провідники] можуть тимчасово призначати певним сім’ям тільки домашніх вчителів або тільки візитних вчительок… [Вони також] можуть призначати домашніх вчителів відвідувати сім’ю в одному місяці, а візитних вчительок відвідувати членів Товариства допомоги в цій сім’ї в наступному місяці”.

Будь-ласка, зверніть увагу, що ця адаптація є прийнятною лише тоді, коли не вистачає носіїв священства або існують інші труднощі.

Звичайно ж, ці два довідники містять набагато більше дуже важливого. Я запевняю вас, що коли Перше Президентство та Кворум дванадцятьох працювали над цими Довідниками, ми відчували постійне натхнення. Я також свідчу, що Господь буде направляти всіх, хто виконує цю важливу роботу в священне ім’я Ісуса Христа, амінь.