Чоловік у священстві

Усі ми маємо героїв, особливо в юності. Я народився і виріс у Принстоні, шт. Нью-Джерсі, у Сполучених Штатах. Найзнаменитіші футбольні команди у нашій місцевості мали свої штаб-квартири у Нью-Йорку. В ті далекі дні в цьому місті розташувалися три професійні бейсбольні команди: Brooklyn Dodgers, New York Giants і New York Yankees. Філадельфія знаходилася навіть ближче до нашого дому. Там тренувалися бейсбольні команди Athletics та the Phillies. У тих командах могло бути багато героїв для мене.

Джо Дімаггіо, який грав у команді New York Yankees став моїм бейсбольним героєм. Коли разом з братами і друзями ми грали в бейсбол на шкільному спортивному майданчику біля нашого дому, я намагався замахнутися битою так, як, на мою думку, це робив Джо Дімаггіо. У той час ще не було телебачення (якою давньою є ця історія), тож я мав лише газетні фотографії, щоб копіювати його манеру.

Коли я був ще дитиною, батько повіз мене на стадіон Yankee. То був єдиний раз, коли я бачив гру Джо Дімаггіо. Ніби я й досі там, бачу, як він замахується битою і як білий бейсбольний м’яч летить прямо до підставки для м’яча в центрі поля.

На жаль, я навіть не наблизився у вмінні грати в бейсбол до рівня свого героя дитинства. Але ті кілька разів, коли я робив хороший удар по м’ячу, я намагався якомога точніше копіювати манеру його гри.

Коли ми обираємо героїв, то, свідомо чи підсвідомо, починаємо імітувати те, що нам у них найбільше подобається.

На щастя, мої мудрі батьки допомогли мені в дитинстві зустріти великих героїв. Батько звозив мене на стадіон Yankee лише раз, щоб побачити гру мого бейсбольного героя, але кожної неділі він давав мені можливість спостерігати за чоловіком у священстві, який став героєм. Той герой сформував моє життя. Батько був президентом маленької філії, яка збиралася в нашому домі. Між іншим, коли ви в неділю вранці спускалися на перший поверх, то вже були в церкві. На зборах філії ніколи не бувало більше 30 чоловік.

Був там один юнак, який привозив на збори до нашого будинку свою матір, але ніколи не заходив у будинок. Він не був членом Церкви. Саме батько кожного разу виходив до нього, коли хлопець паркувався, і зрештою батькові вдалося запросити того юнака зайти у дім. Його охристили, і він став моїм першим і єдиним провідником в Аароновому священстві. Він став моїм героєм у священстві. Я й досі пам’ятаю дерев’яну статуетку, яку він вручив мені у вигляді нагороди після того, як ми закінчили рубати дрова для однієї вдови. Я намагався бути, як він, кожного разу, коли заслужено хвалив когось із служителів Божих.

Я обрав собі ще одного героя в тій маленькій філії Церкви. Він служив у Військово-Морських силах Сполучених Штатів і приходив на наші збори у своїй військовій зеленій уніформі. Ішла війна, тож уже через це він був героєм. ВМС послали його в Принстонський університет, аби він продовжив своє навчання. Але ще з більшим захопленням, ніж на його форму, я дивився, як він грає на стадіоні Palmer у якості капітана футбольної команди Принстонського університету. Я також дивився, як він грав за університетську баскетбольну команду і як був найкращим кетчером їхньої бейсбольної команди.

А важливіше за все це, він приходив до мене додому в будні дні, щоб показати, як кидати баскетбольний м’яч і правою, і лівою рукою. Він сказав, що це вміння мені знадобиться, оскільки одного дня я гратиму в баскетбол у хороших командах. Тоді я цього не розумів, але багато років він був для мене взірцем справжнього чоловіка у священстві.

