Оце Чоловік!

Недавно я запитав у Інтернета: “Який день найбільше змінив хід історії?”

Відповіді були різними---від несподіваних і дивних до глибоких і тих, що змусили задуматися. Деякі з них: день, коли доісторичний астероїд впав на півострів Юкатан; або коли в 1440 році Йоганн Гутенберг закінчив свій друкувальний верстат; і, звичайно ж, день в 1903 році, коли брати Райт показали світу, що людина дійсно може літати.

Якби у вас запитали те саме, що б ви відповіли?

У моєму розумі є чітка відповідь.

Щоб знайти найважливіший день в історії, ми повинні повернутися до того вечора майже 2000 років тому в Гефсиманському саду, коли Ісус Христос став на коліна в могутній молитві і запропонував Себе в якості викупу за наші гріхи. Саме під час цієї великої і нескінченної жертви безпрецедентного страждання як в тілі, так і в дусі, Ісус Христос, Сам Бог, кровоточив кожною порою. Завдяки досконалій любові Він віддав усе, щоб ми могли отримати все. Його божественна жертва, яку важко зрозуміти, але яку тільки можна відчути усім нашим серцем і розумом, нагадує нам про всесвітній борг вдячності, який в нас є перед Христом за Його божественний дар.

Пізніше того вечора Ісуса привели до релігійних і політичних керівників, які висміювали Його, били Його і засудили Його до ганебної смерті. Він в муках висів на хресті, поки це, нарешті, не “звершилось”². Його бездиханне тіло поклали в запозичену гробницю. А потім, на ранок третього дня, Ісус Христос, Син Всемогутнього Бога, вийшов з гробниці прославленою, воскреслою Істотою пишноти, світла і величі.

Так, є багато подій в історії, які глибоко вплинули на долю націй і людей. Але, навіть якщо їх усі поєднати, їх навіть не можна почати порівнювати з важливістю того, що сталося того першого Великоднього ранку.

Що саме робить нескінченну жертву і воскресіння Ісуса Христа найважливішою подією в історії---впливовішою за світові війни, природні катаклізми і наукові винаходи, що змінюють життя?

Відповідь знаходиться в двох великих нездоланних випробуваннях, з якими кожний з нас стикається.

По-перше, ми всі помираємо. Не важливо, наскільки ви молоді, гарні, здорові або обережні, одного дня ваше тіло стане бездиханним. Друзі і сім’я оплакуватимуть вас. Але вони не зможуть повернути вас до життя.

Однак завдяки Ісусу Христу ваша смерть буде тимчасовою. Одного дня ваш дух возз’єднається з вашим тілом. Це воскресле тіло не буде підвладне смерті³, а ви житимете у вічностях, вільні від болю і фізичного страждання⁴.

Це станеться завдяки Ісусу Христу, Який поклав Своє життя і взяв його знову.

Він зробив це для всіх, хто вірить в Нього.

Він зробив це для всіх, хто не вірить в Нього.

Він зробив це навіть для тих, хто висміює, зневажає і проклинає Його ім’я⁵.

По-друге, ми всі грішимо. Наші гріхи ніколи б не дозволили нам жити з Богом, адже “ніщо нечисте не може увійти в Його царство”⁶.

В результаті кожний чоловік, жінка і дитина були позбавлені Його присутності---але лише до тих пір, поки Ісус Христос, непорочний Агнець, не віддав Своє життя як викуп за наші гріхи. Через те, що Ісус не був у боргу у правосуддя, Він зміг заплатити за наші борги і виконати вимоги правосуддя для кожної душі. А це означає мене з вами.

Ісус Христос заплатив ціну за наші гріхи.

За всі гріхи.

В той найважливіший день в історії Ісус Христос відкрив браму смерті і усунув бар’єри, які не дозволяли нам переходити в святі і освячені зали вічного життя. Завдяки нашому Господу і Спасителю, ми з вами отримали найдорогоцінніший та найбезцінніший дар---незважаючи на наше минуле, ми можемо покаятися й іти по шляху, який веде до целестіального світла і слави, в оточенні вірних дітей Небесного Батька.

Ось що ми святкуємо у Великодню неділю---ми святкуємо життя!

Завдяки Ісусу Христу ми піднімемося з відчаю смерті і обіймемо наших близьких, проливаючи сльози величезної радості і вдячності, що переповнюватиме нас. Завдяки Ісусу Христу ми існуватимемо як вічні істоти у всі віки.

Завдяки Ісусу Христу наші гріхи можуть бути не тільки стертими, але й забутими.

Ми можемо стати очищеними і піднесеними.

Святими.

Завдяки нашому улюбленому Спасителю ми безупинно зможемо пити з фонтану води, що тече в життя вічне⁷. Ми завжди можемо жити в оселях нашого Вічного Царя в немислимій славі і досконалому щасті.

Незважаючи на все це, в світі є багато людей, які не знають про дорогоцінний дар, що Ісус Христос дав нам, або не вірять в нього. Можливо, вони й чули про Ісуса Христа і знають Його, як історичну постать, але вони не бачать Його Тим, Ким Він насправді є.

Коли я думаю про це, то згадую, як Спаситель стояв перед римським намісником Юдеї, Понтієм Пилатом, лише за кілька годин до Спасителевої смерті.

