2010–2019
Ключі і повноваження священства
Квітня 2014


Ключі і повноваження священства

Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс

Ключі священства скеровують як жінок, так і чоловіків, а також обряди священства і повноваження священства мають таке ж відношення до жінок, як і до чоловіків.

I.

На цій конференції ми бачили звільнення деяких відданих братів і ми підтримали покликання інших братів. У цих періодичних змінах—таких звичних для Церкви—нас не “понижують”, коли звільняють, і не “підвищують”, коли покликають. Не існує поняття “вверх або вниз” у служінні Господу. Є лише “вперед або назад”, і ця різниця визначається тим, як ми сприймаємо наше звільнення і наше покликання, та що у зв’язку з цим робимо. Одного разу я головував під час звільнення молодого президента колу, який 9 років віддав прекрасному служінню і тепер радів своєму звільненню та новому покликанню, яке щойно отримав разом з дружиною. Їх було покликано провідниками ясельної групи в їхньому приході. Тільки в цій Церкві такі зміни вважатимуться однаково почесними!

II.

Виступаючи на жіночій конференції, генеральний президент Товариства допомоги Лінда К. Бертон сказала: “Ми сподіваємося прищепити кожному з нас сильніше бажання краще зрозуміти священство”1. Це потрібно всім нам, і я візьмуся за це завдання, виступаючи про ключі і повноваження священства. Оскільки ці теми однаково важливі як для чоловіків, так і для жінок, я втішаюся тим, що ці збори транслюються і друкуються для всіх членів Церкви. Влада священства благословляє всіх нас. Ключі священства скеровують як жінок, так і чоловіків, а також обряди священства і повноваження священства мають таке ж відношення до жінок, як і до чоловіків.

III.

Президент Джозеф Ф. Сміт описав священство як “силу Бога, яку надано чоловікові й за допомогою якої чоловік може діяти на землі заради спасіння людської сім’ї”2. Інші провідники навчали нас, що священство—“це довершена сила на цій землі. Це сила, якою земля була створена”3. В Писаннях говориться, що це “саме священство, яке було на початку, буде також наприкінці світу” (Мойсей 6:7). Таким чином, священство є силою, завдяки якій ми воскреснемо і отримаємо вічне життя.

Розуміння, якого ми прагнемо, починається з розуміння ключів священства. “Ключі священства є владою, яку Бог дав [носіям] священства, щоб керувати, контролювати і управляти використанням Його священства на землі”4. Кожна подія або обряд, який виконується в Церкві, відбувається згідно з прямим або непрямим дозволом того, хто має ключі цього обряду. Як пояснив старійшина М. Рассел Баллард: “Ті, хто мають ключі священства, … в буквальному сенсі дають можливість усім, хто віддано служать під їхнім керівництвом, використовувати повноваження священства і мати доступ до сили священства”5.

Контроль у застосуванні повноважень священства здійснюється за допомогою ключів священства, функція яких як розширювати, так і обмежувати. Розширення означає те, що повноваження і благословення священства стають можливими для всіх Божих дітей. Обмеження полягають у здійсненні контролю над тим, кому будуть даватися повноваження священства, хто буде отримувати його чини і як будуть передаватися його права і влада. Наприклад, людина, яка має священство, не в змозі передати свій чин або повноваження іншій людині, якщо не матиме дозволу від особи, яка тримає ключі. Без цього дозволу висвячення буде недійсним. Цим пояснюється те, чому носій священства—незалежно від чину—не може висвячувати члена своєї сім’ї або прислужувати причастя у своєму власному домі без дозволу від того, хто тримає відповідні ключі.

За винятком священної роботи, яку сестри здійснюють у храмі під контролем ключів, які тримає президент храму і які я поясню пізніше, тільки та особа, яка має чин священства, може виконувати обряд священства. І всі дозволені обряди священства наведені в записах Церкви.

Зрештою, всі ключі священства тримає Господь Ісус Христос, Якому і належить це священство. Він—єдиний, Хто визначає, які ключі передавати смертним і як ці ключі будуть використовуватися. Ми звикли думати, що всі ключі священства були ввірені Джозефу Сміту в Кертлендському храмі, але в Писаннях сказано, що це були “ключі цього розподілу” (УЗ 110:16). Багато років тому на генеральній конференції Президент Спенсер В. Кімболл нагадав нам, що є й інші ключі священства, які не були передані людині на землі, серед яких є ключі сотворіння і воскресіння6.

Божественна суть обмежень, які покладені на використання ключів священства, пояснює важливий контраст між рішеннями стосовно керування Церквою та рішеннями, які стосуються священства. Перше Президентство, Рада Першого Президентства і Кворум дванадцятьох, які головують над Церквою, мають владу приймати багато рішень, які стосуються правил і процедур—таких справ, як розташування церковних будинків та вік місіонерського служіння. Але незважаючи на те, що ці головуючі авторитети тримають і використовують усі ключі, які передані чоловікам у цьому розподілі, вони не мають права змінювати божественно встановлену модель, що тільки чоловіки матимуть чини у священстві.

