Групове обговорення
Старійшина Баллард:Дякуємо, старійшино Перрі. Гадаю, як група, ми можемо почати з того, що відзначимо чудову презентацію єпископа Річардса і його ради. Також, я хотів би сказати, що почуте від старійшини Оукса, старійшини Кука та нашого улюбленого Президента, було дуже корисним. Ми вдячні, що можемо брати участь в цьому і, в той час, як ви обмірковуєте щойно побачене на раді приходу, я відразу хотів би спитати нашу групу, що вам особливо сподобалось із побаченого? Сестро Бек?
Сестра Бек:Я подумала, що все побачене, великою мірою ілюструє вірш з Писань, який знаходиться в Ученні і Завітах 88:122. Я кажу це, оскільки кожен може взяти Писання додому і там пригадати все сказане.
“Призначте з-поміж себе вчителя, і нехай не всі будуть промовцями водночас; але нехай усі говорять по черзі, і нехай усі слухають його висловлювання, щоб коли всі висловляться, усі могли бути наставленими всіма, і щоб кожна людина мала рівні привілеї”.
Я бачила цей вірш в дії під час тих зборів ради. Там відчувався прекрасний дух напучення.
Старійшина Холланд:Президент Монсон представив, а потім старійшина Оукс і старійшина Кук, обидва, акцентували увагу на чудових вступних розділах Довідника, перший з яких, зосереджений на сім’ї. Я гадаю, що ця рада, яка зосередилася на плануванні роботи з батьками, замість того, щоб відразу почати планування заходів або роботи допоміжних організацій чи кворуму, була просто чудовою. Хоча і в цьому також була потреба. Вони неодноразово---я сидів, слухав і рахував---знов і знов обговорювали роботу з батьками. Як вони можуть залучати батьків і як вони можуть зміцнювати домівку. Я думаю, це просто супер!
Старійшина Беднар:Я можу додати, що вони послідовно, протягом усієї ради, зосереджувалися на людях, а не на програмах. Вони служили окремим людям і сім’ям. Гадаю, це те, про що навчає новий довідник.
Старійшина Гонсалес:Так, я думаю, що все було дуже зрозумілим. Те, як вони брали участь в раді, сприяло отриманню одкровення. Але найбільше враження на мене справив контроль виконання завдань. Там були ідеї, але принцип контролю виконання завдань був настільки чітким, що ці ідеї неодмінно буде впроваджено.
Старійшина Беднар:Я думаю, ми спостерігали дуже гарний приклад того, як єпископ може скеровувати роботу ради, а не домінувати на ній. Єпископ більше слухав, ніж говорив. Відверто кажучи, я бачив багато рад приходів і колів, де провідник священства говорить: “Ось справа, а ось як, на мою думку, нам слід її виконувати. Що ви думаєте?” І стоїть тиша. Так і було. Без жартів!
Те, що ми бачили тут: єпископ представив справу, пояснив її суть, поставив обдумане, натхненне запитання, а після цього слухав більше, ніж говорив.
Старійшина Баллард:Гарні спостереження. Коли ми думаємо про раду приходу або про цей новий Довідник, якою, на вашу думку, є основна мета всього цього? Чого ми намагаємося досягти разом в Церкві, а потім винести на раду? Куди ми намагаємося дістатися?
Старійшина Холланд:Можливо, я надто швидко відповідаю, але я подумав, що старійшина Оукс відразу ж почав говорити про це у своїй вступній промові. Він сказав, що нас залучено в роботу зі спасіння, і ми намагаємося не надто розпорошуватися, не надто обмежувати рамками, не створювати меж та кордонів, які, здається, неможливо обійти або перетнути. Він одразу навів слова пророків, слова з Писань, що ми залучені в роботу зі спасіння.
Коротко кажучи, 5-й розділ для мене один з найзахоплюючих. Можливо, я трохи забіжу наперед, але 5-й розділ, який має назву “Робота зі спасіння”, охоплює і місіонерську роботу, і утримання в Церкві, і храмову роботу, і навчання. Мені здається, що, як символічно, так і в буквальному сенсі, це є колосальним кроком уперед в цьому Довіднику.
