Утішитель

Мої улюблені сестри, мені радісно бути з вами. Я думав про свою маму, про свою дружину, про своїх дочок, про своїх невісток, про своїх онучок—багато з яких тут. Ця чудова програма допомогла мені більше цінувати їх. Я усвідомлюю, що така сім’я і таке дивовижне сімейне життя, є результатом того, що життя кожної з них зосереджене на Спасителі. Ми згадали про Нього сьогодні у співі, в молитвах і натхненних проповідях. Одна з рис характеру Спасителя, яку ми цінуємо найбільше,—це Його безмежне співчуття.

Сьогодні ви відчували, що Він знає вас і любить вас. Ви відчували Його любов до тих, хто сидить поруч з вами. Вони є вашими сестрами—духовними дочками нашого Небесного Батька. Він дбає про них так, як і про вас. Він розуміє всі їхні страждання. Він воліє допомагати їм.

Моє послання до вас сьогодні полягає у тому, що ви можете і повинні відігравати важливу роль у втішенні Ним тих, хто потребує втіхи. Ви можете якнайкраще виконувати свою частину, якщо більше знаєте про те, як Він відповідає на ті молитви про допомогу.

Багато хто молиться Небесному Батькові про полегшення, про допомогу у несенні своїх тягарів горя, самотності і страху. Небесний Батько чує ті молитви і розуміє їхні потреби. Він і Його Улюблений Син, воскреслий Ісус Христос, обіцяли допомогу.

Ісус Христос дав це чудове обіцяння:

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.

Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”¹

Тягарі, які мають нести в житті Його віддані слуги, стають легшими завдяки Його Спокуті. Тягар гріха може бути знятим. Але випробування смертного життя для хороших людей все ще можуть залишатися важким тягарем.

Ви бачили такі випробування в житті хороших людей, яких любите. Ви відчували бажання допомогти їм. Існує причина, чому ви маєте співчуття до них.

Ви є завітним членом Церкви Ісуса Христа. Коли ви приєдналися до Його Церкви, у вашому серці почали відбуватися могутні зміни. Ви склали завіт і ви отримали обіцяння, яке почало змінювати саму вашу природу.

Під час проповіді біля вод Мормона Алма описав те, що пообіцяли ви під час хрищення, і що це означатиме для вас і для всіх, хто оточує вас—особливо у ваших сім’ях. Він звертався до тих, хто збирався скласти завіти, які склали ви, і вони також отримали обіцяння, яке Господь дав вам:

“Дивіться, ось води Мормона (бо так вони називалися) і ось, оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими;

Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя”².

Саме тому ви відчуваєте бажання допомогти людині, якій важко просуватися вперед, під ношею горя й труднощів. Ви обіцяли, що допомагатимете Господу робити їхні тягарі легшими, і щоб їх було втішено. Вам було дано силу допомагати полегшувати ті ноші, коли ви отримали дар Святого Духа.

Незадовго до того, як Його розп’яли, Спаситель описав спосіб, як Він допомагає полегшувати ноші і дає сили нести їх. Він знав, що Його учні відчуватимуть смуток. Він знав, що вони боятимуться за своє майбутнє. Він знав, що вони відчуватимуть непевність щодо своєї здатності просуватися вперед.

Тому Він дав їм обіцяння, яке дає і нам, і всім Його учням:

“І вблагаю Отця Я,—і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,—

Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він”³.

Потім Він пообіцяв:

“Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”⁴

Лише протягом останніх кількох тижнів я бачив, як це обіцяння послати Святого Духа, було виконане в житті Божих дітей, які у молитві благали, щоб їхні тягарі було полегшено. Чудо полегшення тягарів прийшло в обіцяний Господом спосіб. Він і Небесний Батько послали в допомогу Святого Духа, як Утішителя Його учням.

Недавно три покоління сім’ї горювали через смерть п’ятирічного хлопчика. Він помер через нещасний випадок, коли був зі своєю сім’єю на відпочинку. Мені випала можливість ще раз побачити, як Господь благословляє вірних полегшенням і силою витерпіти.

Я бачив, у який спосіб Господь полегшив їхню велику ношу. Я був з ними, як Господній завітний слуга,—яким або якою ви часто будете у своєму житті,—щоб “сумувати з тими, хто сумує, … і співчувати тим, хто потребує співчуття”⁵.

Оскільки я знав, що це правда, мені було приємно і я відчував спокій, коли дідусь і бабуся запросили мене зустрітися з ними і з батьками маленького хлопчика перед похованням.

Я молився, щоб знати, як я можу допомогти Господу втішити їх. Вони сиділи зі мною у нашій вітальні. Того холодного вечора я обігрів кімнату невеличким вогнищем у каміні.

Я відчув натхнення сказати їм, що люблю їх. Я сказав їм, що відчував любов Господа до них. Потім я намагався сказати їм, що горюю з ними, але що тільки Господь знає і може досконало відчути їхні біль і сум.

Сказавши ті кілька слів, я відчув спонукання з любов’ю слухати їх, поки вони розповідають про свої почуття.

Протягом тієї години, коли ми сиділи разом, вони говорили набагато більше, ніж я. Я відчував в їхньому голосі і бачив в їхніх очах, що Святий Дух торкнувся їх. Словами простого свідчення вони говорили про те, що сталося, і про свої почуття. Святий Дух вже дав їм спокій, який приходить з надією на вічне життя, що їхній син, який помер без гріха, міг бути їхнім навіки.

