Дочки в завіті

Цього вечора нас навчали з духовною силою. Я молюсь, щоб слова, сказані цими чудовими сестрами-провідниками, дійшли до самого вашого серця, як це сталося зі мною.

Це історичні збори. Усі жінки Церкви від восьми років і старші були запрошені приєднатися до нас цього вечора. Багато з нас молилися, щоб Святий Дух був з нами, щоб нам було даровано благословення, коли ми слухали виступи цих сестер і надихаючу музику. Я молюсь, щоб Дух продовжував перебувати з нами, коли я висловлюватиму слова підтримки й свідчення в додаток до того, що вже було сказано. І особливо засвідчити, що те, що було сказано,—це саме те, що Господь хоче, аби ми почули.

Сьогодні я говоритиму про шлях,—який вже так чудово описали сьогодні,—на який нам слід стати в нашій подорожі назад до Небесного Батька. Цей шлях позначено священними завітами Бога. Я говоритиму з вами про ту радість, яку здобуваєш, укладаючи ці завіти і дотримуючись їх, а також допомагаючи іншим дотримуватися їх.

Багато з вас недавно охристилися й отримали дар Святого Духа через рукопокладання. Усе це ще свіже у вашій пам’яті. Інші охристилися вже давно, тому спогади про ваші почуття під час укладання того завіту можуть бути не такими чіткими, однак деякі з цих почуттів повертаються, коли ви слухаєте причасні молитви.

Спогади про той день, коли ми уклали той священний завіт хрищення й отримали дар Святого Духа, різні у кожної людини. Але кожен з нас відчував схвалення Бога. І ми відчували бажання прощати і бути прощеними, а також більшу рішучість чинити правильно.

Наскільки глибоко ці почуття увійшли у ваше серце здебільшого визначається тим, як вас підготували ті, хто вас любить. Я сподіваюся, що ті з вас, хто недавно увійшов до царства, мають благословення сидіти поруч зі своєю мамою. Якщо це так, ви можете подарувати їй свою усмішку вдячності прямо зараз. Я пам’ятаю почуття радості і вдячності, коли сидів у машині за своєю мамою, повертаючись додому після мого хрищення у Філадельфії, шт. Пенсільванія.

Саме моя мама старанно готувала мене до укладання того завіту та всіх інших завітів, які я укладав згодом. Вона віддано виконувала цей наказ Господа:

“І знову, якщо батьки мають дітей в Сіоні або в будь-якому з його колів, які організовано, і не вчать їх розуміти вчення про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення й дар Святого Духа рукопокладанням у віці восьми років, гріх буде на головах батьків.

Бо це буде законом для жителів Сіону або будь-якого з його колів, які організовано.

І їхні діти будуть охрищені для відпущення їхніх гріхів у вісім років і отримають [Святого Духа]”¹.

Моя мати виконала свою частину. Вона підготувала своїх дітей словами, дуже подібними до Алминих, як записано в Книзі Мормона:

“І сталося, що він сказав їм: Дивіться, ось води Мормона (бо так вони називалися) і ось, оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими;

Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя—

Тож я кажу вам, якщо це є бажання ваших сердець, то що ви маєте проти того, щоб бути хрищеними в ім’я Господа, як свідчення того перед Ним, що ви увійшли в завіт з Ним, що ви будете служити Йому і виконувати Його заповіді, щоб Він міг пролити Свій Дух більш рясно на вас?

І ось, коли люди почули ці слова, вони заплескали в долоні свої від радості і вигукнули: Це є бажання наших сердець”².

Можливо ви не плескали в долоні, коли вперше почули запрошення укласти завіт через хрищення, але ви напевно відчували любов Спасителя і більше зобов’язання розповідати іншим людям про Нього. Я можу сказати “напевно”, бо ці почуття глибоко укорінилися в серцях всіх дочок Небесного Батька. Це частина вашого божественного спадку від Нього.

Він виховував вас до того, як ви прийшли у це життя. Він допоміг вам зрозуміти й прийняти те, що ви матимете випробування, проблеми й можливості, які були ідеально підібрані саме для вас. Ви дізналися, що наш Батько має план щастя, щоб безпечно провести вас через ці випробування і щоб ви могли допомогти іншим людям безпечно пройти їхні випробування. Цей план позначається завітами з Богом.

