Жити у Богові та замуровувати пролом

Нам слід невпинно поглиблювати наше знання і послух Небесному Батькові. Наші стосунки з Ним вічні. Ми---Його улюблені діти, і це не зміниться. Як нам всім серцем відгукнутися на Його запрошення наблизитися до Нього і, завдяки цьому, отримати благословення, які Він хоче дати нам у цьому житті та у світі прийдешньому?

Господь сказав давньому Ізраїлю, і Він каже нам: “Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!”¹ Говорячи, як сказав би Батько, Він також каже нам: “Ти житимеш у Мені, а Я в тобі; тож, іди зі Мною”². Чи достатньо ми Йому довіряємо, щоб жити в Ньому і йти з Ним?

Ми знаходимось тут, на землі, щоб навчатися і зростати, а найважливіше навчання і зростання відбуватиметься завдяки нашому завітному зв’язку з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Завдяки нашим відданим стосункам з Ними приходять божественне знання, любов, сила і потенціал для служіння.

“Ми зобов’язані пізнати все, що Бог відкрив про Себе”³. Ми повинні зрозуміти, що Бог Батько повелів Своєму Сину, Ісусу Христу, створити землю для нашого зростання, що Небесний Батько віддав Свого Сина, щоб задовольнити вимоги справедливості для нашого спасіння, і що Батькова влада священства та істинна Церква Сина з необхідними обрядами були відновлені заради наших благословень. Чи можете ви відчути глибину любові, виявлену в Їхній підготовці задля нашої радості та зростання? Нам треба знати, що план спасіння, даний Небесним Батьком, полягає в тому, щоб ми були послушні законам та обрядам євангелії і здобули вічне життя й завдяки цьому стали такими, як Бог⁴. У цьому полягає справжнє і тривале щастя, яке пропонує нам Небесний Батько. І не існує жодного іншого справжнього й тривалого щастя.

Наші виклики можуть збивати нас з цього курсу щастя. Ми можемо втратити наш довірчий зв’язок з Богом, якщо випробування змушують нас відволікатися замість того, щоб спонукати ставати навколішки.

У цьому простому куплеті нас закликають визначитися з пріоритетами:

Сестри, що для вас є значущим? Що для вас є тривалим? Для Батька тривалою цінністю є те, що ми навчаємося у Нього, упокорюємося та зростаємо у послуху перед Ним завдяки земному досвіду. Він хоче, щоб ми замінили наш егоїзм на служіння і наші страхи на віру. Ці тривалі справи можуть випробовувати нас до самих глибин нашої душі.

Саме зараз, з нашими смертними обмеженнями, Батько просить нас любити, коли любити найважче; служити, коли служити незручно; прощати, коли прощення дається через силу. Як? Як ми це зробимо? Ми палко благаємо Небесного Батька про допомогу в ім’я Його Сина і робимо все в Його спосіб, замість того, щоб гордовито чинити власну волю.

Зображення

Глечик для води

Я усвідомила свою гордовитість, коли Президент Езра Тефт Бенсон говорив про очищення посудини всередині⁶. Я уявила, що я---глечик. Як мені видалити рештки гордовитості з мого глечика? Самим змушувати себе бути покірливими і спонукати себе любити інших---це нещиро, показно і просто не працює. Через наші гріхи та гордовитість виникає пролом---або прірва---між нами та джерелом усієї любові, нашим Небесним Батьком.

Тільки Спасителева Спокута може очистити нас від наших гріхів і перекрити цей пролом або цю прірву.

Ми бажаємо бути оточеними руками любові нашого Небесного Батька і тому перш за все прагнемо чинити Його волю та зі скрушеним серцем благаємо, щоб Христос влив потоки очищувальної води в наш глечик. Спочатку вона може текти крапля за краплею, але коли ми шукаємо, просимо і виявляємо послух, вона потече щедро. Ця жива вода почне наповнювати нас і, наповнені до краю Його любов’ю, ми можемо нахилити глечик нашої душі й поділитися його вмістом з іншими, хто прагне зцілення, надії і приналежності. Коли наш глечик стає чистим всередині, наші земні стосунки почнуть зцілюватися.

Слід пожертвувати нашими особистими розкладами, щоб дати місце вічним планам Бога. Спаситель, говорячи від імені Батька, благає нас: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас”⁷. Наближатися до Бога може означати: навчатися Його істин з Писань, дослухатися до пророчих порад і намагатися пізнати Його волю якомога повніше.

Чи усвідомлюємо ми, що Христос має силу поєднати нас сповненими любові дружніми стосунками з Батьком і одне з одним? Він, силою Святого Духа, може дати нам необхідне глибше розуміння стосунків.

