Підтримка пророків

Президенте Айрінг, ми вдячні вам за ваше повчальне і надихаюче послання. Мої дорогі брати і сестри, ми дякуємо вам за вашу віру і відданість. Учора кожного з нас запросили підтримати Томаса С. Монсона як пророка Господа і Президента Церкви Господа. Також ми часто співаємо: “Ми вдячні, о Боже Всевишній, що знов на землі є пророк”¹. Чи дійсно ми з вами розуміємо, що це означає? Уявіть привілей, даний нам Господом,—підтримати Його пророка, чия порада буде бездоганною, прямою, позбавленою будь-якої особистої вигоди і абсолютно істинною!

Як ми в дійсності підтримуємо пророка? Задовго до того як стати Президентом Церкви, Президент Джозеф Ф. Сміт пояснив: “Коли святі віддають свій голос на підтримку Церковного провідництва, вони стають зв’язаними обов’язком робити це не лише підняттям руки, не лише формально, але й словом та ділом”².

Я дуже добре пам’ятаю моє найунікальніше “діло”, яким я підтримав одного з пророків. Як лікар і кардіохірург я мав відповідальність виконати операцію на відкритому серці президента Спенсера В. Кімбола у 1972 році, коли він був діючим президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Йому була потрібна дуже складна операція. Але у мене не було досвіду її виконання для 77-річного пацієнта з діагнозом серцева недостатність. Я не рекомендував операцію і сказав про це президенту Кімболу і Першому Президентству. Але з вірою президент Кімбол обрав операцію лише тому, що це була порада Першого Президентства. Це свідчить про те, як він підтримував своїх провідників! І його рішення змусило мене тремтіти!

Дякуючи Господу, операція була успішною. Коли серце президента Кімбола знову почало битися, воно робило це з великою силою! Саме у той момент у мене було чітке свідчення Духа, що одного дня ця людина стане Президентом Церкви!³

Ви знаєте, що було потім. Лише через 20 місяців президент Кімбол став Президентом Церкви. І він протягом багатьох років був упевненим і сміливим провідником.

З того часу ми підтримували Президентів Езру Тефта Бенсона, Говарда В. Хантера, Гордона Б. Хінклі і зараз підтримуємо Томаса С. Монсона, як Президентів Церкви—пророків у кожному сенсі цього слова!

Мої дорогі брати і сестри, Відновлення, поміж іншого, розвіяло давній міф про те, що Бог перестав говорити до своїх дітей. Ніщо не могло бути більш далеким від істини. Пророк очолював Церкву Бога у всіх розподілах, від Адама до цього дня⁴. Пророки свідчать про Ісуса Христа—про Його божественність і Його земну місію і служіння⁵. Ми шануємо Пророка Джозефа Сміта як пророка цього останнього розподілу. І ми шануємо кожного чоловіка, який служив після нього в якості Президента Церкви.

Коли ми підтримуємо пророків та інших провідників⁶, ми застосовуємо закон загальної згоди, бо Господь сказав: “не буде дано нікому йти, щоб проповідувати Мою євангелію, або розбудовувати Мою Церкву, якщо його не буде висвячено тим, хто має повноваження, і Церкві не буде відомо, що він має повноваження і що його було належним чином висвячено главами Церкви”⁷.

Це дає нам, членам Церкви Господа, впевненість і віру, коли ми з усіх сил прагнемо виконувати настанову з Писань: прислухатися до голосу Господа⁸, який надходить через голос Його слуг пророків⁹. Усі провідники Церкви Господа покликані належною владою. Жодний пророк або інший провідник Церкви не покликав сам себе. Жодного пророка не було обрано. Господь це чітко пояснив, коли сказав: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив”¹⁰. Ні ви ні я не “голосуємо” за обрання провідників будь-якого рівня. Однак у нас є привілей підтримати їх.

Шляхи Господа відрізняються від шляхів людини. Згідно з людськими звичаями особи полишають місце роботи чи бізнес, коли старіють або стають інвалідами. Та шляхи людини не є і ніколи не будуть шляхами Господа. Наша підтримка пророків є особистим зобов’язанням робити усе в наших силах, аби підтримувати їхні пророчі пріоритети. Наша підтримка—це схожа на клятву ознака, що ми офіційно визнаємо їхнє покликання як пророка і зобов’язуємося слухати його.

За двадцять шість років до того, як стати Президентом Церкви, ще будучи старійшиною, Джордж Альберт Сміт сказав: “Зобов’язання, яке ми даємо, коли піднімаємо свої руки … є найсвященнішим. Це не означає, що ми будемо спокійно собі йти своїм шляхом і нам достатньо буде знати, що пророк Господа направлятиме цю роботу, але це означає, … що ми будемо підтримувати його; ми будемо молитися за нього; ми будемо захищати його добре ім’я і ми будемо виконувати його настанови, коли Господь буде вказувати йому давати їх нам”¹¹.