Ми вільні вибирати, чи будемо ми укладати ці завіти і дотримуватися їх. Лише небагато Його дочок мають можливість у цьому житті навіть дізнатися про ці завіти. Ви серед тих, хто має цей привілей. Ви, дорогі сестри, кожна з вас, є дочкою в завіті.

Небесний Батько навчав вас до вашого народження про той досвід, який ви отримаєте, коли залишите Його і прийдете на землю. Вас навчали, що дорога додому до Нього буде нелегкою. Він знав, що вам буде дуже важко подорожувати без допомоги.

Ви були благословенні не тільки можливістю знайти цей шлях, щоб укласти завіти в цьому житті, але й можливістю бути оточеними тими, хто допоможе, хто, як і ви, є завітними дочками Небесного Батька.

Цього вечора всі ви відчули благословення бути в товаристві дочок Бога, які також склали завіт допомагати вам і спрямовувати вас, як вони й обіцяли. Я бачив те, що бачили й ви, як завітні сестри дотримуються зобов’язання втішати й допомагати—і робити це з усмішкою.

Я пам’ятаю усмішку сестри Рубі Хейт. Вона була дружиною старійшини Девіда Б. Хейта, який був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. У молоді роки він служив президентом колу Пало Альто в Каліфорнії. Він молився і хвилювався про дівчаток з класу Дівчина спілки взаємного вдосконалення у своєму рідному приході.

Тож президент Хейт отримав натхнення попросити єпископа покликати Рубі Хейт навчати цих юних дівчат. Він знав, що вона буде тим свідком Бога, який надихатиме, втішатиме і любитиме дівчат в тому класі.

Сестра Хейт була принаймні на 30 років старшою за дівчат, яких навчала. Однак і через 40 років з того часу, як вона навчала їх, щоразу, коли б вона не зустрічала мою дружину, яка була однією з дівчат в її класі, вона підіймала руку, усміхалася і казала Кеті: “О, моє дівчатко!” Я бачив не лише її усмішку. Я відчував її глибоку любов до сестри, про яку вона все ще турбувалась, ніби вона була її власною дочкою. Вона усміхалася й тепло вітала її, бо раділа, що її сестра і дочка Бога все ще залишалася на завітному шляху додому.

Небесний Батько усміхається вам також, коли бачить, як ви допомагаєте Його дочці просуватися завітним шляхом до вічного життя. І Він радіє щоразу, коли ви намагаєтеся робити правильний вибір. Він бачить не лише, ким ви є, але й якими ви можете стати.

Можливо хтось із ваших земних батьків вважав, що ви можете бути кращими, ніж ви самі думали про себе. Такою була моя мати.

Чого я не знав в юності, так це того, що мій Небесний Батько, ваш Небесний Батько, бачить більший потенціал у Своїх дітях, ніж ми самі, або навіть наші земні матері бачать в нас. І як тільки ви рухаєтеся вгору на тому шляху в напрямку свого потенціалу, це робить Його щасливим. І ви можете відчувати Його схвалення.

Він бачить той славетний потенціал в усіх Його дочках, де б вони не були. А це накладає на кожну з вас велику відповідальність. Він очікує, що ви будете ставитися до кожної людини, яку зустрічаєте, як до Його улюбленої дитини. Саме тому Він наказує нам любити наших ближніх, як ми любимо себе, і прощати їх. Як Його дочки, ваші почуття доброти й прощення до інших людей ви отримуєте від Нього як свою божественну спадщину. Кожна людина, яку ви зустрічаєте, є Його улюбленою духовною дитиною.

Коли ви маєте таке велике почуття сестринства, то те, що, здавалося, розділяє нас, вже не має значення. Наприклад, молодші й старші сестри діляться своїми почуттями, очікуючи, що їх зрозуміють і приймуть. Як у дочок Бога, у вас є більше спільного, ніж відмінного.

З огляду на це молоді жінки мають прагнути вступити до Товариства допомоги, ставлячись до цього, як до можливості розширити своє коло сестер, з якими вони познайомляться, якими захоплюватимуться і яких любитимуть.