Кожен з вас буде взірцем чоловіка у священстві—хочете ви цього чи ні. Приймаючи священство, ви стаєте запаленою свічкою. Господь поміщає вас на підсвічник, щоб осявати шлях кожному навколо вас. Особливо це стосується тих, хто з вами у кворумі священства. Ви можете бути великим прикладом, посереднім, або поганим прикладом. Ви можете думати, що це не має значення для вас, але це має значення для Господа. Він так про це сказав:

“Ви—світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник,—і світить воно всім у домі.

Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі”¹.

У мене було благословення бачити приклад величних носіїв священства у кворумі, де я мав щастя служити. Ви можете робити те, що вони робили для мене, показуючи іншим приклад для наслідування.

Я відзначив три спільні якості, притаманні носіям священства, які були для мене героями. Одна—це приклад молитви, друга—звичка служити і третя—непохитне рішення бути чесними.

Усі ми молимося, щоб носій священства, яким ви хочете бути, молився часто і зі справжнім наміром. Увечері ви ставатимете на коліна і дякуватимете Богові за благословення, отримані впродовж дня. Ви будете Йому дякувати за батьків, учителів і великі приклади для наслідування. Ви будете конкретно казати в молитві про те, хто і як упродовж того дня благословив ваше життя. Це займе більше, ніж кілька хвилин і більше, ніж коротеньку думку. Це здивує і змінить вас.

Просячи у молитві прощення, ви відчуєте, що прощаєте інших. Коли ви будете дякувати Богові за Його доброту, то будете думати про імена інших людей, які потребують вашої доброти. І знову-таки цей досвід буде дивувати вас кожного дня, а з часом змінить вас.

Один із способів, у який вас змінить така гаряча молитва, полягає в тому, і я вам це обіцяю, що ви відчуєте себе Божим дитям. Коли ви знаєте, що ви Боже дитя, ви також знаєте, що Він багато від вас очікує. Як від Своєї дитини, Він очікує, що ви будете жити за Його вченням та вченням Його дорогого Сина, Ісуса Христа. Він буде сподіватися, що ви будете щедрими і добрими у своєму ставленні до інших. Він буде засмучений вашою гордовитістю та егоїзмом. Він благословить ваше бажання ставити інтереси інших вище власних.

Дехто з вас уже є прикладом безкорисливого служіння у священстві. По всьому світу носії священства приходять до храмів ще до сходу сонця. А дехто з них служить там ще довго після заходу сонця. За таку жертву часу і зусиль у цьому світі ви не знайдете ніякого визнання чи привселюдного схвалення. Я ходив з молодими людьми, коли вони служили тим, хто вже в духовному світі, хто не може здобути храмові благословення для себе.

Оскільки я бачу радість, а не втому на обличчях тих, хто там служить вранці та вночі, я знаю, що є великі винагороди у цьому житті для такого виду безкорисливого служіння у священстві, але це є лише символом тієї радості, яку вони розділять з тими, кому служать у духовному світі.

Я бачив таку ж радість на обличчях людей, які розповідали іншим про благословення належності до царства Божого. Я знаю президента філії, який майже кожного дня приводить людей до місіонерів, аби їх навчали. Лише кілька місяців тому він ще не був членом Церкви. Зараз, завдяки йому, місіонерам є кого навчати, а філія зростає в кількості та в силі. Але понад усе, він є світлом для інших, які будуть відкривати свої вуста і таким чином прискорювати Господнє збирання дітей Небесного Батька.

Коли ви молитеся і служите іншим, ваше знання про те, що ви дитя Бога, і ваші почуття до Нього зростатимуть. Ви будете краще розуміти, що Його засмучує ваша найменша нечесність. Ви будете з більшою рішучістю дотримуватися слова, даного Богові та іншим людям. Ви будете краще розуміти, що не можна брати нічого, що вам не належить. Ви будете більш чесними перед вашим роботодавцем. Ви з більшою рішучістю будете дотримуватися зобов’язання приходити вчасно і завершувати будь-яке завдання, яке Господь дав, а ви прийняли.