IV.

Зараз я підходжу до теми повноваження священства. Я почну з трьох щойно обговорених принципів: (1) священство—це сила Бога, передана людині, щоб діяти задля спасіння людської сім’ї, (2) носії священства, які тримають ключі священства, управляють повноваженнями священства, та (3) оскільки в Писаннях сказано, що “усі інші повноваження [і] чини в Церкві є додатками до цього [Мелхиседекового] священства” (УЗ 107:5), усе, що робиться під керівництвом тих ключів священства, робиться повноваженням священства.

Як це стосується жінок? У зверненні до Товариства допомоги Президент Джозеф Філдінг Сміт, на той час президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав наступне: “Хоча сестрам не дано священство, його не було ввірено їм, це не означає, що Господь не дав їм повноваження. … Людина може мати повноваження, дане їй, або сестра може мати дане їй повноваження виконувати певну роботу в Церкві, яка є обов’язковою і абсолютно необхідною для нашого спасіння, зокрема, як робота, яку наші сестри виконують в Домі Господа. Вони мають повноваження, дане їм для здійснення величного і прекрасного, того, що є священним перед Господом, і зв’язування є настільки ж сильним, як і благословення, дані чоловіками, які мають священство”7.

У тому видатному зверненні Президент Сміт знову й знову повторював, що жінкам були дані повноваження. Самим жінками він сказав: “Ви можете говорити з повноваженням, тому що Господь поклав на вас це повноваження”. Він також сказав, що Товариству допомоги “були дані сила і повноваження робити багато чого. Робота, яку вони виконують, здійснюється божественним повноваженням”. І, звичайно, церковна робота, яка здійснюється жінками або чоловіками, чи то в храмі, чи в приходах або філіях, виконується під керівництвом тих, хто має ключі священства. Таким чином, говорячи про Товариство допомоги, Президент Сміт пояснив: “[Господь] дав їм цю величну організацію, в якій вони мають повноваження служити під керівництвом єпископів приходів …, намагаючись задовольнити як духовні, так і матеріальні потреби наших людей”8.

Отже, правильно сказано, що Товариство допомоги—це не просто клас для жінок, а щось, до чого вони належать—божественно встановлений додаток до священства9.

Ми не звикли говорити про те, що жінки мають повноваження священства у своїх церковних покликаннях, але яке ще повноваження це може бути? Коли жінка—молода або літня—рукопокладається, щоб проповідувати євангелію як місіонер повного дня, їй дається повноваження священства виконувати функції священства. Те ж саме дійсне, коли жінку рукопокладають служити провідником або вчителем у церковній організації під керівництвом особи, яка тримає ключі священства. Кожен, хто діє в чині або покликанні, отриманому від людини, яка тримає ключі священства, використовує повноваження священства для виконання покладених на нього обов’язків.

Кожен, хто використовує повноваження священства, повинен забути про свої права і зосередитися на своїх обов’язках. У більшості, суспільство має потребу саме в такому принципі. Відомий російський письменник Олександр Солженіцин сказав: “Настав час … захищати не стільки права, скільки обов’язки людини”10. Святі останніх днів дійсно усвідомлюють, що можливість отримати піднесення—це не справа відстоювання прав, а справа виконання обов’язків.

V.

Господь розпорядився, щоб лише чоловіки були висвячені в чини священства. Але, як наголошували різні провідники Церкви, чоловіки—це не “священство”11. Чоловіки мають священство зі священним обов’язком використовувати його для благословення всіх дітей Бога.

Найвеличніша сила, яку Бог дав Своїм синам, не може бути використана без напарництва однієї з Його дочок, тому що лише Своїм дочкам Бог дав силу “бути творцями тіл …, аби могли здійснитися намір Бога і Вічний план”12. Такими є слова Президента Дж. Рубена Кларка.

Він продовжив: “Таким є місце для наших дружин і наших матерів у Вічному плані. Вони не є носіями священства; від них не вимагається виконувати обов’язки і завдання священства; на них також не покладена відповідальність, пов’язана зі священством; вони—ті, хто будує і організовує під його владою, і вони користуються його благословеннями, маючи підтримку сил священства і маючи обовʼязок божественного покликання, і маючи вічну важливість у своїй ролі, як і саме Священство”13.

