Знайти радість у Христі

Господь не просить нашу молодь Ааронового священства робити все, але те, що Він просить---надихає.

Кілька років тому наша маленька сім’я пройшла через те, з чим стикається багато сімей у цьому занепалому світі. Наш наймолодший син, Таннер Крістіан Ланд, захворів на рак. Він був надзвичайною людиною, як і усі дев’ятирічні діти. Він був веселим, пустотливим і, водночас, надзвичайно духовно чуйним. Бісеням і ангелятком, неслухняним і чудовим. Коли він був маленьким і щодня дивував нас своїми витівками, нам було цікаво, виросте він пророком чи грабіжником банків. В будь-якому разі, здавалося, що він залишить по собі слід у світі.

А потім він сильно захворів. Протягом наступних трьох років медичний персонал докладав героїчних зусиль, включаючи дві пересадки кісткового мозку; протягом цього часу він захворів на пневмонію, через що йому довелося провести непритомним 10 тижнів, підключеним до апарату штучного дихання. Дивом він ненадовго видужав, але потім повернувся рак.

Незадовго до його смерті хвороба Таннера поширилася на його кістки і, навіть приймаючи сильні знеболюючі ліки, він все ще страждав. Він ледве міг вставати з ліжка. Одного недільного ранку його мама, Каллін, зайшла до нього в кімнату, щоб перевірити, чи все нормально, перед тим як сім’я пішла до церкви. Вона здивувалася, коли побачила, що він якось зміг одягнутися і сидів на краю свого ліжка, болісно намагаючись застібнути сорочку. Каллін сіла поруч з ним. “Таннере,---сказала вона,---ти впевнений, що почуваєшся досить добре, щоб іти до церкви? Можливо, тобі слід залишитися сьогодні вдома і відпочити”.

Він не зводив очей з підлоги. Він був дияконом. У нього був кворум. І у нього було завдання.

“Я маю розносити причастя сьогодні”.

“Я впевнена, що хтось зможе зробити це за тебе”.

“Так,---сказав він,---але … я бачу, як люди на мене дивляться, коли я розношу причастя. Я думаю, що їм це допомагає”.

Тож Каллін допомогла йому застібнути сорочку та зав’язати краватку, і вони поїхали до церкви. Було очевидно, що відбувалося дещо важливе.

Я прийшов до церкви з попередньої зустрічі і здивувався, побачивши, що Таннер сидить разом з дияконами. Каллін тихо розповіла мені, чому він був тут і що він сказав: “Це допомагає людям”.

І тому я спостерігав за тим, як диякони підійшли до причасного столу. Він легенько прихилився до іншого диякона, коли священники передавали їм таці з хлібом. А потім Таннер підійшов до призначеного для нього місця і взявся за кінець лави, щоб втримати рівновагу, коли простягнув причастя.

Здавалося, що кожне око в каплиці було спрямоване на нього, зворушені його зусиллям, коли він виконував своє просте завдання. Якимось чином Таннер проголошував мовчазну проповідь, коли урочисто із зупинками переходив від ряду до ряду,---його лиса голова волога від поту---представляючи Спасителя, як це роблять диякони. Тіло цього колись невгамовного диякона було трохи вкрите синцями, знесилене і зруйноване, але він охоче страждав, щоб служити, несучи символи Спасителевої Спокути у наше життя.

Усвідомлення того, що він почав по-іншому думати про те, щоб бути дияконом, змусило й нас по-іншому думати—про причастя, про Спасителя і про дияконів, вчителів та священників.

Я дивуюсь тому невимовному чуду, що спонукало його того ранку так сміливо відгукнутися на той спокійний, маленький заклик служити, та силі і спроможності усієї нашої зростаючої молоді, коли вони відповідають на заклик пророка приєднатися до Божих батальйонів і разом виконувати роботу зі спасіння і піднесення.

Кожного разу, коли диякон тримає причасну тацю, ми згадуємо священну історію про останню вечерю, Гефсиманію, Голгофу і про гробницю у саду. Коли Спаситель сказав Своїм апостолам: “Це чиніть на спомин про Мене!” ¹ , Він також говорив це крізь віки кожному з нас. Він говорив про безмежне чудо, яке Він дасть, коли майбутні диякони, учителі і священники представлятимуть Його символи і запрошуватимуть Його дітей прийняти Його спокутуючий дар.

Усі причасні символи вказують на той дар. Ми думаємо про хліб, який Він колись ламав, і хліб, який священники зараз перед нами ламають. Ми думаємо про значення освяченої---і тоді, і зараз---рідини, коли причасні молитви урочисто линуть з вуст молодих священників у наші серця і на небеса, оновлюючи завіти, які поєднують нас із самими силами Христового спасіння. Ми можемо думати про те, що воно означає, коли диякон розносить нам священні символи, стоячи на тому місці, де б стояв Ісус, якби був тут, пропонуючи нам полегшити наші тягарі і наш біль.