Сестра Бек:Старійшино Баллард, під час перегляду цієї ради, усе здавалося ідеальним. Я запитую себе, якщо хтось подивиться її і скаже: “У нас усе виглядає по-іншому, все так не досконало”. І те, що мені подобається у прикладі зборів ради, що нам не потрібно думати, чи була вона ідеальною. Вони мали заготовки, як гарно провести раду. Усе було змодельовано для нас. Вони були єдині, зосереджувалися на служінні і говорили про людей. У них була мета. Мета Небесного Батька. Звичайно, іноді ми можемо перейматися, чи ідеально ми проводимо свою раду.
Старійшина Баллард: Я думаю, що під час будь-яких зборів, ознакою великого провідника є його бажання побачити певну проблему, а потім мати дар бути спроможним скористатися усіма ресурсами, наданими Господом. Часто ми чуємо вислів, що єпископи переобтяжені. І вони дійсно переобтяжені, якщо дозволяють собі не зрозуміти цей принцип.
Якщо вони зрозуміють принцип роботи ради приходу, то отримають велику допомогу. Вони мусять зрозуміти, що можуть започаткувати діалог. Вони можуть заохотити до проникливості, натхнення, одкровення. Допомога прийде від чоловіків і жінок стосовно будь-якого питання, яке стало важкою ношею для єпископа.
Мені здалося, що єпископ добре справився з цим на раді. На мою думку, одна з речей, яку ми маємо запам’ятати з тієї ради, це те, що президентство Товариства допомоги---це також рада. Президентство Недільної школи---це рада. Сподіваймося, що кожен присутній на раді повернеться до своєї ради у їх президентстві і обговорить справи, які піднімалися на раді приходу. І, якщо вони чинитимуть так, то повернуться, маючи навіть ширше бачення та кращі ідеї.
Старійшина Беднар:Це робота зі спасіння, і рада є місцем отримання натхнення. Саме тому єдність і конфіденційність настільки важливі. Ми не можемо отримати натхнення, якщо ми не єдині і порушуємо священну конфіденційність.
Старійшина Холланд:Ви знаєте, старійшино Баллард, мене дещо вразило. Ця відповідальність має простягатися і простягатиметься в обох напрямках. З одного боку члени ради не можуть самі виконувати все, що їм доручено. Якщо вони намагатимуться робити все самотужки, то будуть перевантажені так само, як і єпископ. Тому їм потрібно іти до своїх рад. Їм потрібно буде навчити їх цьому принципу. Це добре для співучасті.
Також мені сподобався наголос старійшини Кука, в його вступній промові, на тому, що планування й підготовка передують приходу на раду. І все, що можна владнати, потрібно владнати десь ще або до ради, а на ній ми вже починаємо відшліфовувати справи і делегувати їх. І часто до ради приходу проходить якась інша рада.
Старійшина Гонсалес:І не лише на рівні рад, таких, як президентство або єпископат. Цей принцип був ясно показаний під час інсценування, коли єпископ Річардс сказав: “Я дав вам завдання дещо обдумати”. Тож, перед радою, вони також індивідуально отримували натхнення.
Старійшина Баллард:Немає жодної людини, яка б мала відповіді на всі запитання. Однак, коли система рад працює, ми маємо нагоду черпати натхнення від різних членів ради і навіть членів приходу. Якщо ми робимо це правильно, кожен буде уважним і, можливо, почує щось, що прийде не з президентства, а в результаті візиту з домашнього або візитного вчителювання, і що розв’яже справу, про яку клопоталася рада.
Сестра Бек:Старійшина Баллард, я думаю про ті численні місця по всьому світі, які я відвідувала, а я, як і ви, об’їздила весь світ. І коли я вивчала якими Господь хоче бачити ради і приклад, який ми бачили тут, я думаю, що уміння радитися у Господній спосіб—це не те, що люди дійсно вміють добре робити в кожній культурі світу. Радитися важко і в сім’ї і вдома. Це важко для кожного.
Втім, коли ви пізнали євангелію Ісуса Христа, вступаєте в завіти і Він стає прикладом для вас, тоді ви мало-помалу починаєте намагатися пристосовуватися до Його культури, Його путі і Його прикладу, як розмовляти й спілкуватися одне з одним. Я не думаю, що людям слід бентежитися, якщо їхня рада проходить не ідеально за Господнім способом.