Живий Господь веде Свою живу Церкву!¹² Господь відкриває Свою волю щодо Церкви Своєму пророку. Учора, після того як нас запросили підтримати Томаса С. Монсона в якості Президента Церкви, ми також мали привілей підтримати його, радників у Першому Президентстві і членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів як пророків провидців і одкровителів. Лише подумайте! Ми підтримуємо 15 чоловіків як пророків Бога! Вони мають усі ключі священства, які давалися будь-коли чоловікам цього розподілу.

Покликання 15 чоловіків до святого апостольства надає великий захист для нас, членів Церкви. Чому? Бо рішення цих провідників має бути одностайним¹³. Ви можете собі уявити, як Духові треба торкнутися сердець 15 чоловіків аби досягти такої одностайності? Ці 15 чоловіків мають за плечами різну освіту, професії і різні переконання щодо багатьох питань. Повірте мені! Ці 15 чоловіків—пророків, провидців і одкровителів—знають волю Господа, коли досягають одностайності! Вони віддані тому, аби переконатися, що воля Господа дійсно виконується. Господня молитва є зразком для кожного з цих 15 чоловіків, коли вони моляться: “Твоя воля нехай буде на землі, як на небі”¹⁴.

Апостол, який довше всіх перебуває у чині Апостола, головує¹⁵. Така система старшинства, як правило, приводить у чин Президента Церкви чоловіків старшого віку¹⁶. Це надає безперервність, загартовану зрілість, життєвий досвід і всебічну підготовку, скеровану Господом.

Сьогодні Церква організована самим Господом. Він дав чудову систему управління, яка передбачає взаємозаміну і передачу повноважень. Ця система забезпечує пророче провідництво навіть за умови, що з віком можуть приходити неминучі хвороби та слабкості¹⁷. Є численні противаги та запобіжні заходи, аби ніхто ніколи не міг звести Церкву на манівці. Старших провідників постійно навчають, щоб одного дня вони були готовими сісти у найвищих радах. Вони навчаються чути голос Господа через шепіт Духа.

Під час служіння першим радником у Президента Езри Тефт Бенсона, який тоді наближався до кінця свого смертного життя, президент Гордон Б. Хінклі сказав:

“Принципи і процедури, встановлені Господом для управління Його Церквою, передбачають будь-які … обставини. Важливо, … щоб не було сумнівів чи занепокоєння щодо управління Церквою і використання пророчих дарів, серед яких є право на натхнення і одкровення та виконання справ і програм Церкви у випадках, коли Президент може захворіти або не зможе повноцінно функціонувати.

Перше Президентство і рада Дванадцятьох апостолів, покликана і висвячена мати ключі священства, має владу і відповідальність керувати Церквою, виконувати її обряди, роз’яснювати її вчення і встановлювати і підтримувати її практику”.

Президент Хінклі продовжував:

“Якщо Президент захворів або не може повністю виконувати усі обов’язки свого чину, його два радники разом утворюють Кворум Першого Президентства. Вони виконують повсякденну роботу Президентства. …

… Однак важливі питання, які стосуються політики, процедур, програм або вчення розглядаються обдумано і молитовно спільно Першим Президентством і Дванадцятьма”¹⁸.

Минулого року, коли Президент Монсон сягнув рубіж свого 5-річного служіння Президентом Церкви, він, згадуючи попередні 50 років служіння в якості апостола, сказав наступне: “Вік зрештою бере своє. Однак ми приєднуємо наші голоси до сказаного царем Веніямином, який сказав: “ … я такий самий, як і ви, підвладний усіляким недугам тіла й розуму; але я був вибраний … і посвячений моїм батьком, … і був підтриманий і збережений Його незрівнянною силою, щоб служити вам з усією міццю, розумом і силою, що їх Господь надав мені” (Мосія 2:11)”.

Президент Монсон продовжував: “Не дивлячись на будь-які проблеми зі здоров’ям, які можуть до нас прийти, попри слабкості тіла і духа, ми служимо так добре, як тільки можемо. Я запевняю вас, що Церква у хороших руках. Система, встановлена для ради Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох [Апостолів], дає нам упевненість, що вона завжди буде в хороших руках і що б не трапилося, немає необхідності переживати чи боятися. Наш Спаситель, Ісус Христос, Якого ми наслідуємо, Якому ми поклоняємося і Якому ми служимо, завжди на чолі”¹⁹.

Президенте Монсоне, ми дякуємо вам за ці істини! І ми дякуємо вам за ваше життя взірцевого і відданого служіння. Я скажу від імені усіх членів Церкви по всьому світу у нашому єдиному і щирому вислові вдячності за вас. Ми шануємо вас! Ми любимо вас! Ми підтримуємо вас, не лише підняттям рук, але усіма нашими серцями і самовідданим служінням. Смиренно і гаряче ми “Господа молимо … дати пророкові сил і снаги”²⁰! В ім’я Ісуса Христа, амінь.