Один учитель Початкового товариства розповів мені про важливу подію, яка сталася в його класі для 11-річних хлопчиків. Один з них, я називатиму його Джиммі, сидів самотньо і майже не брав участі в уроках. Однієї неділі учитель отримав натхнення відкласти свій урок і розповісти, чому він любить Джиммі. Він говорив про свою вдячність та віру в цього хлопчика. Потім учитель попросив членів класу розповісти Джиммі, що вони в ньому цінують. Коли члени класу, один за одним, сказали Джиммі, чому він для них такий особливий, хлопчик нахилив голову і по його обличчю покотилися сльози. Цей вчитель і клас звели міст до самотнього серця Джиммі. Щиро висловлена чиста любов приносить іншим людям надію і відчуття, що їх цінують. Я називаю це “замуровувати пролом або перекривати прірву”.

Можливо, що саме завдяки нашому життю у сповненому любові доземному світі, ми прагнемо знайти справжню, тривалу любов тут, на землі. Нам призначено Богом любити і бути любимими, і найглибша любов приходить, коли ми єдині з Богом. У Книзі Мормона нас закликають “примиритися з [Богом] через спокутування Христа”⁸.

Ісая говорив про людей, які віддано жили за законом посту і таким чином стали для своїх нащадків “замуровниками пролому”. Вони ті, хто, як обіцяє Ісая, “руїни відвічні … позабудовують”⁹. Подібним чином Спаситель замурував пролом, або перекрив прірву, між нами і Небесним Батьком. Своєю великою спокутною жертвою Він відкриває для нас шлях, щоб ми могли скуштувати від великої Божої любові, і тоді ми матимемо змогу відбудувати “руїни” в нашому особистому житті. Для зцілення емоційної холодності між людьми нам буде потрібно прийняти Батькову любов і принести в жертву наші природні схильності до егоїзму та страху.

Одного незабутнього вечора у мене з моєю родичкою виникла незгода щодо певного політичного питання. Вона швидко й ретельно розкритикувала мої коментарі, доводячи, що я неправа, і це могли почути члени моєї сім’ї. Я почувалася нерозумною і непоінформованою---і, можливо, такою і була. Того вечора, ставши навколішки помолитися, я поспішила пояснити Небесному Батькові, як важко мені було з цією родичкою! Я говорила і говорила. Можливо, скаржачись, я на якусь мить зупинилась, і у Святого Духа виникла нагода привернути мою увагу, оскільки, на мій подив, далі я почула, як сама промовляю: “Ти, мабуть, хочеш, щоб я любила її”. Любити її? Я продовжувала молитися, кажучи щось на кшталт: “Як я можу любити її? Не думаю, що я відчуваю до неї хоча б приязнь. Моє серце закам’яніло; мої почуття поранені. Я не можу цього зробити”.

Тоді, безперечно з допомогою Духа, у мене виникла нова думка, бо я сказала: “Але Ти любиш її, Небесний Батьку. Чи не міг би Ти поділитися зі мною частинкою Своєї любові до неї, щоб я також могла любити її?” Мої похмурі почуття дещо розтанули, моє серце почало змінюватися, і я почала по-іншому бачити цю людину. Я почала відчувати її справжню цінність, яку бачив Небесний Батько. Ісая писав: “Господь перев’яже зламання народу Свого та загоїть поранення [їхнє від] вдару”¹⁰.

З часом прірва між нами поступово зникла. Але навіть якби вона й не прийняла моєї зміни серця, я пізнала, що Небесний Батько---якщо ми благатимемо Його про допомогу---допоможе нам любити навіть тих, кого, на наш погляд, любити неможливо. Спасителева Спокута---це канал, яким постійно лине милосердя від нашого Небесного Батька. Ми повинні зробити вибір жити в цій любові, щоб мати милосердя до всіх.

Віддаючи своє серце Батькові та Сину, ми змінюємо наш світ---навіть якщо обставини навколо нас не змінюються. Ми наближаємося до Небесного Батька і відчуваємо, як Він лагідно приймає наші зусилля бути справжніми учнями Христа. Наша проникливість, впевненість і віра зростають.

Мормон закликає нас молитися з усією енергією серця про цю любов і її буде даровано нам з її джерела---від Небесного Батька¹¹. Лише тоді ми зможемо стати замуровниками пролому в земних стосунках.

Безкінечна любов нашого Батька проливається на нас, щоб привести нас назад в Його славу і радість. Він віддав Свого Єдинонародженого Сина, щоб перекрити ту широку прірву, яка є між нами і Ним. Суть тривалої любові та вічна мета полягають в тому, щоб возз’єднатися з Батьком на Небесах. Ми повинні вже зараз налагодити зв’язок із Ним, щоб навчитися того, що дійсно важливе, щоб любити, як любить Він, і зростати, аби бути подібними до Нього. Я свідчу, що наші віддані стосунки з Небесним Батьком і Спасителем мають вічне значення для Них і для нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.