Сила віри підтримки

Багато разів я чув, як провідники священства дякували за віру підтримки тих, кому вони служать. З емоцій в їхньому голосі ви знаєте, що їхня вдячність є глибокою і справжньою. Моя мета сьогодні—висловити вдячність Господа за вашу підтримку Його слуг в Його Церкві. А також заохотити вас застосовувати цю силу підтримувати інших своєю вірою і розвивати її.

Перед тим, як народитися, ви виявили таку силу. Згадаймо те, що ми знаємо про духовний світ до свого народження. Наш Небесний Батько представив план для Своїх дітей. Ми були там. Люцифер, наш духовний брат, протистояв плану, який мав дати нам свободу вибору. Єгова, Улюблений Син Небесного Батька, підтримав цей план. Люцифер очолив бунт. Голос підтримки Єгови переміг, і Він визвався бути нашим Спасителем.

Той факт, що зараз ви у земному житті, переконує нас, що ви підтримали Батька і Спасителя. Потрібна була віра в Ісуса Христа, щоб підтримати план щастя і роль Ісуса Христа в ньому, коли ви знали так небагато про випробування, з якими стикатиметеся в земному житті.

Ваша віра у підтримці слуг Божих також була осередком вашого щастя і в цьому житті. Коли ви прийняли запрошення місіонерів молитися, щоб дізнатися, чи є Книга Мормона словом Бога, ви мали віру підтримати слугу Господа. Коли ви прийняли запрошення христитися, ви підтримали смиренного слугу Божого.

Коли ви дозволили комусь покласти руки на свою голову і промовити: “Прийми Святого Духа”, ви підтримали його як носія Мелхиседекового священства.

З того дня ви, вірно служачи, підтримували кожну людину, яка дарувала вам священство, і кожного, хто висвячував вас у певний чин у тому священстві.

Коли ви отримували священство, кожний акт підтримки був простим актом довіри слузі Бога. Зараз багато з вас досягли тієї точки, коли підтримка вимагає більшого.

Ви вирішуєте, чи підтримувати всіх тих, кого покликає Господь—яке б покликання вони не отримали від Господа. Цей вибір потрібно робити під час усіх конференцій по всьому світу. Його треба було зробити і під час цієї конференції. Під час таких зборів зачитуються імена чоловіків і жінок—слуг Божих—і вас запрошують підняти свою руку на їхню підтримку. Ви можете утриматися від підтримки, або ж ви можете виявити свою віру підтримки. Піднімаючи свою руку на підтримку, ви даєте обіцяння. Ви даєте обіцяння Богу, Чиїми слугами є ті люди, що ви підтримуватимете їх.

Вони є такими ж недосконалими, як і ви. Дотримання своїх обіцянь вимагатиме непохитної віри в те, що їх покликав Господь. Дотримання цих обіцянь також принесе вічне щастя. Якщо ви не дотримуватиметеся їх, це принесе смуток вам і тим, кого ви любите—і навіть втрати, які ви не спроможні собі уявити.

Можливо, вас запитували або запитають, чи підтримуєте ви свого єпископа, президента колу, генеральних авторитетів і генеральних чинів Церкви. Це може статися, коли вас попросять підтримати чинів і провідників під час конференції. Іноді це може статися під час співбесіди з єпископом або президентом колу.

Я раджу вам заздалегідь поставити собі ці запитання, уважно і з молитвою обдумуючи їх. Роблячи це, ви можете пригадати свої недавні думки, слова і вчинки. Намагайтеся пам’ятати і формулювати свої відповіді, коли Господь проводитиме співбесіду з вами, знаючи, що одного дня Він зробить це. Ви можете підготуватися, поставивши собі запитання на кшталт наступних:

1. Чи згадував я в думках або у словах про слабкості людей, яких я обіцяв підтримувати?

2. Чи шукав я підтвердження тому, що Господь веде їх?

3. Чи слідував я їхньому керівництву сумлінно й віддано?

4. Чи висловлював я свідчення, що, на мою думку, вони є слугами Божими?

5. Чи регулярно я поіменно молюсь про них з почуттям любові?

У більшості з нас ці запитання викликатимуть неприємні почуття і потребу покаятися. Бог наказав нам не судити інших неправедно, але, на практиці, нам важко уникнути цього. Майже все, що ми робимо, працюючи з людьми, змушуватиме оцінювати їх. І майже в усіх аспектах нашого життя ми порівнюємо себе з іншими. Ми можемо робити це з багатьох причин, і деякі з них будуть справедливими, але часто це веде нас до критики.