Замість того, щоб міркувати, чи прийде домашній учитель, діти в тих сім’ях, куди вас покликали вчити, будуть з нетерпінням очікувати вашого приходу. Мої діти мали таке благословення. Коли вони зростали, у них були герої у священстві, які допомагали їм вибирати власні шляхи служіння Господу. Приклад такого благословення зараз переходить до третього покоління.

Я також хочу висловити вдячність.

Я дякую за ваші молитви. Я дякую за те, що ви стаєте на коліна, розуміючи той факт, що у вас немає всіх відповідей. Ви молитеся Богові небес, щоб висловити свою вдячність і попросити Його благословень для свого життя і для своїх сімей. Я дякую за ваше служіння іншим і за ті моменти, коли ви не потребували ніякої вдячності за своє служіння.

Ми прийняли Господнє застереження, що якщо ми прагнемо визнання цього світу за своє служіння, то можемо позбавитися більших благословень. Ви пам’ятаєте ці слова:

“Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам, вони мають уже нагороду свою.

А як ти чиниш милостиню,—хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”².

Ті, хто був для мене взірцем великих носіїв священства, не бачать у своїх вчинках нічого героїчного. В дійсності, здається, що їм важко бачити те, що викликало у мене таке захоплення ними. Я згадував, що мій батько віддано служив президентом малесенької філії Церкви у Нью-Джерсі. Він пізніше був членом генерального правління Недільної школи Церкви. Однак я буду скромним, кажучи про його служіння у священстві, тому що він був скромним.

Те ж саме стосується морського піхотинця, який був героєм мого дитинства. Він ніколи не розповідав мені про своє служіння у священстві або про свої успіхи. Він просто служив. Я дізнавався про його вірне служіння від інших. Навіть якщо він і помічав ті якості у собі, якими я захоплювався, я не міг про це здогадатися.

Тож ось моя порада вам, хто хоче благословляти інших своїм священством—ваше життя має бути непомітним для всіх, крім Бога.

Моліться Йому, дякуйте Йому за все хороше, що є у вашому житті. Запитуйте Його, аби знати, яких людей Він помістив на вашому шляху, щоб ви їм послужили. Благайте, щоб Він допоміг вам у цьому служінні. Моліться, аби ви могли прощати, і таким чином ви зможете отримати прощення. Потім служіть цим людям, любіть їх і прощайте.

А понад усе пам’ятайте, що в усьому служінні, яке ви здійснюєте, немає більшого за те, щоб допомагати людям стати гідними вічного життя. Бог надав нам таке надзвичайне спрямування стосовно того, як застосовувати священство. Він є досконалим прикладом цього. Цей приклад ми частково бачимо серед найкращих Його земних служителів:

“І Господь говорив до Мойсея, кажучи: Небеса, їх багато, і їх не можна людині порахувати; але вони пораховані для Мене, бо вони є Моїми.

І коли одна земля перейде і небеса її, тоді інші прийдуть; і немає кінця ані Моїм діянням, ані Моїм словам.

Бо ось, це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини”³.

Ми маємо допомагати в цій роботі. Кожен з нас може щось змінювати. Ми були підготовлені до нашого часу і місця в останні дні проведення цієї священної роботи. Кожного з нас Господь благословив прикладом тих, хто перетворив цю роботу на найвищу мету свого земного життя.

Я молюся, щоб ми могли допомагати одне одному піднятися до рівня цієї можливості.

Бог Батько живий і Він відповість на ваші молитви про допомогу, яку ви потребуватимете, аби служити Йому добре. Ісус Христос—це воскреслий Господь. Це—Його Церква. Священство, яке ви маєте, є силою діяти від Його імені у Його роботі зі служіння дітям Божим. Якщо ви виконуєте цю роботу від щирого серця, Він звеличить вас. Я все це обіцяю вам у ім’я Ісуса Христа, нашого Спасителя, амінь.