Пилат розглядав Ісуса з суто мирської перспективи. У Пилата була робота і в нього було два завдання: збирати податки для Риму і зберігати мир. Тут же єврейський Синедріон привів до нього чоловіка, який, за їхніми словами, був перепоною для виконання обох завдань⁸.

Після допиту свого в’язня Пилат оголосив: “Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої”⁹. Але він відчував, що мав задовольнити тих, хто звинувачував Ісуса, тому Пилат використав місцеву традицію, яка дозволяла відпускати одного в’язня під час Пасхальної пори. Чи не захотіли б вони, щоб він відпустив Ісуса замість горезвісного розбійника і вбивці Варавви¹⁰?

Але неспокійний натовп вимагав, щоб Пилат звільнив Варавву і розіп’яв Ісуса.

“Навіщо?---запитав Пилат.---Яке ж зло вчинив Він?”

А вони ще сильніше кричали: “Розіпни Його!”¹¹

Однією остаточною спробою задовольнити натовп Пилат наказав своїм людям бичувати Ісуса¹². Вони зробили це, залишивши його в крові і синцях. Вони насміхалися над Ним, поклали Йому на голову тернового вінка і одягли Його в багряницю¹³.

Пилат вважав, що, можливо, це задовольнить жадання крові натовпом. Можливо, вони виявлять співчуття до чоловіка. “Ось Його я виводжу назовні до вас,---сказав Пилат,---щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу. … Оце Чоловік!”¹⁴

Син Бога стояв у плоті перед людьми Єрусалима.

Вони могли дивитися на Ісуса, але насправді вони Його не бачили.

У них не було очей, щоб бачити¹⁵.

Образно говорячи, нас також запрошено подивитися на Того Чоловіка. В світі точки зору стосовно Нього відрізняються. Стародавні і сучасні пророки свідчать про те, що Він---Син Бога. Я також це роблю. Дуже істотно й важливо, щоб кожен з нас пізнав це для себе. Тож, роздумуючи над життям і служінням Ісуса Христа, що ви бачите?

Люди, які знаходять спосіб справді побачити Того Чоловіка, відчиняють двері до найбільших радостей життя і знаходять бальзам у хвилини найглибшого життєвого відчаю.

Тому, коли ви оточені печалями і горем, дивіться на Того Чоловіка.

Коли ви відчуваєте себе загубленими чи забутими, дивіться на Того Чоловіка.

Коли ви у відчаї, покинуті, сумніваєтеся, вам боляче або ви втратили надію, дивіться на Того Чоловіка.

Він втішить вас.

Він зцілить вас і надасть вашій подорожі цілеспрямованості. Він проллє Свій Дух і сповнить ваші серця надзвичайною радістю¹⁶.

Він “змученому дає силу, а безсилому---міць”¹⁷.

Коли ми дійсно бачимо Того Чоловіка, ми дізнаємося про Нього і прагнемо вирівняти своє життя відповідно до Нього. Ми каємося і намагаємося вдосконалювати свій характер та щоденно помалу наближатися до Нього. Ми довіряємо Йому. Ми проявляємо нашу любов до Нього, виконуючи Його заповіді і живучи згідно з нашими священними завітами.

Іншими словами, ми стаємо Його учнями.

Його очищувальне світло наповнює наші душі. Його благодать підносить нас. Наші тягарі полегшуються, наш мир збільшується. Коли ми дійсно бачимо Того Чоловіка, то маємо обіцяння благословенного майбутнього, яке надихає і підтримує нас протягом усіх поворотів і вибоїн життєвої подорожі. Дивлячись назад, ми усвідомимо, що існує божественний зразок, що крапки таки поєднуються¹⁸.

Коли ви приймаєте Його жертву, стаєте Його учнем і, зрештою, досягаєте кінця вашої земної подорожі, що ж станеться з печалями, які ви подолали в цьому житті?

Вони зникнуть.

Що станеться з розчаруваннями, зрадами, переслідуваннями, з якими ви стикалися?

Вони зникнуть.

Що станеться зі стражданням, болем, провиною, соромом і мукою, через які ви пройшли?

Вони зникнуть.

Вони забудуться.

Чи є дивним, що ми “говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, … щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів”?¹⁹

Чи є дивним, що ми усім своїм серцем намагаємося дійсно побачити Того Чоловіка?

Мої улюблені брати і сестри, я свідчу, що найважливішим днем в історії людства був день, коли Ісус Христос, живий Син Бога, здобув перемогу над смертю й гріхом для всіх Божих дітей. А найважливішим днем у нашому з вами житті є день, коли ми навчимося бачити Того Чоловіка; коли ми будемо бачити Його Тим, Ким Він насправді є; коли ми усім своїм серцем і розумом приймемо Його спокутну силу; коли ми зобов’яжемося слідувати за Ним з оновленим ентузіазмом і силою. Нехай же той день повторюється знову й знову протягом нашого життя.

Я залишаю вам своє свідчення і благословення, що, коли ми побачимо Того Чоловіка, то знайдемо значення, радість і мир в цьому земному житті і вічному житті у тому світі, що прийде. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.