Президент Джордж К. Кенон висловив таке застереження, яким я поділюсь як своїм власним. Я вірю, що його слова істинні: “Бог обрав Своїх слуг. Він заявляє, що право засуджувати має лише Він, якщо їх потрібно засудити. Він не дав його кожному з нас, щоб ми виправляли і засуджували їх. Жодна людина, якою б сильною вона не була у вірі, наскільки високе положення у священстві вона не мала б, не може лихословити про помазаника Господа і знаходити помилки у владі Бога на землі, щоб не викликати Його невдоволення. Святий Дух відійде від такої людини, і вона опиниться в темряві. Отже, чи бачите ви, наскільки важливо, щоб ми були обережними?”¹

За моїми спостереженнями члени Церкви по всьому світу, зазвичай, віддані одне одному і тим, хто головує над ними. Втім, ми можемо і повинні вдосконалюватися. Ми можемо піднятися вище у своїй силі підтримувати одне одного. Потрібні будуть віра і зусилля. Ось мої чотири рекомендації, до яких нам слід дослухатися на цій конференції.

1. Ми можемо визначити конкретні дії, рекомендовані промовцями, і вже сьогодні почати працювати над ними. Коли ми робитимемо це, зростатиме наша сила підтримувати їх.

2. Ми можемо молитися за них, коли вони виступатимуть, щоб Святий Дух доніс їхні слова в серця конкретних людей, яких ми любимо. Коли пізніше ми дізнаємося, що на наші молитви прийшла відповідь, зросте наша сила підтримувати цих провідників.

3. Ми можемо молитися про благословення і звеличення конкретних промовців, коли вони доноситимуть свої послання. Коли ми побачимо, що їх звеличено, наша віра підтримувати їх зростатиме і не слабшатиме.

4. Ми можемо слухати послання промовців, які приходять як відповідь на наші особисті молитви про допомогу. Коли ці відповіді приходять, а вони прийдуть, зростатиме наша віра підтримувати всіх слуг Господа.

Крім вдосконалення у підтримці тих, хто служить у Церкві, ми дізнаємося, що є й інше місце, де ми можемо набувати таку силу. Там ми можемо отримати ще більші благословення. Це дім і сім’я.

Я звертаюся до юного носія священства, який живе зі своїм батьком. Дозвольте мені сказати зі свого досвіду, що для батька означає відчувати вашу віру підтримки. Можливо, вам здається, що він впевнений у собі. Але у нього більше випробувань, ніж ви думаєте. Іноді він не знає, як впоратися зі своїми проблемами.

Якщо ви підтримаєте його, це додасть йому сил. Якщо ви любитимете його, це допоможе ще більше. Але найбільшою допомогою будуть щирі слова на кшталт таких: “Тато, я молився за тебе і відчув, що Господь допоможе тобі. Все буде добре. Я знаю це”.

Такі слова матимуть силу і в іншому напрямку—від батька до сина. Коли син зробив серйозну помилку, можливо, у духовному сенсі, він може вважати себе невдахою. Будучи його батьком, у той момент, вас може здивувати те, що, коли ви помолитеся, щоб знати, що робити, Святий Дух укладе у ваші вуста такі слова: “Сину, я завжди з тобою. Господь любить тебе. Ти можеш повернутися з Його допомогою. Я знаю, що ти можеш і зробиш це. Я люблю тебе”.

У кворумі священства і в сім’ї зміцнення віри підтримувати одне одного є тим шляхом, в який ми будуємо Сіон, що його Господь хоче, аби ми створили. З Його допомогою ми можемо і побудуємо його. Для цього ми маємо любити Господа всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою і любити одне одного так, як ми любимо себе.

Коли ми зростатимемо у тій чистій любові Христа, наші серця пом’якшають. Та любов упокорить нас і поведе до покаяння. Наша довіра до Господа і одне до одного зросте. І тоді ми почнемо ставати єдиними, якими, як обіцяв Господь, ми можемо стати².

Я свідчу, що Небесний Батько знає й любить вас. Ісус є Живим Христом. Це—Його Церква. Ми маємо Його священство. Він поважатиме наші зусилля зростати у нашій силі застосовувати його і підтримувати одне одного. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.