Під час кожних зборів ради, які я відвідую зі своїм президентством, я намагаюсь подумки спитати себе: “Як цього тижня я можу провести кращу нараду, ніж минулого? За що я збираюся взяти відповідальність, щоб покращити свою роботу і роботу своїх радниць?” І цього тижня ми стаємо кращими, ніж минулого. Цього місяця ми стаємо кращими, ніж були минулого, оскільки прагнемо отримати, так би мовити, новий духовний дар. Це духовний дар від Господа знати як працювати за Його способом. Нам не треба бентежитися. Ми просто отримуємо рядок за рядком, поступово стаючи краще, допомагаючи одна одній розвивати цей дар.
Старійшина Баллард:Старійшино Гонсалес, інколи єпископ почувається так, тому що він єпископ. Він має все знати.
Старійшина Гонсалес:Інколи. А іноді можна знайти єпископів, які дотримуються цих принципів. Сьогодні, наприклад, ми бачили прекрасний приклад єпископа. Мені дуже припали до душі його слова: “Що, ви думаєте, ми можемо зробити?” І після цього він слухав їхні думки й ідеї. Вислухавши членів ради, він також висловився.
І це не все. Мені було приємно чути, що він, а також радники, дякували за коментарі членів ради. Це дуже важливо для кожної культури. Завжди буде вірним хвалити людей за їхній вклад та хороші ідеї. Це створює єдність, а також, звичайно, розбудовує Сіон та сприяє одкровенню й натхненню. Люди відчувають себе більш зручно, ділячись своїми найкращими ідеями. Це також відчиняє двері ряснішому виливу Духа.
Старійшина Беднар:Мені здається, у нас є помилкове уявлення, що будь-яке одкровення, яке отримує приход, повинне прийти через єпископа. Силою своїх ключів він має побачити і підтвердити його, але він не обов’язково має бути єдиним каналом, через який воно надходить. Отже, на такій раді, якщо ви маєте той дух єдності і дієте під впливом Духа, вклад кожного члена ради додає частки натхнення.
Отже, рада не приймає рішень. Це не просто участь у зборах з прийняття рішень. Це натхненна модель зборів, яку має скеровувати єпископ за допомогою ключів. Але не обов’язково він має отримувати кожну йоту й риску одкровення.
Старійшина Баллард:Чудово. Гарний приклад.
Старійшина Холланд:Одне з таких культурних питань, про яке всі ми знаємо і яке на цій раді було вирішене не напоказ, а спонтанно і з натхненням, це той факт, що жінки на раді говорили. Вони брали участь. Іноді ми не поспішаємо запрошувати, підтримувати або вислуховувати жінок, які сидять в раді, як нам слід було б. На мою думку, ті жінки були надзвичайними. Ми проводили з сестрою Джулі Бек достатню кількість рад, щоб зрозуміти наскільки вона чудова. Отже, якщо хтось гадає, що у них в приході є така проблема, давайте позбудемося її. Нам потрібна допомога жінок.
Старійшина Гонсалес:Можу я додати дещо? Цей принцип, який ми бачили, виходить за межі ради приходу і навіть управління Церквою, оскільки ці принципи можна використовувати і в сімейному житті. Вислуховування сестер, дружини й дітей є частиною цього принципу. Це приносить єдність в Церкву і сприяє цілісності політики будь-де.
Старійшина Баллард:Система ради працює будь-де, чи то буде рада Першого Президентства; Кворуму дванадцятьох, який є радою; семи президентів сімдесятників, які складають раду; сімдесятників, які працюють в різних президентствах територій, і є радою; в колі, де існує рада, в приході, кворумі, чи вдома. А провідник ради, ким би він не був, має бути готовим слухати, оскільки один з великих ключів провідника ради—користуватися ресурсами і приймати допомогу, яка доступна через його готовність прислухатись до слів тих людей, хто отримують одкровення, незважаючи, що вони лише голови організацій.
Старійшина Беднар:Якщо говорити про модель, яку ми щойно бачили під час цієї ради, я вірю, що дар проникливості працює більш ефективно, коли ми слухаємо, ніж, коли говоримо. Таким чином, якщо головуючий чин скеровує й направляє, а не домінує, він знаходиться у набагато кращому становищі, аби отримати духовний дар проникливості щодо справ ради.