Ця сама здатність бачити те, якими ми можемо стати, збільшується в сім’ях і в Початковому товаристві. Це відбувається під час домашніх сімейних вечорів та під час програм Початкового товариства. Маленькі діти отримують натхнення говорити величні й чудові речі, як це було, коли Спаситель розв’язав їхні язики, навчаючи їх після Свого воскресіння³.

І хоч Сатана може атакувати сестер в молодому віці, Господь підносить сестер на дедалі вищі рівні духовності. Наприклад, молоді жінки навчають своїх матерів використовувати програму FamilySearch, щоб знайти і спасти предків. Я знаю деяких молодих сестер, які вирішили відвідувати храм рано-вранці, щоб виконувати хрищення за померлих. Для цього їм достатньо лише спонукань духа Іллі.

У багатьох місіях по всій землі сестер покликають служити провідниками. Господь зробив їхнє служіння потрібним, торкнувшись серця більшої кількості сестер, щоб вони служили. Немало президентів місій помітили, що сестри-місіонерки стають дедалі переконливішими в проповідуванні і прекрасними провідниками, здатними навчати.

Незалежно від того, служили ви чи ні на місії повного дня, ви можете здобути таку саму здатність збагачувати свій шлюб і здібність виховувати благородних дітей, наслідуючи взірці великих жінок.

Згадайте про Єву—матір всіх живих. Старійшина Рассел М. Нельсон так сказав про Єву: “Ми і все людство навіки благословенні завдяки великій мужності й мудрості Єви. Першою скуштувавши плід, вона зробила те, що потрібно було зробити. Адам виявив достатньо мудрості, щоб зробити те саме”⁴.

Кожна дочка Єви має потенціал принести в свою сім’ю те благословення, яке Єва принесла в свою. Вона була настільки важливою в організації сімей, що про її створення сказано так: “І Боги сказали: Створімо поміч, подібну до чоловіка, бо не добре чоловікові бути самотнім, отже, Ми сформуємо поміч, подібну до нього”⁵.

Ми не знаємо про всю ту допомогу, яку Єва надавала Адамові та їхній сім’ї. Однак ми знаємо про один її величний дар, який кожна з вас також може дати: вона допомагала своїй сім’ї бачити дорогу додому, коли шлях попереду здавався важким. “А Єва, жінка його, почула все це і раділа, кажучи: Якби не наша провина, ми б ніколи не мали сімені, і ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення, і вічного життя, яке Бог дає всім послушним”⁶.

Ви можете наслідувати її приклад.

Через одкровення Єва побачила шлях додому до Бога. Вона знала, що Спокута Ісуса Христа уможливила вічне життя в сім’ях. Вона була впевнена, як можете бути певними і ви, що оскільки вона дотримувалася своїх завітів з Небесним Батьком, Викупитель і Святий Дух підтримуватимуть її і її сім’ю в усіх скорботах і розчаруваннях, що чекають попереду. Вона знала, що може довіряти Їм.

“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх”⁷.

Я знаю, що Єва пізнала скорботи і розчарування, але я також знаю, що вона знайшла радість у знанні про те, що разом із сім’єю вона може повернутися, щоб жити з Богом. Я знаю, що багато з вас, хто зараз тут, мають скорботи і відчувають розчарування. Я залишаю вам своє благословення, щоб, як і Єва, на шляху назад додому ви могли відчувати ту саму радість, яку відчувала й вона.

Я маю тверде свідчення, щоб Бог Батько з любов’ю наглядає за вами. Він любить кожну з вас. Ви є Його дочками в завіті. Оскільки Він любить вас, то надасть вам потрібну допомогу, щоб самостійно підніматися вгору, повертаючись в Його присутність, і допомагати в цьому іншим.

Я знаю, що Спаситель сплатив ціну за всі наші гріхи і що Святий Дух свідчить про істину. Ви мали відчуття спокою під час цих зборів. Я маю свідчення, що всі ключі, які зв’язують священні завіти, були відновлені. Сьогодні їх тримає і використовує наш живий пророк, Президент Томас С. Монсон. Я виголошую ці слова, щоб втішити й обнадіяти вас, Його улюблених завітних дочок. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.