У цих натхненних словах Президент Кларк говорив про сім’ю. Як сказано в проголошенні про сім’ю, батько головує в сім’ї, він і матір мають різні обов’язки, але вони “зобов’язані допомагати одне одному [як рівноправні партнері]”14. За якийсь час до появи Проголошення про сім’ю, Президент Спенсер В. Кімболл дав таке натхненне пояснення: “Коли ми говоримо про шлюб як про партнерство, говорімо про шлюб як про повне партнерство. Ми не хочемо, аби наші жінки-святі останніх днів були безмовними або обмеженими партнерами в цьому вічному призначенні! Будь ласка, будьте повноцінними і повними партнерами”15.

В очах Бога, і в Церкві, і в сім’ї жінки та чоловіки є рівноправними, маючи різні обов’язки.

На завершення я хочу сказати кілька істин про благословення священства. На відміну від ключів священства і обрядів священства, благословення священства доступні жінкам і чоловікам на однакових умовах. Дар Святого Духа і благословення храму є відомими прикладами цієї істини.

Минулого літа під час Тижня освіти УБЯ старійшина М. Рассел Баллард у своєму проникливому виступі поділився такими вченнями:

“Згідно з вченням нашої Церкви жінки є рівними з чоловіками, однак відрізняються від них. Бог не вважає якусь стать кращою або більш важливою за іншу. …

Коли чоловіки і жінки йдуть до храму, їх обох обдаровано однаковою силою, яка є силою священства. … Доступ до сили і благословень священства доступний всім Божим дітям”16.

Я свідчу про силу і благословення священства Бога, які доступні однаково Його синам і дочкам. Я свідчу про повноваження священства, яке функціонує в усіх чинах і заходах Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я свідчу про божественно скеровану дію ключів священства, які тримає і використовує в їхній повноті наш пророк, Президент Томас С. Монсон. Зрештою, і найважливіше, я свідчу про нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Чиїм є це священство і Чиїми слугами ми є. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Linda K. Burton, “Priesthood: ‘A Sacred Trust to Be Used for the Benefit of Men, Women, and Children’” (Brigham Young University Women’s Conference address, May 3, 2013), 1; ce.byu.edu/cw/womensconference/transcripts.php.

  2. Joseph F. Smith, Gospel Doctrine, 5th ed. (1939), 139.

  3. Boyd K. Packer, “Priesthood Power in the Home” (worldwide leadership training meeting, Feb. 2012); lds.org/broadcasts; see also James E. Faust, “Power of the Priesthood,” Ensign, May 1997, 41–43.

  4. Довідник 2: Керування Церквою (2010), 2.1.1.

  5. М. Расселл Баллард, “Чоловіки й жінки в роботі Господа,” Ліягона, квіт. 2014, с. 48; див. також Дочки в Моєму Царстві: Історія і спадок Товариства допомоги (2011), с. 137.

  6. See Spencer W. Kimball, “Our Great Potential,” Ensign, May 1977, 49.

  7. Joseph Fielding Smith, “Relief Society—an Aid to the Priesthood,” Relief Society Magazine, Jan. 1959, 4.

  8. Joseph Fielding Smith, “Relief Society—an Aid to the Priesthood,” 4, 5; див. також Teachings of Presidents of the Church: Joseph Fielding Smith (2013), 302.

  9. See Boyd K. Packer, “The Relief Society,” Ensign, May 1998, 72; див. також Daughters in My Kingdom, 138.

  10. Aleksandr Solzhenitsyn, “A World Split Apart” (commencement address delivered at Harvard University, June 8, 1978); see also Patricia T. Holland, “A Woman’s Perspective on the Priesthood,” Ensign, July 1980, 25; Tambuli, June 1982, 23; Dallin H. Oaks, “Rights and Responsibilities,” Mercer Law Review, vol. 36, no. 2 (winter 1985), 427–442.

  11. Див. Джеймс Е. Фауст, “You Are All Heaven Sent,” Ліягона, лист. 2002, с. 113; M. Рассел Баллард, “Це є Моя робота і Моя слава”, Ліягона, трав. 2013, с. 19; Даллін Х. Оукс, “Влада священства в сім’ї і в Церкві”, Ліягона, лист. 2005, с. 26. Ми іноді говоримо, що Товариство допомоги є “партнером священства”. Правильніше було б сказати, що в роботі Господа Товариство допомоги і жінки Церкви є “партнерами з носіями священства”.

  12. J. Reuben Clark, “Our Wives and Our Mothers in the Eternal Plan”, Relief Society Magazine, Dec. 1946, 800.

  13. J. Reuben Clark Jr., “Our Wives and Our Mothers”, 801.

  14. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, лист. 2010, 3 с. обкладинки.

  15. Spencer W. Kimball, “Privileges and Responsibilities of Sisters,” Ensign, Nov. 1978, 106.

  16. M. Russell Ballard, Ліягона, квтень 2014, с. 48; see also Sheri L. Dew, Women and the Priesthood (2013), especially chapter 6, for a valuable elaboration of the doctrines stated here.