На щастя, молодим чоловікам та жінкам не потрібно хворіти, щоб виявити радість і мету у служінні Спасителю.

Старійшина Девід А. Беднар навчав, що якщо ми хочемо зростати і ставати такими, як місіонери, нам потрібно робити те, що роблять місіонери, і тоді “рядок за рядком і приписання за приписанням, … [м]и може[мо] поступово ставати таким місіонером, … на якого чекає Спаситель” ² .

Так само, якщо ми бажаємо “на Господа схожим бути” ³ , нам слід робити те, що робить Ісус. Одним надзвичайним реченням Господь пояснює, що саме Він робить. Він сказав: “Бо ось, це є Моя робота і Моя слава---здійснювати безсмертя і вічне життя людини” ⁴ .

Місія Спасителя завжди і навіки полягає в тому, щоб служити Його Батьку, спасаючи Його дітей.

А найпевніший спосіб знайти радість у цьому житті---це приєднатися до Христа у допомозі іншим.

Ця проста істина надихнула створення Програми для дітей і молоді.

Усі заходи й учення Програми для дітей і молоді мають за мету допомогти молодим людям стати більше схожими на Ісуса, приєднавшись до Нього у роботі зі спасіння і піднесення.

Програма для дітей і молоді---це засіб, за допомогою якого кожна дитина з Початкового товариства і молода людина може зростати в учнівстві та здобути сповнене віри розуміння того, як виглядає шлях щастя. Вони можуть навчитися очікувати і шукати зупинки та дорожні знаки на шляху завітів, де вони охристяться і будуть конфірмованими даром Святого Духа, а невдовзі належатимуть до кворумів і класів Товариства молодих жінок, і де відчуватимуть радість від допомоги іншим завдяки проявам служіння, подібного до Христового. Вони встановлять цілі, великі й малі, які збалансують їхнє життя, коли вони стають більше схожими на Спасителя. Конференції “Заради зміцнення молоді”, журнали, Друг і додаток Gospel Living (Життя за євангелією) допоможуть їм зосереджуватися на пошуку радості у Христі. Вони очікуватимуть благословення бути носіями храмових рекомендацій обмеженого використання і відчуватимуть дух Іллі через вплив Святого Духа, коли намагатимуться отримати благословення за виконання храмової та сімейно-історичної роботи. Їх будуть скеровувати патріарші благословення. З часом вони відвідають храм і отримають силу, знайдуть там радість, коли будуть вічно поєднані зі своїми сім’ями, що б не сталося.

Незважаючи на зустрічний вітер пандемії і відчаю, реалізація повного потенціалу нової Програми для дітей і молоді ще триває, але існує нагальність. Наша молодь не може чекати, поки світ сам виправиться до того, як вони пізнають Спасителя. Дехто навіть зараз приймає рішення, яких би не прийняли, розуміючи ким вони насправді є---і Ким є Він.

І тому нагальним закликом Божих батальйонів до доленосної підготовки є: “Усі на палубу!”

Матері і батьки, ваші сини потребують, щоб ви підтримували їх зараз так само палко, як і раніше, коли вони цікавилися менш важливими речами, як емблеми і значки. Матері і батьки, провідники священства і Товариства молодих жінок, якщо у вашої молоді є проблеми, Програма для дітей і молоді допоможе привести їх до Спасителя, а Спаситель дасть їм мир ⁵ .

Президентства кворумів і класів, вийдіть вперед і займіть своє належне місце у Господній роботі.

Єпископи, тісно співпрацюйте з президентами кворумів, використовуючи ключі священства, і ваші кворуми, а також ваші приходи зміняться назавжди.

А вам, підростаючому поколінню, я свідчу, як той, хто знає, що ви---улюблені сини і дочки Бога і що у Нього є робота, яку ви повинні виконати.

Звеличуючи ваші покликання з усім своїм серцем, могутністю, розумом і силою, ви полюбите Бога, будете дотримуватися своїх завітів і довіряти Його священству, працюючи над тим, щоб благословляти інших, починаючи з ваших власних домівок.

Я молюсь про те, щоб ви, з подвоєною енергією, гідні цих часів, намагалися щодня служити, виявляти віру, каятися та вдосконалюватися, щоб бути гідними отримати храмові благословення та нескінченну радість, яка приходить тільки через євангелію Ісуса Христа. Я молюсь про те, щоб ви підготувалися стати тим старанним місіонером, вірним чоловіком або дружиною, люблячим батьком або матір’ю, як вам це було обіцяно, завдяки тому, що будете справжнім учнем Ісуса Христа.

Готуйте ж світ до повернення Спасителя, запрошуючи усіх прийти до Христа та отримати благословення Його Спокути. В ім’я Ісуса Христа, амінь.