Старійшина Баллард:Це також стосується кожного члена ради. Ймовірно навіть сестра або інший член ради матимуть схильність домінувати у спілкуванні. Отже провідник ради має навчати меті і саме це, я гадаю, було прекрасно продемонстровано в раді, яку ми щойно спостерігали.
Старійшина Холланд:Старійшино Баллард, я не хочу перестаратися в цьому, але я насправді думаю, що одне з питань, до якого нам весь час треба повертатися і навчати про нього в Церкві багато наступних місяців, це те, що нам потрібно допомогти переобтяженим єпископам. Це одна з цілей саме цього обговорення. І безперечно це одна з цілей довідника. Мене вразив той невеликий обмін ідеями. Здається хвору звали сестра Медсен? Хтось був хворим. Вони мали кілька проблем, але до єпископа цю жінку вже відвідало дві-три людини. І тоді єпископ сказав своїм радникам: “Давайте навідаємося до неї і дізнаємося як вона почувається”. Але наскільки вражаючим було те, що члени приходу не чекали, щоб побачити, чи визветься єпископ першим відвідати її, і поки він не побуває там, самі вони нічого не робитимуть. Жоден не думав так. Усе відбувалося так невимушено, що я подумав: “О! Це і є крок назустріч, щоб допомогти перевантаженому єпископові розділити з ним відповідальність, розділити благословення”.
Сестра Бек:Старійшино Баллард, сьогодні нас навчали дечого, що, я подумала, було дуже важливим. Це була ідея, що справи можна вирішувати в президентствах. Я пам’ятаю, як зустрілася з одним президентом Товариства допомоги. Вона стояла на тротуарі неподалік одного будинку, маленького бідного будинку. Вона була у сум’ятті. Я збиралася зайти в дім, але вона сказала мені: “Я не знаю, що робити, оскільки не знаю своїх повноважень стосовно допомоги цій сім’ї”.
То була сім’я, яка перебувала у великій нужді. Вони були голодні. Їм було холодно. У них не було води. І ця сестра не була впевнена у тому, що мала робити. Я сказала їй: “Ви президент Товариства допомоги. Подумайте, що ви і ваші радники можете зробити прямо зараз, щоб трохи допомогти цій сім’ї. А потім подумайте, що варто донести до відома єпископа і обговорити з ним”.
Коли ми почали допомагати їй зрозуміти, чого вона може досягти радячись, перед нею відкрився цілий новий світ. Її ноша стала легшою і вона вже не збиралася перекласти проблему на свого єпископа. Вона вже почала розв’язувати проблему і стала великим благословенням для однієї сім’ї і членів ради приходу.
Старійшина Баллард:Як прекрасно, коли президент Товариства допомоги, президент Товариства молодих жінок, або президент Початкового товариства можуть прийти на раду і сказати: “Єпископе, ми хочемо звітувати перед вами. Ось, про що ми дізналися, а ось, що ми зробили”. І що відбувається? Частина ноші автоматично знімається з пліч єпископа.
Старійшина Холланд:Так, йому потрібен буде кисень, щоб почути такий звіт.
Старійшина Беднар:Думаю, тут слід і застерегти також. Маючи належне бажання активно брати участь в таких радах, ми водночас не можемо порушувати самі принципи благополуччя, про які намагаємося навчати. Все, що ми робимо, повинне сприяти самозабезпеченню. Ми можемо надто швидко зробити забагато і замість того, щоб зробити людей самозабезпеченими, ми зробимо їх залежними.
Старійшина Баллард:Дуже влучне зауваження. Брати, я не знаю, чи був у вас такий досвід, який маю я, подорожуючи світом, коли люди ставлять запитання. Чи ставили вам колись запитання?
Старійшина Холланд:Ніколи. Ніколи у житті. Чекаю свого першого.
Старійшина Баллард:Тоді я поставлю вам одне запитання. Чи ставили вам колись запитання, на яке вже є відповідь у довіднику?
Старійшина Холланд:Майже завжди. Насправді, якщо це не розголошення конфіденційної інформації, секретар Першого Президентства---якось сказав, що приблизно на 80 відсотків усіх запитань, які ставлять навіть Першому Президентству, вже є відповіді у довіднику. Ми просто не знаємо ці книги достатньо добре.
Старійшина Баллард:Тож ми будемо дотримуватися політики Церкви, про яку ви, старійшино Беднар, говорили. Ми не збираємося блукати. Ми будемо триматися основної політики Церкви. Старійшино Гонсалес, як ви гадаєте, це вірна ідея чи ні?