Коли я дав кожному з них благословення священства, я подякував за вплив Святого Духа, який був там. Втішитель прийшов, принісши надію, сміливість і зміцнивши сили кожного з нас.

Тієї ночі я на власні очі побачив, як Господь працює з нами, щоб полегшувати ноші Свого народу. Ви пам’ятаєте з Книги Мормона, як Його народ майже зламався через тягарі, які поклали на їхні спини жорстокі наглядачі.

Люди благали про полегшення, як і багато тих, кого ми любимо і кому служимо. Ось, писання, які, я знаю, є істинними:

“І Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; і це Я зроблю для того, щоб ви предстали свідками Моїми після того, і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах.

І тоді сталося, що тягарі, які було покладено на Алму і його братів, зробилися легшими; так, Господь зміцнив їх, щоб вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа”⁶.

Я бачив це чудо багато разів. Найкращим чином ми полегшуємо ноші інших, допомагаючи Господу зміцнювати їх. Саме тому Господь додав до нашої відповідальності втішати інших, ще і наказ бути Його свідками в усі часи і в усіх місцях.

Батько і мама маленького хлопчика свідчили про Спасителя того вечора в моїй вітальні. Прийшов Святий Дух і всіх було втішено. Батьків було зміцнено. Тягар смутку не зник, але їх було укріплено, щоб знести цей смуток. Їхня віра зміцнилась. А їхня сила продовжуватиме зростати, коли вони проситимуть про неї і житимуть гідно неї.

Свідчення Духа про Спокуту, яке прийшло того вечора, зміцнило Йова у тому, щоб нести його ношу:

“Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу”⁷.

Саме те свідчення Духа дало йому силу витерпіти. Він був готовий пройти через смуток і відсутність втішення від оточуючих, щоб побачити радість, яка прийде до вірної людини, коли та віддано пройде через свої випробування.

Саме так було з Йовом. У цьому житті до нього прийшли благословення. Історія Йова закінчується чудово:

“А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його. …

І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.

А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири покоління.

І впокоївся Йов старим та насиченим днями”⁸.

Для всіх нас мало бути залучене саме це свідчення Духа про майбутню Спокуту, яку Йов бачив під час життєвих випробувань. Це частина великого плану щастя, який дав нам Батько. Через спокутну жертву Свого Сина Він дозволив Йому дати надію, яка втішає нас, яким би важким не був шлях додому до Нього.

Батько і Син послали Святого Духа, щоб утішати й зміцнювати учнів Господаря під час їхньої подорожі.

Я бачив це диво втішення, коли приїхав до каплиці, де мало відбуватися поховання маленького хлопчика. Мене зупинила приємна молода жінка, яку я не впізнав. Вона пояснила, що прийшла на поховання, щоб розділити сум, і втішити, якщо випаде можливість.

Вона сказала, що прийшла на поховання, щоб і самій втішитися. Вона розповіла, що її перша дитина недавно померла. Вона тримала на руках прекрасну маленьку дівчинку. Я нахилився до неї, щоб подивитися на усміхнене обличчя дитини. Я запитав маму дівчинки: “Як її звати?” Вона швидко і радісно відповіла: “Її звати Джой (тобто Радість). Радість завжди приходить після смутку”.

Вона склала мені своє свідчення. Я бачив, що мир і втішення прийшли до неї з єдиного певного джерела. Тільки Бог знає серця, а тому тільки Він насправді може сказати: “Я знаю, що ти відчуваєш”. Тому, я лише можу уявити її радість і смуток, який передував цьому, однак Господь, Який любить її, знає це.

Я лише частково розумію, яку радість Він відчуває щоразу, коли ви, як Його учні, допомагаєте Йому принести мир і радість дитині нашого Небесного Батька.

Я свідчу, що Господь попросив кожного з нас, Його учнів, допомагати нести тягарі одне одного. Ми пообіцяли робити це. Я свідчу, що Господь, через Свою Спокуту і Воскресіння, розірвав пута смерті. Я свідчу, що живий Христос посилає Святого Духа, Утішителя, тим, кого ми зобов’язані допомагати Йому втішати.

Як і я, всі ви є свідками істинності напису на шпильці, яку носила моя мама протягом більш, як 20 років, будучи членом генерального правління Товариства допомоги. Напис був таким: “Милосердя ніколи не минає”⁹. Я все ще не знаю повного значення цих слів. Але воно трохи відкривалося мені, коли я бачив, як вона допомагає тим, хто був у нужді. Писання говорять нам про цю істину: “Милосердя є чиста любов Христа”¹⁰.

Його любов ніколи не минає і ми завжди відчуватимемо в нашому серці спонукання “сумувати з тими, хто сумує … і співчувати тим, хто потребує співчуття”¹¹. І нас ніколи не полишить обіцяний Ним мир, коли ми будемо служити іншим для Нього.

Як Його свідок я дякую вам за те, що ви так добре робите, щоб допомогти живому Господу Ісусу Христу і Святому Духу, Утішителю, зміцнювати ослаблі коліна і піднімати руки, що опустилися¹². Всім своїм серцем я вдячний за жінок у моєму житті, які допомагали мені і благословляли мене, як істинні учні Ісуса Христа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.