Старійшина Гонсалес:О, це чудова ідея. Нам потрібно дуже добре знати довідник. Хтось сказав: “Якщо ви хочете надійно сховати щось, покладіть це у довідник”. Тож ми сподіваємось, що така доля не спіткає ці довідники.
Старійшина Баллард:Ми також сподіваємося, принаймні від імені Дванадцятьох, і, я думаю, від імені всіх генеральних авторитетів, що після того, як ці Довідники будуть розповсюджені, ми, зайшовши в кабінет президента колу, ніколи не побачимо ці книги на верхній полиці шафи. Ми сподіваємося, що ними користуватимуться.
Старійшина Гонсалес:У міжнародному світі та в місцях, де Церква зростає, іноді одним з викликів є те, що ми не маємо зразків, як виконувати справи. Довідник---це наша найкраща модель роботи. Отже, якщо ми сумніваємося, як зробити щось, оскільки не маємо зразка, у нас є довідник.
Старійшина Беднар:У цьому довіднику містяться вчення, принципи й настанови для натхненного судження. Це не посібник по роботі з персоналом. Це не щось, де можна знайти відповіді на всі запитання. У ньому містяться основні принципи, вчення й настанови. І враховуючи те, скільки людей з ради приходу та філії матимуть до нього доступ, він служитиме нескінченним благословенням у житті окремих людей і сімей.
Сестра Бек:Старійшино Баллард, мені подобається ваша ідея, що кожен має вивчити весь довідник. Не можна краще навчитися, ніж побачити всю картину. Довідник розширює наш кругозір і дозволяє побачити, чого Господь хоче для кожного з нас. Побачити наскільки важливою є сім’я і куди Він хоче, аби всі ми дісталися. Як працює єпископ і що йому слід робити. І врешті, яку роль в цьому відіграє кожний з нас.
Ще один розділ тут дає пояснення щодо однаковості і адаптації в роботі Церкви. Матеріал цього розділу важливий і старанно підібраний. Адаптація не надає нам привілею перетворювати Церкву Господа. Іноді ми застосовуємо стільки креативності, що Його Церкву стає важко впізнати. Тож чітке дотримання настанов щодо адаптації є дуже важливим, оскільки ми не маємо дозволу перетворювати Церкву і змінювати політику, яка була схвалена Першим Президентством. Ми маємо дозвіл допомагати застосовувати цю політику на місцях і запроваджувати деяку адаптацію у разі потреби.
Старійшина Баллард:І така адаптація повинна впроваджуватися через раду, молитву та запрошення Духа, щоб знати, що є належним, здійсненним і можливим в наших умовах.
Сестра Бек:І якою є мета.
Старійшина Баллард:Втім я дещо хочу повторити, щоб нас не зрозуміли невірно. Я не думаю, що нам слід просити наших людей сідати й читати довідник від палітурки до палітурки за одним присідом. Чому б нам не читати тільки по одному розділу за раз, поки не перечитаємо всю книгу. Це нікого не переобтяжить. А після цього з’явиться можливість для обговорення, яке буде справді корисним. Що ми дійсно дізналися зараз з першого розділу, і що буде винесено на збори ради? Я думаю, що через шість місяців ради в Церкві працюватимуть саме так, як навчало через натхнення з небес Перше Президентство і Дванадцять в Церкві і в цих довідниках. Тож я думаю, що сьогоднішня демонстрація була дуже гарною.
Старійшино Холланд, маючи багаторічний досвід пов’язаний з освітою, а також зі служінням у Церкві, якими своїми спостереженнями ви б хотіли поділитися наприкінці цього групового обговорення?
Старійшина Холланд:Що ж, ви згадали слово освіта. Дозвольте мені зосередити увагу на ньому. В Церкві ми не використовуємо мотивування та заохочення, які є звичайними в більшості всього світу. Ми не змушуємо людей робити щось. Ми не платимо людям. Ми не погрожуємо їм звільненням. Якщо згадати життя поза Церквою, більшість заохочень і більшість засобів мотивування в бізнесі, в урядових колах та майже будь-де ще не побудовані за принципами євангелії. Ми не користуємося ними під час рад і в сім’ях, в кворумах, приходах та колах.
Здебільшого ми просто навчаємо. Ми вчимо своїм прикладом і словом. Пророк Джозеф Сміт якось сказав: “Коли людина діє вірою, вона діє через слова” (Lectures on Faith [1985], 72). І коли Бог сказав: “Хай станеться світло!”, світло з’явилося (див. Буття 1:3). Навчання є чудовим заохоченням і воно в цих довідниках. Воно прекрасно представлене в перших розділах того довідника, включаючи розділ про роботу зі спасіння.
Справа в навчанні. Кращому навчанні, могутньому навчанні, натхненному навчанні, смиренному навчанні. Саме так навчав Спаситель. Воно й було Його стимулом і Його здібністю. Він не користувався жодним зі шляхів світу і ми не можемо. Дякую, що використали слово освіта, старійшино Баллард. Я цього не очікував, але думаю, що всі ми можемо намагатися бути кращими вчителями. І про це прекрасно йдеться в цьому довіднику.
Старійшина Беднар: Якби я міг, то здійснив би бажання мого серця видалити зі словника святих останніх днів слово збори. Ми не говорили про збори ради приходу. Ми говорили про досвід здобуття одкровення членами ради приходу. Було б добре, якби члени рад і члени сімей, збираючись разом, думали: “Я готуюсь взяти участь у сімейному заході з отримання одкровення”, а не йду на збори. Так само і з отриманням одкровення членами ради приходу. Гадаю, ми готувалися б і діяли зовсім інакше. В ці останні дні, коли скрізь панують сили супротивника і темрява, як в сім’ї, так і в приході, одна людина не зможе бути джерелом, через яке приходять всі відповіді.
Отже все це говорить про духовну природу цієї роботи і важливість шукати натхнення чинити те, що Господь хоче від нас.
Сестра Бек:Я думаю, що ми маємо нову нагоду, нове благословення від нашого Небесного Батька, вирішити, що для нас є важливим. Що важливе для Господа? Збори? Цифри? Кількість розданих паперів? Чи все ж таки турбота? Для нас важливі турбота, любов, служіння.
Те, що я побачила під час цієї ради приходу, мало назву: “Ми хочемо знати, як ви служили? Як допомагали? Хто пильнував? Хто зміцнював? Хто благословляв? Хто піднімав?” Ось, що є важливим в євангелії Господа. Ось про що Він переживає. Ми маємо таку нагоду почати спочатку робити те, що важливо. І Господь хоче, щоб для нас було важливим те, що важливе для Нього, щоб ми служили так, як Він служив. Вся інша статистика вигадана людиною. Не Господом, Ісусом Христом. Це наш шанс побачити те, що є важливим, як бачить це Він.
Старійшина Гонсалес:Коли я думаю про ради, одна думка особливо справляє на мене враження. Думка, що ми маємо шукати волю Господа в єдності й з вірою. Це чудова думка, яка міститься і в самому довіднику.
Старійшина Баллард:Добре, дякую. На завершення, дозвольте мені лише поділитися думкою, що під час ради---сімейної, приходу, або філії---коли обговорюється питання і рада приходить до висновку, що, так, це те, що нам слід зробити, об’єднані зусилля в цьому процесі сповнені такої сили, яку Люцифер не в змозі подолати. Він не може зупинити процес, коли члени ради виходять зі зборів і кажуть: “Ось це ми будемо робити, а це ні”. “Єпископ хоче, щоб я зробив це”. “Ми зробимо це, оскільки ми порадилися разом і молилися про це”. “Нам потрібно зробити це, щоб підняти, надихнути і благословити життя дітей нашого Небесного Батька”.
Коли в системі рад Церкви панує такий дух, робота просуватиметься вперед і ми спасемо набагато більше дітей нашого Батька. Жінки так само важливі в місіонерській роботі, у спасінні і в сімейній історії, як і чоловіки. Так ми прибираємо бар’єри, про які ми говорили. Це одна велика робота, під яку ми підставляємо своє плече, щоб здійснити безсмертя і вічне життя дітей нашого Небесного Батька.
І я прошу нашого Небесного Батька благословити ради Церкви по всьому світі; кожний приход, кожну філію, кожну сім’ю. Нехай з ними буде мир Господа і нехай довідники і ці приклади будуть корисними, за що усі ми молимося, в ім’я Ісуса Христа, амінь.